Ухвала суду № 44046258, 20.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/2652/14ц Головуючий у І інстанції Овдієнко К.М.Провадження № 22-ц/780/1325/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 1 20.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і Територіальної громади с. Чирське в особі Гайшинської сільської ради Переяслав-Хмельницької району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно,визнання прав власності на майно.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просила

- визначити, що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на :

домоволодіння 1995 року побудови, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 13288723; земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою площею 0,1000 га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, становила 1/ 2;

- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності:

- на 3/ 4 домоволодіння 1995 року побудови, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 13288723; 3/ 4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за тією ж адресою та 3/ 4 автомобіля марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- на земельну ділянку площею 0,25 га в селі Чирське Гайшинської сільської ради Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належала померлій ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого згідно рішення Виконкому Гайшинської сільської ради № 41 від 24.12.1997 року.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що як рідна сестра спадкодавиці за законом є спадкоємцем майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, другої черги. Спадкоємці за заповітом та спадкоємці за законом першої черги відсутні.

У встановлений законом строк вона прийняла спадщину, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

До спадкової маси входить: частка ОСОБА_5 у спільному сумісному майні подружжя на зазначене вище домоволодіння, присадибну земельну ділянку за місцем знаходження цього домоволодіння, автомобіль марки Opel Astra, що становить 1/ 2 частину, а також земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га. в с. Чирське, що належала їй на праві приватної власності.

Окрім цього, до спадкового майна також належить 1/ 4 частина зазначеного вище домоволодіння, присадибної земельної ділянку за місцем знаходження цього домоволодіння та автомобіля марки Opel Astra, яку вона, як дружина, успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_6., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з донькою померлого - відповідачкою ОСОБА_4

Зазначала, що нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину через невизначеність часток у спільному сумісному майні подружжя та неможливість надання нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Просила задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 вимоги підтримала та пояснила, що оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно знаходяться у відповідача ОСОБА_4 На земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належала померлій ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності є державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_4, але дана земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, а тому вона, як спадкоємець, не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7. заперечував позовні вимоги у повному обсязі та зазначав, що позивачка не зверталася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спірне майно; офіційної відмови нотаріуса у виді його постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії остання не надала, що є безумовною підставою для відмови у позові. Крім того, вважала, що спірне домоволодіння, 1995 року побудови, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є особистою власністю ОСОБА_6., оскільки побудоване на виділеній йому земельній ділянці в тому ж році, що і було зареєстровано шлюб між подружжям. Тобто, померла його дружина не має будь-якого відношення до власності, яка набута до шлюбу. Присадибна земельна ділянка також є його особистою власністю, як така, що набута в результаті її приватизації. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано, що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння 1995 року побудови, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1328872 та автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - становила 1/ 2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, зокрема, на обґрунтування апеляційної скарги вказувала на те, що суд проігнорував наданий нею доказ на підтвердження того, що вона зверталася до нотаріуса з відповідною усною заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину та на дану заяву отримала лист-відповідь нотаріуса про неможливість видати свідоцтво на спадщину через відсутність оригіналів правоустановчих документів. Висновок суду про те, що даний лист не є постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії вважає формальним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 просила скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивачки, оскільки вважала, що спірне домоволодіння не було спільним майном подружжя, а належало її покійному батьку та є дошлюбним майном. У зв»язку з чим, суд безпідставно визначив частку ОСОБА_5, як дружини померлого батька, у даному майні.

Апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уклали шлюб 10 червня 1995 року, який зареєстровано Переяслав-Хмельницьким міським відділом РАГС.

На підставі рішення виконкому Гайшинської сільської ради від 24 грудня 1997 року № 41 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га на території Гайшинської сільської ради. Вказані обставини підтверджуються державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданим 08 серпня 1998 року, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 7.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 на підставі рішення 25 сесії Переяслав-Хмельницької міської ради 5 скликання від 21.11.2008 року № 191 передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 20.11.2009 року.

Обставини щодо передачі кожному з подружжя у приватну власність зазначених вище земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд підтверджується і повідомленням начальника управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 21.11.2014 № 06-10/3832.

Встановлено також, що ОСОБА_6. зареєстрував право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та отримав на нього свідоцтво про право власності на підставі рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради від 25.11.2005 року № 399-10 (зареєстровано в реєстрі 20.12.2005 року за № 13288723).

Згідно даних ВРЕР за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

З наданої позивачкою копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 21.04.2006 року вбачається, що за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. В особливих відмітках зазначено: довідка-рахунок № NК ІВ 534527; має право керування ОСОБА_5.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8, ОСОБА_6. помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Переяславі-Хмельницькому. На час смерті останнього в спірному будинку проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_5 та донькака ОСОБА_6. - ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_9.

З матеріалів спадкової справи № 65/2014, заведеної в Переяслав-Хмельницькій міській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6., вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 12.03.2014 звернулася його донькака ОСОБА_4, яка у своїй заяві вказала, що крім неї спадкоємцем померлого є його дружина - ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав. Із заявою про видачу свідоцтв на право на спадщину спадкоємець до нотаріуса не зверталася і свідоцтва їй не видавалися.

12.03.2014 року ОСОБА_4 також подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, як спадкоємець четвертої черги (особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до дня смерті). На підставі її заяви в Переяслав-Хмельницькій міській нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 66/2014.

27.03.2014 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подала її рідна сестра ОСОБА_2, яка підтвердила належними документами факт родинних відносин із померлою. Заявою від 17.09.2014 року ОСОБА_2 повідомила нотаріуса про свій намір звернутися до суду про виділ 1/ 2 частки належного ОСОБА_5 майна, набутого подружжям за час шлюбу.

На усне звернення представника ОСОБА_2- ОСОБА_3 завідувачем Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко О.А. 01.10.2014 надіслано лист за № 567/01-16, в якому було повідомлено, що свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, земельну ділянку, розташовану в с. Чирське на території Гайшинської сільської ради, легковий автомобіль марки Opel Astra, 2009 року випуску, які залишилися після смерті ОСОБА_5, на ім»ї її довірительки не можуть бути видані у зв»язку з тим, що нотаріусу не надано правовстановлюючих документів, виданих на ім.»я померлої ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Право власності на земельну ділянку в силу ч.1 ст.1225 ЦК України, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором, або законом.

Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України 2001 року громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, згідно з ч.3 ст.116 ЗК України, провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За нормами, встановленими ст.121 ЗК України (ч.1 п.г) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно положень ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлена домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За нормами ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та після його одержання зареєструвати це право відповідно до положень ст.1299 ЦК України.

Як роз»яснино в п.23 Постанови № 7 від 30.05.2008 Пленуму Верховного Суду України свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В п.24 цієї постанови зазначено, що суд має перевіряти наявність в матеріалах спадкової справи обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 преребували у шлюбі з 10 червня 1995 року, який зареєстровано Переяслав-Хмельницьким міським відділом РАГС.

На підставі рішення виконкому Гайшинської сільської ради від 24 грудня 1997 року № 41 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га на території Гайшинської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданим 08 серпня 1998 року, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 7. ОСОБА_6 на підставі рішення 25 сесії Переяслав-Хмельницької міської ради 5 скликання від 21.11.2008 року № 191 передано у приватну власність земельну ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, що знаходиться в м. Переяславі-Хмельницькому по вул. Індустріальній, 20, кадастровий номер НОМЕР_2, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 20.11.2009 року. ОСОБА_6. зареєстрував право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та отримав на нього свідоцтво про право власності на підставі рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради від 25.11.2005 року № 399-10 ( зареєстроване в реєстрі 20.12.2005 року за № 13288723). Згідно даних ВРЕР за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

З наданої позивачкою копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 21.04.2006 року вбачається, що за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. В особливих відмітках зазначено: довідка-рахунок № NК ІВ 534527; має право керування ОСОБА_5.

ОСОБА_6. помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Переяслав-Хмельницькому. На час смерті останнього в спірному будинку проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_5 та донькака ОСОБА_6. - ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_9.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що під час шлюбу кожен з подружжя набув права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності у межах норм, визначених ЗК України. Тому земельна ділянка, площею 0,25 га на території Гайшинської сільської ради Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належала померлій ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, є її особистою приватною власністю, а земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 є особистою приватною власністю ОСОБА_6.

В той же час, спільним сумісним майном подружжя є зареєстроване на підставі рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради від 25.11.2005 року № 399-10 та отриманого на ім.»я ОСОБА_6. свідоцтва про право власності на домоволодіння, 1995 року побудови, розташоване за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 13288723(зареєстроване в реєстрі 20.12.2005 року за № 13288723); автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв»язку з тим, що сторонами не надано доказів, що спірне домоволодіння набуте ОСОБА_6 до шлюбу, чи за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування , чи за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, а також що між подружжям було укладено шлюбний договір чи існувала домовленість про розподіл спільного сумісного майна, суд дійшов висновку про рівність часток подружжя у вказаному спільному сумісному майні, та вважав, що позов в цій частині позовних вимог позивачки підлягає задоволенню, оскільки невизначеність часток подружжя є перешкодою для позивача у здійсненні нею права на спадкування.

Даний висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія вважає, що доводи відповідачки ОСОБА_4 про те, що спірне домоволодіння є дошлюбним майном і належало лише її батьку ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів спадкової справи, заведеної нотаріусом після смерті ОСОБА_6., вбачається, що спадщину прийняли спадкоємці першої черги за законом: його дружина ОСОБА_5, яка на день смерті спадкодавця постійно проживала з ним і не відмовилася від спадщини, та його дочка ОСОБА_4, яка у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. При цьому, в заяві до нотаріальної контори ОСОБА_4 підтвердила той факт, що крім неї, ОСОБА_5-дружина її батька, є спадкоємцем після смерті останнього, прийняла спадщину після смерті чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.58).

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 вбачається, що спадщину шляхом подання заяви нотаріусу прийняла спадкоємець другої черги, сестра померлої, - ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4, яка вважала себе спадкоємцем четвертої черги, як особа, що проживала із спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці не укладали між собою домовленості про зміну розміру часток у спадщині.

Відмовляючи позивачці у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що позивачка не подавала у визначеному законом порядку до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, вмотивована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні цієї нотаріальної дії в матеріалах спадкової справи відсутня, у зв»язку з чим дійшов висновку, що наданий представником позивача лист нотаріуса на її усне звернення (а.с.29) , не може замінити його постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину; оскільки позивачка не надала доказів її звернення до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, суд вважав її звернення до суду передчасним.

Колегія погоджується з даним висновком суду та вважає його правильним.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду, що посилання представника позивачки на ст.392 ЦК України, у даному випадку, є безпідставними, оскільки оригінали документів, що підтверджують право власності спадкодавців на майно, не втрачені, а зі слів представника позивачки, знаходяться у відповідачки (а.с.39.) Наявність правоустановчих документів у відповідачки також підтверджується матеріалами спадкової справи, зокрема, заявою ОСОБА_4 до Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори від 12.03.2014 року (а.с.45). Позивачка не надала доказів того, що вона вживала заходи для отримання цих документів та надання їх нотаріусу. Окрім цього, позивачкою надано суду низку документів, у тому числі правоустановчих документів, які вона просила долучити до матеріалів даної справи на підтвердження своїх позовних вимог (а.с.97-98), що свідчить про те, що вона не позбавлена можливості надати зазначені документи нотаріусу.

Крім того, позивачкою надано суду оригінал правовстановлюючого документу (державний акт), який підтверджує право власності ОСОБА_5 на присадибну земельну ділянку на території Гайшинської сільської ради. Згідно відповіді управління держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі від 21.11.2014 року №06-10/3832 відповідно до книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею на ім.»я ОСОБА_5 зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 08.08.1996 року, реєстраційний номер 7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Гайшинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, загальною площею 0,2500 га. У зв»язку з чим, суд обґрунтовано вважав, що посилання позивачки на те, що ця земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру не підтверджено будь-якими доказами.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

В апеляційних скаргах сторін не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: