Ухвала суду № 44036389, 28.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/333/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Найденко О.І.

з участю: представника Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - Кириленка А.В, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі Любашівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013201700 від 30 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем у сумі 40 174 грн., штрафної (фінансової) санкції у сумі 10 043, 5 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказувала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведення планової перевірки діяльності позивача на підставі необґрунтованих висновків податкового органу щодо нікчемності та недійсності правочинів з контрагентами позивача ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" та ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" у період червень 2013 року, серпень 2013 року та жовтень 2013 року, оскільки позивачем були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентами позивача у спірному періоді, які є достатніми для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні придбаного у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" та ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" у червені 2013 року, серпні 2013 року та жовтні 2013 року товару. Вказаний товар придбавався позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності та був реалізований третім особам, про що також податковим органом було зазначено у акті перевірки. Таким чином, рішення про збільшення зобов'язання позивача з ПДВ за основним платежем у розмірі 40 174 грн. з вказаних вище підстав є протиправним, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення та просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, оскільки згідно актів Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області № 202/2200/38246422 від 06 червня 2014 року, №239/2200/37377179 від 28 серпня 2014 року та №25/2200/37377179 від 31 січня 2014 року, складених за результатами проведення звірок щодо постачальників позивача встановлено нереальність здійснення господарських операцій з придбання та постачання товару по ланцюгу реалізації. На думку відповідача, у ході проведення перевірки було з'ясовано, що операції з придбання товару у вказаних підприємств-контрагентів по ланцюгу постачання не мали реального товарного характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, у зв'язку із чим, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до Любашівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013201700 від 30 грудня 2014 року задоволений у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Любашівської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Любашівської ОДПІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі наказу Любашівської ОДПІ №430 від 07 листопада 2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, на підставі п.77.1 ст. 77 ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", службовою особою відповідача проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період від 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року за результатами якої складено акт №1932/1700/НОМЕР_1 від 17 грудня 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки Любашівською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за порушення позивачем п.198.3 ст. 198 ПК України.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, позивачем доведено дотримання всіх умов, встановлених чинним законодавством під час формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з його контрагентами, а посилання відповідача на нереальність господарських операцій на підставі висновків зустрічних звірок, є безпідставним, оскільки позивач не має відповідати за порушення норм податкового законодавства вчинені (допущені у діяльності) його контрагентами.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 198, 201 ПК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В апеляційній скарзі Любашівської ОДПІ вказується, що згідно актів звірки по постачальникам, вказано нереальність здійснення господарських операцій з придбання та постачання товару по ланцюгу реалізації, а отже, операції з придбання товару у ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" та ТОВ "Нафто-Сревіс-Плюс" по ланцюгу постачання не мали реального характеру.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абз.1 п.201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із системного аналізу вказаних правових норм, судова колегія вважає, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2. п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (пп.2.1 п. 2 Положення).

Так, згідно з п.п.2.4 п. 2 Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №19 від 11 квітня 2013 року. згідно якого, продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності до умов договору та додатків до нього, які являються його невід'ємною частиною. Згідно податкової накладної №1 від 03 червня 2013 року, позивач за вищезазначеним договором придбала у ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" паливо дизельне (Євро) марки С у кількості 4,310 т., бензин авто А-92-Єро виду ІІ класу D у кількості 15 460 т, та бензин авто А-95-Євро виду ІІ класу D у кількості 4,500 т.

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань за угодою з ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" позивачем до суду надано наступні первинні документи: ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) серії 01 АААА № 310848 від 03 червня 2013 року, накладну № 239 від 03 червня 2013 року, рахунок-фактуру №316 від 03 червня 2013 року (а.с. 76-78), платіжні доручення №84 від 03 червня 2013 року на суму 223 000 грн., №87 від 06 червня 2013 року на суму 24 000 грн., №92 від 07 червня 2013 року на суму 13 500 грн. та №93 від 10 червня 2013 року на суму 41 180 грн., за якими позивачем у повному обсязі сплачено на користь ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" ціну за поставлений товар з урахуванням ПДВ.

Щодо правовідносин з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", 01 березня 2013 року між останнім (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір №03-35Н купівлі-продажу нафтопродуктів, за яким продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до умов цього договору й додатків до нього, які є невід'ємною його частиною.

Згідно податкової накладної №36 від 29 серпня 2013 року, позивач за вищезазначеним договором у серпні придбала у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" дизельне паливо у кількості 6140 л. загальною вартістю 54 339,50 грн. , з урахуванням ПДВ у розмірі 9 056,50 грн.

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань за угодою з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" у серпні 2013 року, позивачем до суду надано наступні первинні документи: ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 238 від 29 серпня 2013 року, видаткову накладну №РН0000262 від 29 серпня 2013 року, рахунок-фактуру №СФ-0000255 від 28 серпня 2013 року, платіжне доручення №143 від 30 серпня 2013 року, за якими позивачем у повному обсязі сплачено на користь постачальника ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" ціну за поставлений товар з урахуванням ПДВ у розмірі 54 339 грн.

Відповідно до податкової накладної №42 від 14 жовтня 2013 року у жовтні 2013 року позивач придбала у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" дизельне паливо у кількості 7 000 л загальною вартістю 61 600 грн., з яких ПДВ 10 266,61 грн.

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань за угодою з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" у жовтні 2013 року, позивачем до суду надано наступні первинні документи: ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 315 від 14 жовтня 2013 року, видаткову накладену № РН 0000357 від 14 жовтня 2013 року, рахунок-фактуру № СФ-0000351 від 14 жовтня 2013 року, платіжне доручення №179 від 15 жовтня 2013 року за яким ФОП ОСОБА_3 повністю сплатила вартість придбаного товару за угодою з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" поставленою у жовтні 2013 року у розмірі 61 600 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що постачання нафтопродуктів за договорами поставки, укладеними з ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" як стверджує позивач відбувалось централізовано саме на підставі ТТН за формою 1-ТТН, підпис у якій вантажоодержувача і підтверджує факт отримання ним нафтопродуктів.

На підтвердження транспортування нафтопродуктів позивачем надано суду: договір перевезення №2/04 від 01 квітня 2013 року, укладений між ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" (замовник) та ПП "Еліт "Фешен Клаб" (виконавець) щодо перевезення нафтопродуктів, договір №03/01ТП від 30 січня 2013 року про надання послуг автомобільним транспортом, укладений між ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" (замовник) та ТОВ "Константа-Імпекс" (перевізник) та договір №10 від 01 березня 2013 року про надання послуг перевезення.

Доводи податкового органу про відсутність документації щодо поставленого товару (нафтопродуктів) у судовому засіданні також були спростовані наданими позивачем сертифікатами відповідності нафтопродуктів та паспортом якості №819.

Таким чином, в діях позивача щодо віднесення сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМСНАБ-2010" та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Апелянт посилається на те, що підприємство яке придбаває та реалізує продукти переробки нафтопродуктів повинно мати інформацію щодо відповідності ТЗ, обладнання, якими перевозяться нафтопродукти, необхідної підготовки водіїв, відповідні свідоцтва на допуск водіїв ТЗ до перевезення нафтопродуктів, узгодження маршруту дорожнього перевезання небезпечних вантажив, виданих Державтоінспекцією ті ін., однак всі вищеперелічені документи ФОП ОСОБА_3 для перевірки не надані.

Судова колегія не приймає до уваги цей довід апелянта, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" саме перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 не повинна мати вищезазначену інформацію та надавати іі для перевірки, оскільки вказаний обов'язок встановлений для перевізника небезпечних вантажів, а не для одержувача вантажу.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги і доводи апелянта про не реальність господарський операцій на підставі окремих дефектів ТТН, зокрема відсутність дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, відсутність № подорожнього листа, оскільки наявність у контролюючого органу претензій до заповнення ТТН не позбавляє господарську операцію її реального змісту, з урахуванням наявних податкових та видаткових накладних, документу, що засвідчує оплату за придбаний товар, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Таким чином, позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з його контрагентами-постачальниками, оскільки задекларовані ФОП ОСОБА_3 суми ПДВ підтверджені належним чином оформленою первинною документацією, яка також підтверджує реальність здійснюваних операцій з поставки позивачу нафтопродуктів, а, отже, податкове повідомлення-рішення №0013201700 від 30 грудня 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 до Любашівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 травня 2015 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.