Ухвала суду № 44036423, 28.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4291/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

28 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Заверюх К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними, зобов'язати вчинити дії суд,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати наказ відповідача № 88 о/с від 23.04.2014, в частині зарахування позивача в розпорядження УМВС з 21.04.2014 неправомірним; скасувати наказ відповідача № 88 о/с від 23.04.2014 ,в частині зарахування позивача в розпорядження УМВС України в Херсонській області з 21.04.2014; зобов'язати відповідача за весь час знаходження позивача в розпорядженні УМВС нарахувати позивачу грошове забезпечення за посадою заступника начальника міського управління - начальника міліції громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області про що внести зміни в облікову картку грошового забезпечення та грошовий атестат позивача; стягнути з відповідача безпідставно не нараховані позивачу та невиплачені кошти в розмірі 33018 гривень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.15 адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірним і скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №88о/с від 23.04.2014 в частині зарахування у розпорядження УМВС позивача; зобов'язано відповідача за час перебування позивача, а саме, з 21.04.2014 по 17.12.2014 включно нарахувати і виплатити грошове забезпечення за посадою заступника начальника міського управління-начальника міліції громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області та внести зміни в облікову картку грошового забезпеченні та до грошового атестату.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги відповідача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з наказу УМВС в Херсонській області від 14.11.2012 №263 о/с, підполковника міліції ОСОБА_2, який прибув з УМВС України в Вінницькій області призначено на посаду заступника начальника управління - начальника міліції громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС.

Наказом Херсонського міського управління України в Херсонській області від 16.04.2014 №33 о/с підполковнику міліції ОСОБА_2, на підставі рапорту від 17.04.2014, у період з 22.04.2014 по 10.06.2014 надано планову відпустку за 2014.

18.04.2014 позивачем на ім'я в.о. начальника УМВС України в Херсонській області подано рапорт про звільнення із займаної посади з 21.04.2014, який згідно із штемпелем вхідної кореспонденції прийнятий 18.04.2014.

23 квітня 2014 року наказом відповідача №88 о/с підполковника міліції ОСОБА_2 зараховано у розпорядження УМВС.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено факт безпідставного зарахування підполковника міліції позивача в розпорядження УМВС, адже його увільнено з посади заступника начальника міського управління - начальника міліції з громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС у період перебування останнього у відпустці та лікарняному, що негативно виплинуло на грошове забезпечення.

Згідно з п. 24 "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (надалі - Положення) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 7 Закону України "Про міліцію" встановлено, що міліція - є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції.

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 затверджено "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (далі - Положення), яким врегульовано порядок та умови проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, згідно з витягом з наказу УМВС в Херсонській області від 14.11.2012 № 263 о/с, призначений на посаду заступника начальника управління - начальника міліції громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС.

Пунктом 12 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до підпунктів 1.3 та 1.4 пункту 1 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Згідно пункту 1.5 Інструкції підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Так, наказом Херсонського міського управління України в Херсонській області від 16.04.2014 №33 о/с позивачу, на підставі рапорту від 17.04.2014, у період з 22.04.2014 по 10.06.2014 надано планову відпустку за 2014.

Разом з тим, варто зазначити, що наказ про надання відпустки позивача датований раніше його підстави видачі, тобто 16.04.2014, тоді як рапорт фактично датований 17.04.2014.

18 квітня 2014 року позивачем на ім'я в.о. начальника УМВС України в Херсонській області подано рапорт про звільнення із займаної посади з 21.04.2014, який у відповідності до резолюцій керівництва прийняти до виконання 17.04.2014, а згідно із штемпелем вхідної кореспонденції прийнятий за вх. № 408/14 18.04.2014.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про непослідовність та неоднозначність дій відповідача при формуванні актів індивідуальної дії.

При цьому відповідно до, довідок №1626, №385, №1976 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу ОВС, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, листків непрацездатності серій №АГІ 757797, №АГІ 470007, №414609, №471812, у період з 11.06.2014 по 20.10.2014 позивач хворів, перебуваючи на лікарняному.

Отже, у період з 22.04.2014 по 20.10.2014 включно, позивачем не виконувались покладені обов'язки з підстав перебування останнього у щорічній плановій відпустці та лікарняному.

Відповідно до пункту 3 Наказу УМВС України у Херсонській області від 27.09.2010 № 418 "Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників ОВС" (зі змінами) атестованим працівникам органів та підрозділів внутрішніх справ області наказано у випадку захворювання негайно повідомити свого безпосереднього керівника про місце знаходження на лікуванні. У випадку госпіталізації та амбулаторного лікування в лікувально-профілактичних закладах МОЗ України наказано зареєструвати у СМЗ УМВС документи, чкі засвідчують перебування на лікуванні (довідка лікарняно-консультативної комісії, лікарняний лист).

Так, позивачем були здані лікарняні листки у медичну службу ОВС, та хоча останній і порушив терміни здачі вказаних листів однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, із об'єктивних причин - знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні і фізично не був спроможний виконати Порядок.

Розділом 1 п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, передбачено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: а) при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка; г) переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади; д) необхідність і терміновість переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що не досягли встановленого пунктом 7 цього Положення віку, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, мають визначатися відповідними прямими начальниками на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Однак, всупереч даного Положення відповідачем наказом 21.04.2014 позивача звільнено з посади заступника начальника міського управління - начальника міліції з громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС, та наказом від 23.04.2014 №88 о/с позивача зараховано у розпорядження УМВС.

Відтак відповідачем неправомірно видано наказ від 21.04.2014 про звільнення позивача з посади начальника міліції з громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС та наказом від 23.04.2014 №88 о/с зараховано у розпорядження УМВС у період перебування позивача у відпустці та на лікарняному, і тим самим порушено одну із ключових гарантій реалізації права у сфері проходження публічної служби - право особи на участь у процесі прийняття рішень суб'єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За приписами пункту 49 Положення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Відповідно до частини 8 статті 79 Кодексу законів про працю України відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Пунктом 55 Положення передбачено, що відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище). При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при винесені оскаржуваного акту вказані норми не дотримано, адже не забезпечено обов'язку збереження на період відпустки місця роботи (посади) і заробітної плати, та не реалізовано право відкликання особи з відпустки.

Водночас подання позивачем рапорту по звільнення з посади не звільняє управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від обов'язку дотримання норм діючого законодавства у випадку звільнення особи з його ініціативи.

При цьому як зазначалось вище в подальшому у період з 11.06.2014 по 20.10.2014 позивач перебував на лікарняному, з урахуванням чого, фактично ознайомився з оскаржуваним наказом 09.07.2014.

Частиною 3 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. "Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455, тимчасова непрацездатність засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється.

Згідно з п.1.3 до наказу Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 "Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності" тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності, яка має тимчасовий зворотній характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим подовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи".

За приписами пункту 1 "Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності", яка затверджена спільно МОЗ України, Мінпраці та соцполітики України, ФССЗТВП, ФССНВВЗ від 17.11.2004 №1456/10055, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованих осіб, встановлено відповідну форму листка тимчасової непрацездатності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності зарахування підполковника міліції ОСОБА_2 в розпорядження УМВС, адже його увільнено з посади заступника начальника міського управління - начальника міліції з громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС у період перебування його у відпустці та на лікарняному, що негативно виплинуло на грошове забезпечення.

Статтею 19 Закону України "Про міліцію" встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

При цьому згідно пункту 1.6 Порядку грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Зі змісту пункту 26 Положення слідує, що начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущено таке порушення, притягаються до відповідальності в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1.6 Порядку регламентовано, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Тобто одним із обов'язків органу МВС є обов'язок щодо нарахування та виплати належного грошового забезпечення рядовому та начальницькому складу органів внутрішніх справ.

Так, неправомірне зарахування позивача у розпорядження УМВС негативно вплинуло на грошове забезпечення підполковника міліції ОСОБА_2, зокрема, згідно з довідки СФЗБО ХМУ УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення становить: за квітень 2014 - 8708,38 грн., за травень 2014 - 4430,98 грн., за червень 2014 - 1416,86.

Разом з тим, як вбачається з довідки про доходи №4 від 19.01.2015 виданої ХМУ УМВС України в Херсонській області, грошове забезпечення позивача за 2014 становить червень 2014 -1109,98 грн, за липень 2014 -2731,71 грн, за серпень 2014 - 2731,71 грн, за вересень 2014 - 2731,71 грн, за жовтень 2014 -2731,71 грн, за листопад 2014- 2731,71 грн, за грудень 2014 - 1336,99 грн.

В судовому засіданні представником відповідача не заперечувалось те, що факт зарахування ОСОБА_2 в розпоряджання УМВС та звільнення з посади заступника начальника міського управління - начальника міліції з громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС негативно виплинуло на грошове забезпечення останнього.

Оскільки як встановлено вище, оскаржуваний наказ суперечать нормам діючого законодавства та прийнятий з перевищенням наданої відповідачу компетенції, адже прийнятий у період перебування позивача у відпустці та безпідставно зараховано у розпорядження УМВС, то судом першої інстанції правомірно зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області за час перебування позивача, а саме, з 21.04.2014 по 17.12.2014 включно нарахувати і виплатити грошове забезпечення за посадою заступника начальника міського управління-начальника міліції громадської безпеки Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області та внести зміни в облікову картку грошового забезпеченні та до грошового атестату.

Окрім цього, стосовно тверджень відповідача викладених в апеляційній скарзі щодо пропуску місячного строку звернення до суду з позовом, відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 КАС України строк звернення до адміністративного суду не може бути поновлений чи продовжений.

Натомість ч. 1 ст. 100 КАС України вказує, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 КАС України).

Із змісту даних норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску. Саме такий висновок, повинен міститися в мотивувальній частині ухвали суду про відкриття провадження, чи рішення по суті спору.

Так, на виконання запиту позивача 15.07.2014 йому було надіслано витяг з наказу з якого він дізнався, що наказом УМВС України у Херсонській області № 88 о/с від 23.04.2014 його зараховано в розпорядження УМВС з 21.04.2014. Офіційно з наказом позивача не було ознайомлено. Отже, фактично про порушення своїх прав позивач дізнався 15.07.2014.

Як уже зазначалось вище, відповідно до довідок №1626, №385, №1976 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу ОВС, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, листків непрацездатності серій №АГІ 757797, №АГІ 470007, №414609, №471812, у період з 11.06.2014 по 20.10.2014 позивач хворів, перебуваючи на лікарняному.

При цьому слід згадати про правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду варто визнати поважними.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 травня 2015 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.