Ухвала суду № 44046093, 21.04.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/905/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю.Г. Провадження № 22-ц/789/501/15 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бахметова В. Х., Гірський Б. О.,

при секретарі - Майці Р.Ю.

з участю апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ "Ландрас-Агро", ОСОБА_3, приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Монастириського районного суду від 18 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, так як вважає, що ним надано суду достатньо доказів про фактичне виконання обов'язків охоронця господарського двору зі збереження транспортних засобів товариства та зерносховища за погодженням з керівником товариства.

В судовому засіданні апелянт доводи скарги підтримав, суду пояснив, що будь яких письмових доказів про допуск до виконання обов'язків охоронця господарських дворів в АДРЕСА_1 він не може надати; в липні 2013 року по просьбі бувшого директора товариства, засновником якого був ОСОБА_4, він замінив працівницю зерносховища ОСОБА_5 на час її хвороби, а в наступному і охоронця на господарському дворі, де зберігався та зберігається транспорт товариства. Договорів про матеріальну відповідальність з ним не укладено, заяву при прийняття на роботу написав, однак з наказом не ознайомлений, трудову книжку для внесення відповідних записів не надав ОСОБА_3, оскільки в нього її взагалі немає. Просить рішення скасувати в повному обсязі.

Представник ТзОВ "Ландрас-Агро", ПСП "Оскар" доводи апеляційної скарги заперечив і суду пояснив, що ПСП "Оскар" влітку 2013 року викупило у засновника ТзОВ "Ландрас-Агро" ОСОБА_4 корпоративні права вказаного товариства, у вересні цього ж року внесено зміни в установчі документи товариства, змінено керівництво. Господарські двори, які розташовані в АДРЕСА_1, є власністю ОСОБА_4, і товариство їх не орендує і не використовує, як і не зберігає в цьому селі сільськогосподарську техніку, оскільки вказана техніка є власністю ПСП "Оскар", а не товариства, і перебуває на стаціонарних місцях зберігання в населених пунктах Івано-Франківської області. Крім цього, товариство для виконання сільськогосподарських робіт використовує підрядні організації, а не наймає місцевих жителів для виконання тих чи інших сільськогосподарських робіт.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ТзОВ "Ландрас-Агро" про виплату заробітної плати, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 7056 грн. і відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., посилаючись на те, що на ім'я директора товариства ОСОБА_3 ним було написано заяву про прийняття на роботу і він фактично приступив до виконання своїх трудових обов'язків з охорони зерносховища та господарського двору зі зберігання сільськогосподарської техніки в АДРЕСА_1. Оскільки його було звільнено із роботи та не виплачено заробітну плату, просить позовні вимоги задовольнити.

В січні 2015 року позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши їх, та просить суд стягнути солідарно із ТзОВ "Ландрос - Агро", ОСОБА_3, ПСП "Оскар" заборгованість по заробітній платі за роботу охоронцем на господарських дворах в розмірі 21415 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, заборгованість по індексації заробітної плати з компенсацією за період роботи з 01.07.2013 року по 20.10.2013 року у межах прожиткового мінімуму, та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (а.с. 57,58).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту перебування в трудових відносинах з ТзОВ "Ландрас-Агро"та ПСП "Оскар", а позовна заява до ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати не може бути задоволена, бо відповідачами в спорах про стягнення заробітної плати є роботодавці: юридичні особи чи фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, а не керівник юридичної особи.

Оскільки не встановлено факт порушення трудових прав позивача, то є безпідставними вимоги про компенсацію моральної шкоди.

З таким висновком суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки

суд першої інстанції детально з'ясував обставини справи та дав вірну правову оцінку доводам позивача, висновки суду є достатньо мотивовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно частини 2 ст.24 КЗпП України при прийнятті на роботу працівник зобов'язаний подати трудову книжку. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи більше п'яти днів.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців вбачається, що засновником ТзОВ "Ландрас-Агро", ідентифікаційний код 35172594, станом на липень 2013 року був ОСОБА_4, а керівником товариства ОСОБА_3.( а.с.75-76).

З пояснень представника товариства та ПСП "Оскар" в суді апеляційної інстанції вбачається, що влітку 2013 року ПСП "Оскар" придбало корпоративні права у ОСОБА_4 Дане пояснення кореспондується з відомостями з Статуту товариства, зміни в який внесено та зареєстровано 9.09.2013 року ( а.с.30), відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, в якому код товариства є аналогічним вищезазначеному, однак засновником зазначено ПСП "Оскар", а керівником- з 7.10.2014 ОСОБА_7.( а.с.28-29).

З пояснень позивача в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ним в липні 2013 року подано лише заяву про прийняття на посаду охоронця господарського двору для зберігання сільськогосподарської техніки та зерносховища товариства, які знаходяться в АДРЕСА_1, шляхом її вручення ОСОБА_3, як керівнику товариства. Будь яких доказів подачі такої заяви та її фіксації у роботодавця позивачем не надано, а судом не здобуто.

Трудова книжка у позивача відсутня і він особисто не ініціював придбання бланку трудової книжки для внесення записів про його працевлаштування в товаристві протягом спірних п'яти місяців 2013 року. Протягом вказаного періоду позивач не цікавився, як питанням оформлення трудових правовідносин, так і питанням отримання плати.

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є неконкретними, носять загальний характер, не дають можливості визначити характер правовідносин між сторонами: трудові чи цивільно-правові, тобто умови праці позивача.

Договір про повну матеріальну відповідальність, як з особою що відповідає за збереження товаро-матеріальних цінностей, позивач з товариством не укладав.

Виходячи з вищевказаних встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що в справі недостатньо доказів для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по зарплаті виконання позивачем обов'язків охоронця товариства.

Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Монастириського районного суду від 18 лютого 2015 року -залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач