Ухвала суду № 44045982, 23.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/23256/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Швед Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови № 3-3007/1 від 30 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови №3-3007/1 від 30.07.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1032300 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 22.07.2013 р. було проведено позапланову перевірку ТОВ «Інвест-Регіон» з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 22.07.2013 року, яким встановлено наступне: "на земельній ділянці за вказаною вище адресою (відповідно до договору оренди землі № 2-4690 від 16.04.2010 року укладеного Гребінківською селищною радою з ТОВ «Інвест -Регіон» на 15 років, цільове призначення земельної ділянки - несільськогосподарське (п. 15 даного договору)), розташований комплекс авто - сервісного обслуговування з АЗС, власником якого є ТОВ « Інвест - Регіон» (згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 388784 від 13.07.2007 року).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.04.2010 року №378/10 з технічного переоснащення існуючої АЗС по вул. Київська, 155-а в смт Гребінки Васильківського району Київської області. ТОВ «Інвест-Регіон» надано до Інспекції висновок експертизи щодо відповідності проектної документації нормативно-правовим та нормативним актам з охорони праці та промислової безпеки № 04-5112-14170 від 10.04.2009 року, в якому вказано яке саме технічне переоснащення існуючої АЗС передбачено проектом. На момент перевірки встановлено, що комплекс авто-сервісного обслуговування з АЗС експлуатується без введення його в експлуатацію, чим порушено п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.».

На підставі акта встановлено, що позивачем експлуатуються самовільно реконструйовані - група нежитлових приміщень № 57-А на першому поверсі п'ятиповерхового будинку загальною площею 281,90 кв.м. (категорія складності об'єкта III на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до ДБН А.2.2-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В. 1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та постанови № 557 від 27 квітня 2011 р. «Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності), в якості житлових приміщень гуртожитку без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.

30.07.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області прийнято постанову № З-3007/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест - Регіон» визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз.6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 1032300,00 грн.

Відмовляючи у позові, суди виходили з того, що факт здійснення технічного переоснащення зазначеної автозаправної станції та її експлуатації позивачем підтверджується наявними та матеріалах справи фотографіями, які є додатками до акта від 22.07.2013, копією справи технічної інвентаризації виконаної 09.08.2010 Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. В матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про неправомірність дій позивача щодо переоснащення приміщення та експлуатації його без введення в експлуатацію.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді спорів цієї категорії належить з'ясовувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію; невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон № 208/94-ВР, стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 року № 1988-III).

19.01.2012 року згідно із Законом України від 22.12.2011 року № 4220-VI Закон № 208/94-ВР викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання обєктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Саме на підставі цієї норми у вказаній редакції до позивача у цій справі застосовано санкції.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон № 208/94-ВР, зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідними положеннями цього закону.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI) зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 року № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: