Постанова № 44036329, 23.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 876/2725/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця і скасування постанови про накладення штрафу від 20 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 34474114.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що відповідач безпідставно наклав на позивача штраф за невиконання судового рішення, хоча таке не набуло законної сили, постанову про відкриття виконавчого провадження було оскаржено до суду. Крім того, державним виконавцем не надавався реальний строк для виконання судового рішення. Не взято до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, яким затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, згідно пункту 3 якого рішення про стягнення коштів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства у порядку черговості надходження документів.

У судовому засіданні представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Левицька Г.І. підтримала апеляційну скаргу та пояснила, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а тому підстав для накладення на управління штрафу за невиконання судового рішення у державного виконавця не було.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебуває виконавчий лист Франківського районного суду м. Львова № 2а-2617/11 від 14.09.2012 р. про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячну пенсію з донарахуванням 50 (п'ятдесят) відсотків мінімальної пенсії за віком та з урахуванням раніше проведених виплат, що встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.07.2011 року по 14.12.2011 року. Вимогою державного виконавця від 23.09.2013 року зобов'язано боржника в строк до 30.09.2013 року виконати зазначене рішення суду та надати державному виконавцю письмове підтвердження про виконання.

Листом від 30.09.2013 р. боржник повідомив державного виконавця про причини невиконання судового рішення, які полягають в тому, що ним не отримано постанови Франківського районного суду м. Львова від 25.06.2012 року по справі № 2-а-2617/11 і така не набула законної сили.

У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем винесено постанову від 20.12.2013 р. ВП № 34474114 про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу в розмірі 1020 грн., за невиконання без поважних причин у встановлений строк судового рішення. Одночасно в постанові вказав, що не вважає причини, наведені боржником в листі від 30.09.2013 р. поважними.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає виконанню державною виконавчою службою такий виконавчий документ як виконавчий лист, що видається судами.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону у тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з приписами статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Таким чином, підставою для накладання штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв державного виконавця про відсутність підстав для виконання судового рішення, оскільки воно не набуло законної сили. Також було оскаржено постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28 вересня 2012 року ВП 34474114 до Франківського районного суду міста Львова.

Однак державний виконавець не надав належної оцінки таким фактам та безпідставно застосував штрафні санкції.

Крім того, окружний суд, розглянувши спір, не врахував вимоги частини шостої статті 181 КАС України, якою визначено підсудність адміністративних справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Згідно положень цієї норми (у редакції Закону № 4054-VІ (4054-17) від 17.11.2011 р.) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

При роз'ясненні зазначеної норми, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 3 Постанови від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» вказав, що визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини 6 статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист, на підставі якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, видано Франківським районним судом м. Львова у справі, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України, тому такий спір за підсудністю належало розглядати саме цьому місцевому суду.

Отже, при вирішенні спору, суд першої інстанції порушив вимоги чинного законодавства щодо предметної підсутності, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції не встановив всіх фактів, що мають значення для правильного вирішення спору, не дослідив доказів, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування постанови суду та прийняття нової - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі № 813/444/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 34474114 від 20.12.2013 року.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

Р.Й. Коваль

Повиний текст виготовлено 28 квітня 2015 року.