Рішення № 44049114, 30.04.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4985/14-ц

Провадження № 2/161/9/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Поліщук Д.Р.

з участю : позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3,

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника третьої особи без самостійних вимог

на стороні позивача ОСОБА_6

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_10 у справах дітей Луцької міської ради про стягнення грошової компенсації від вартості частки квартири,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації від вартості частки квартири.

Посилаючись на норми ст.ст.319, 358, 364 ЦК України позивач вказує, що квартира АДРЕСА_1 належить їй, її неповнолітнім дітям ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відповідачам по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а саме: кожному з них належить по 1/6 частці зазначеної квартири. Вказує також, що, незважаючи на те, що відповідний порядок користування ними спільною квартирою був встановлений в судовому порядку, відповідачі постійно змінюють замки у вхідних дверях, провокують сварки, ображають її та дітей, виганяють їх з квартири та приховують від неї правовстановлюючі документи на квартиру, перешкоджаючи тим самим їй та дітям проживати в квартирі.

Покликаючись на викладені обставини та, що виділ у натурі їх часток із спільного майна є неможливим, просить стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію вартості її 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь її неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в інтересах яких вона діє як законний представник грошову компенсацію належних їм по 1/6 частці квартири в розмірі, який буде встановлений під час судового розгляду справи.

В судовому засіданні позивач, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх дітей та її представник позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечили. Суду пояснили, що перешкод позивачеві та її дітям у проживанні та користуванні спільною квартирою не створюють, позивач з власної волі не проживає у спірній квартирі, коштів для сплати позивачу за належні їй та дітям частки квартири не мають і мати не будуть, оскільки ОСОБА_3 є пенсіонеркою та отримує невелику пенсію, ОСОБА_4 не працює. Покликаючись на викладені обставини, просять в позові відмовити.

Представник ОСОБА_10 у справах дітей Луцької міської ради вважає, що позов в частині стягнення грошової компенсації вартості часток квартири, належних неповнолітнім дітям позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до задоволення не підлягає, враховуючи майнові інтереси дітей. Суду пояснив, що у випадку задоволення позову діти можуть бути позбавлені права на належні їм частки квартири, не набувши права на інше житло.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи, судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 є чотирьохкімнатною, розташована на 7 поверсі у девятиповерхового будинку, загальна площа квартири 80,1 кв.м, житлова площа 51,0 кв.м.

Зазначена квартира належить позивачу ОСОБА_1, її неповнолітнім дітям ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відповідачам по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а саме: кожному з них належить по 1/6 частині зазначеної квартири, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2010 року, наявним в матеріалах інвентаризаційної справи, оглянутої в судовому засіданні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07.09.2009 року, яке набрало законної сили 05.11.2009 року, крім визначення часток сторін у праві спільної сумісної власності на квартиру, останнім встановлений порядок користування спірною квартирою: ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 було виділено в користування кімнату площею 18,2 кв.м. та кімнату площею 12,3 кв.м., ОСОБА_3, ОСОБА_11 виділено в користування кімнату площею 11,9 кв.м. та кімнату площею 9,6 кв.м. Кухня, коридор, ванна, туалет, вбиральня та вбудована шафа залишена у спільному користуванні сторін (а.с.12-15).

На даний час особові рахунки на квартиру поділені і сторони сплачують відповідні платежі кожен за свою частину квартири, виділену у користування.

В квартирі зареєстровані ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та шестеро її неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10(а.с.51).

В квартирі фактично проживають ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 Позивач з дітьми в квартирі не проживає, орендує інше житло.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2015 року №7688-7689 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на час проведення експертизи становить 688800 грн., ринкова вартість 1/6 частки квартири 114800 грн., розподіл між співвласниками з виділенням ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в натурі по 1/6 або 4/6 частки квартири неможливий, оскільки досліджувана чотирьохкімнатна квартира не може бути перепланована та переобладнана, так як обємно-планувальні, конструктивні рішення та інженерні комунікації житлового будинку (внутрішні мережі водо- та газопроводу, каналізації) не дають можливості забезпечення співвласників ізольованими житловими приміщеннями та влаштування додаткових приміщень кухні, вбиральні та ванної кімнати. (а.с.69-79).

Дані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно дост.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі є неможливим співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Посилаючись на дану норму Закону, представник позивача вказував, що право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не залежить від згоди інших співвласниками і останні зобовязані сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи. При цьому обовязковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника та неможливість виділу частки в натурі та не має значення з яких мотивів власник має намір реалізувати своє право на виділ.

Разом з тим, відповідно до положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні володіння, користування та розпорядження майном мають рівні права.

Згідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на перешкоджання відповідачами їй та дітям проживати в квартирі.

Дана обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідачі даний факт заперечили. Жодних доказів щодо цього позивачем не надано. До суду з позовом, до відповідних правоохоронних органів чи служби у справах дітей із заявами про порушення її житлових прав чи прав дітей на житло, позивач після рішення суду про встановлення порядку користування спірною квартироюне зверталася.

В судовому засіданні встановлено також, що відповідач ОСОБА_3 є пенсіонеркою та отримує пенсію близько 1200 грн., відповідач ОСОБА_4 не працює. Останні ствердили, що не мають і не матимуть змоги сплатити ОСОБА_1 компенсації вартості її частки та часток її дітей, що не заперечила в судовому засіданні позивач.

На основі встановлених обставин суд прийшов до висновку, що позивач в даному випадку зловживає своїм правом на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості часток її та дітей та реалізація нею цього права порушить права відповідачів, які не мають змоги сплатити їй таку грошову компенсацію.

Відмовляючи в позові, суд враховує також житлові права неповнолітніх дітей позивача. На даний час ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 є співвласниками спірної квартири.

Позивач та її представник в судовому засіданні не пояснили яким чином задоволення позову вирішить питання з житлом неповнолітніх дітей. Позивач не пояснила також, яким чином забезпечить житлом дітей за рахунок отриманої грошової компенсації вартості їх часток, при тому, що не заперечила, що відповідачі не мають і не матимуть змоги сплатити їй такі кошти.

Відповідно до ст.3Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.16 Конвенції про права дитини жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права, зокрема, на недоторканність житла. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

На основі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей про стягнення грошової компенсації від вартості частки квартири слід відмовити.

На підставі ст.ст.319,358,364 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_10 у справах дітей Луцької міської ради про стягнення грошової компенсації від вартості частки квартири відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк