Ухвала суду № 4404632, 02.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-18152/08                                                                              Головуючий  у  1 інстанції Попікова О.В.

                                                    Суддя доповідач Бистрик Г.М.                                         

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:

суддів:    

при секретарі:Бистрик Г.М.,

Бараненка І.І.,

            Мамчура Я.С.,

Шевчук О.М.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Іванівської міжрайонної державної податкової інспекції та першого заступника прокурора Київської області  на постанову господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Груп» до Іванівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИЛА:

 У лютому 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Груп»  звернулося в суд з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000892320/32783410 від 05.12.2005 року, щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією лютий 2005 року на суму 8077056 грн..

Справа переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції.

Постановою господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року вимоги позивача задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Іванівської МДПІ від 05.12.2005 року № 0000892320/32783410 від 05.12.2005 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Перший заступник прокурора Київської області також не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «СВС-Груп» з питань формування від’ємного значення чистої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2005 року, за наслідками якої складено довідку від 05.09.2005 року №23-45/23-1-34/32783410.

Позивачем до Іванівської МДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2005 року №2102 від 21.03.2005 року та уточнюючий розрахунок з ПДВ за лютий 2005 року №2863 від 12.04.2005 року.

На підставі направлення від 24.11.2005 року № 269 та наказу від 24.11.2005 року № 135-ОД працівниками Іванківської МДШ було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «СВС-Груп» по непідтверджених сумах податкового кредиту за лютий 2005року, в результаті за наслідками якої складено додатковий акт від 25.11.2005 року № 00045-2300\32783410, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2005 року на 8077056 грн..

На підставі акту від 25.11.2005 року № 00045-2300\32783410, відповідачем 05.12.2005 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000892320/32783410, яким ТОВ «СВС-Груп» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією лютий 2005 року у сумі 8077056 грн..

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авангард»  2 серпня 2004 року було укладено договір купівлі-продажу № 17, відповідно до умов яких продавець - ТОВ «Авангард» зобов'язалось поставити, а позивач - ТОВ «СВС-Груп» прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна визначаються в переданих продавцем накладних.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Авангард» на умовах попередньої оплати здійснило продаж товару - плати печатної УГ, факт поставки якої підтверджується видатковою накладною від 22.02.2005 року № РН-0000120 всього на суму 48470400 грн., копія якої міститься в матеріалах справи (том 1 а. с. 30).

Наведені фактичні обставини справи податковим органом не заперечуються.

ТОВ «Авангард» від 2 серпня 2004 року на виконання умов зазначеного вище договору видало позивачеві податкову накладну № 187 на загальну суму 48470400 грн., в тому числі 8078400 грн. ПДВ, яка і була включена позивачем до податкового кредиту у відповідному податковому періоді лютого 2005 року.

За змістом п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податкова накладна від 22 лютого 2005 року № 187 виписана позивачеві ТОВ «Авангард» (зареєстрованим платником ПДВ, який мало відповідне свідоцтво) є належним, первинним документом, що підтверджує правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Пунктом 7.5.ст.7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних операціях судами попередніх інстанцій не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт, перебування контрагентами позивача, на момент складання податкових накладних, у статусі платників податку на додану вартість то, відповідно до змісту п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що твердження апелянтів щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту є необґрунтованим та таким, що не відповідає законодавству України.

Не заслуговують на увагу доводи апелянтів про зменшення суми заявленої до відшкодування ґрунтується на неможливості підтвердити заявлену суму відшкодування відповідних податкових зобов’язань постачальниками по ланцюгу постачання. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку наданим позивачем доказам того,що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ підтверджена у встановленому законодавством порядку, зменшення контролюючим органом заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування у відповідності до п. 1.8 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року є безпідставними, тому спірне податкове повідомлення-рішення винесено протиправно і підлягає скасуванню.

Колегія суддів, щодо інших вимог апеляційних скарг зазначає, що предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення, і відповідно саме акт перевірки на підставі якого прийняте оскаржуване рішення є основним доказом, оскільки саме в акті наводяться обставини, які стали причиною для прийняття рішення і якими обґрунтовується правомірність його винесення. Прийняття до уваги судом фактів та обставин, які не увійшли до акта перевірки, не можуть розглядатись судом у якості належних доказів з огляду на вимоги статті 70 КАС України, на підтвердження саме правомірності прийняття оспорюваного рішення, оскільки за таких умов будуть змінені передбачені законодавством підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянтів не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги  відповідача Іванівської міжрайонної державної податкової інспекції та першого заступника прокурора Київської області  - залишити без задоволення, апостанову господарського суду Київської області від 07 березня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.07.2009 року.

Головуючий суддя:                                                                                         Бистрик Г.М.                                                                                            

Судді:                                                                                                                Бараненко І.І.

                                                                                                                           Мамчур Я.С.