Ухвала суду № 44036397, 28.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3876/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Найденко О.І.

з участю: представника Миколаївської митниці ДФС - Мальцева Д.В., представника товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" - Простякова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до Миколаївської митниці Міндоходів (у теперішній час Миколаївська митниця ДФС) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Техноторг-Дон" вернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів (у теперішній час Миколаївська митниця ДФС) (далі Миколаївська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24 листопада 2014 року №504070000/2014/000024/2; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопада 2014 року №504070000/2014/00056, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, мають розбіжності та неточності. За таких обставин, митниця визначила цю суму самостійно відповідно до ст. 54 МК України.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 24 листопада 2014 року №504070000/2014/000024/2, прийняте митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопада 2014 року №504070000/2014/00056, прийняту митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

В апеляційній скарзі Миколаївської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В процесі апеляційного провадження Миколаївська митниця Міндоходів, в зв'язку з реорганізацією, замінена на Миколаївську митницю ДФС.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

04 липня 2014 року між позивачем та компанією "Meritor Germany GmbH" (Німеччина) укладено договір №1 про поставку запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 500 000 євро. Продукція та строки поставки зазначаються в заявках покупця.

04 листопада 2014 року сторони договору підписали Специфікацію №5, відповідно до якої домовились про поставку 34 одиниць товару на загальну суму 37 201,11 євро.

21 листопада 2014 року по надходженню на територію України частини товару, позивач подав митну декларацію №504070000/2014/006350 на 12 видів товарів загальною вартістю 37 201,11 євро.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості від 21 листопада 2014 року, договір 04 липня 2014 року, специфікацію №5 до договору, рахунок-фактуру від 04 листопада 2014 року №911263А, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 21 листопада 2014 року №424, договір транспортного перевезення від 05 березня 2012 року №51/09, довідку ТОВ "Транс-Сервіс 1" про транспортні витрати від 21 листопада 2014 року №1121D.

21 листопада 2014 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на пакування, страхування, транспортні витрати), документи містять розбіжності (згідно п.7.4 контракту покупець зобов'язаний зробити передплату продукції, проте передплату зроблено 21 листопада 2014 року, у той час як відправлення продукції відбулося 17 листопада 2014 року).

На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат);

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини;

3) копію декларації країни відправлення.

Листом від 24 листопада 2014 року, на вимогу митниці, позивачем було надано додаткові документи.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 24 листопада 2014 року №504070000/2014/000024/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується, оскільки подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на пакування, страхування, транспортні витрати), документи містять розбіжності та декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 2,88 доларів за кілограм (митна декларація від 09 жовтня 2014 року №125130013/2014/415452).

Таким чином, Миколаївською митницею було визначена митна вартість товару позивача в сумі 18 967,88 євро, замість задекларованих ним самостійно 13 650,11 євро.

Крім того, старшим державним інспектором Марченко А.В. винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 24 листопада 2014 року №504070000/2014/00056 з підстав порушення п.6 ст. 54 МК України.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що Миколаївською митницею неправомірно відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в оформленні митної декларації, оскільки переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 53, 57 МК України.

В апеляційній скарзі Миколаївської митниці вказується, що на виконання ч.3 ст. 53 МК України митницею правомірно відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в оформленні митної декларації.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до вимог ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Вказаними нормами визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Матеріалами справи підтверджено, що до вантажних митних декларацій позивачем надано перелік документів, який визначено у ч.2 ст. 53 МК України, що є необхідним для перевірки розрахунку митної вартості і правомірності застосування першого методу визначення митної вартості.

Так, позивач, під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції в межах укладеного з фірмою Meritor Gеrmany GmbH, договір №1 від 04 липня 2014 року про поставку запасних частин для комерційного транспорту, склав і подав до відповідача, ВМД №504070000/2014/006350 на 12 видів товарів загальною вартістю 37 201,11 євро. на товар, в якій визначив митну вартість товару за основним методом.

Предметом вказаного договіру №1 від 04 липня 2014 року є поставка запасних частин до автомобілів.

Внаслідок реалізації відповідачем владної управлінської функції - контролю за правильністю визначення митної вартості товарів згаданим територіальним органом доходів і зборів було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24 листопада 2014 року №504070000/2014/000024/2, яким скориговано митну вартість товару.

У рішенні про коригування митної вартості товарів Миколаївська митниця зазначила три підстави того, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача:

1) подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на пакування, страхування, транспортні витрати);

2) документи містять розбіжності (згідно п. 7.4 контракту покупець зобов'язаний зробити передплату продукції, проте передплату зроблено 21 листопада 2014 року, у той час як відправлення продукції відбулося 17 листопада 2014 року);

3) декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи.

Апелянт вважає, що витрати понесені перевізником під час операції з подачі порожнього ТЗ з одного місця в інше для завантаження товарів (вантажу) є невід'ємною складовою частиною загальної собівартості такого перевезення відповідно до п.3 Методичних рекомендацій собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 року №65.

З цьго приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до з ч.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до договору транспортного перевезення від 05 березня 2012 року з ТОВ "Транс-Сервіс-1" послуга перевезення вантажу (оплачується безпосередньо за перевезення вантажу, а не за прибуття порожнього ТЗ до місця завантаження) (а.с.45-48).

Так, перевізник може не нести витрати пов'язані з доставкою транспорту до місця завантаження, в зв'язку з перевезення товарів в пункт навантаження за іншими договорами з іншими контрагентами та ін.

Виключний перелік складових митної вартості товару наведений у ч.10 ст. 58 МК України серед переліку яких відсутня така складова митної вартості товару як транспортні витрати при подачі порожнього ТЗ до місця завантаження.

Натомість відповідно до п.5 та п.6 ч.10 ст. 58 МК України передбачено такі складові митної вартості товару, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Так, довідка перевізника ТОВ "Транс-Сервіс-1" про транспортні витрати №1121D від 21 листопада 2014 року про вартість перевезення містила всі числові значення складових митної вартості товару, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до місці ввезення на митну територію України відповідно до CMR 312449 - 16 333 грн. та витрати на навантаження цих товарів. Зазначено, що страхування товару не здійснювалось.

Позивач у декларації митної вартості від 21 листопада 2014 року до митної декларації -070000/2014/006350 витрати на транспортування оцінюваних товарів до митної території України та витрати на їх навантаження розподілив між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів, відповідно до абз.8 гр. 20 Наказу Мінфіну України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" №599 від 24 травня 2012 року.

Таким чином, всі складові митної вартості були зазначені в цій довідці.

Щодо витрат на пакування та страхування, судова колегія зазначає, що п. 5.4 договору від 04 липня 2014 року містить зобов'язання продавця упакувати продукцію в стандартну упаковку Meritor чи Truckechnic, а витрати на пакування товару входило в загальну вартість.

Також, відповідно до умов договору та умов поставки товару як у компанії-покупця так у компанії-продавця відсутній обов'язок страхувати товар.

Так, страхові документи надаються відповідно до п.8 ч.2 ст. 53 МК України, якщо здійснювалося страхування товару.

Приписи МК України не зобов'язують декларанта повідомляти митний орган про страхування товару, а передбачають лише обов'язок декларанта, якщо здійснювалося таке страхування товару включити витрати до митної вартості товару відповідно до п.7 ч.10 ст. 58 МК України.

Щодо сумнівів апелянта щодо прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме те, що згідно з п.7.4 контракту покупець зобов'язаний зробити передплату продукції, проте передплату зроблено покупцем 21 листопада 2014 року, в той час як відправлення продукції відбулось 17 листопада 2014 року, судова колегія зазначає, що умови договору від 04 липня 2014 року не містять заборони відвантажувати товар без попередньої оплати.

Крім того, під час процедури митного оформлення товару за митною декларацією №504070000/2014/006350 товариство надало відповідачу відповідно до п.4 ч.2 ст. 53 МК України платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №424 від 21 листопада 2014 року, яке підтверджує оплату загальної вартості товарів за Специфікацією №5 від 04 листопада 2014 року до Договору №1 від 04 липня 2014 року та рахунком-фактури №911263А від 04 листопада 2014 року.

Щодо доводів апелента про те, що комерційна пропозиція всупереч п.6.7 договору не завірена Торговою палатою в Німеччині, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 6.7 Договору № 1 від 04 липня 2014 року зазначено, що "Продавець надає прайс-листи завірені Торговою палатою в Німеччині один раз на рік, або при зміні прас-листів за проханням Покупця. Продавець залишає за собою право внести зміни в прайс-листи".

Таким чином, відповідно до п. 6.7 вищевказаного договору завіреними Торговою палатою в Німеччині повинні бути саме прайс-листи, а не комерційна пропозиція.

Крім того, вказуючи на відсутність в експортної декларації посилання на інвойс, апелянт не зазначив відповідно до якого нормативно-правового акту він дійшов такого висновку. Разом з тим, товариство отримало копію митної декларації країни відправлення від Продавця в тій формі в якій вона є прийнятною в країні відправлення, а відсутність в ній цінової інформації та посилання на інвойс не є провиною позивача.

Крім того, в апеляційній скарзі Миколаївська митниця посилається на те, що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме: наявність у митниці інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, яка значно відрізняється від заявленої декларантом митної вартості.

Проте, в порушення п.п. 2.9. п. 2 Розділу 2 "Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", затверджених Наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року №362 не прийняв до уваги комерційну пропозицію компанії-продавця від 03 листопада 2014 року, яка свідчить про наявність знижок, нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження Позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до Листа Міністерства доходів і зборів України від 07 травня 2014 року №10441/7/99-99-10-03-01-17 "Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів" розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Таким чином, на підставі аналізу норм ч.3 ст. 53, ч.2 ст. 58 МК України, судова колегія вважає, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Судова колегія вважає, що відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, митну вартість товару товариство підтвердило документами, наданими на підтвердження митної вартості, зокрема такими документами, як: Специфікація №5 від 04 листопада 2014 року до Договору №1 від 04 липня 2014 року, рахунок-фактура від 04 листопада 2014 року, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №424 від 21 листопада 2014 року, довідка про транспортні витрати перевізника ТОВ "Транс-Сервіс-1" №1121D від 21 листопада 2014 року.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що під час проведення митного контролю заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлених декларантом, а надані останнім документи містили всі данні числових значень складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та не містили розбіжностей чи ознак підробки.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Техноторг-Дон" до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 травня 2015 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.