Постанова № 44036313, 22.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 147932/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. у справі за позовом Приватного підприємства «Руфусів» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17.07.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року №0000462201 та № 0000032205.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність укладеного правочину із ТзОВ «Медео-Захід» помилковими, оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами. З наведених підстав позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06 липня 2012 року №0000462201 та № 0000032205 про донарахування сум ПДВ та податку на прибуток.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 06 липня 2012 року № 0000462201 та № 0000032205.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Руфусів» судові витрати у сумі 2 146,00 грн..

З висновками суду не погодився апелянт - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби. Вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема зазначає, що під час проведення перевірки ПП «Руфусів» не було надано наступних документів, а саме товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ «Медео-Захід», рахунків - фактур, актів прийому - передачі, документів складського обліку, доручення щодо отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар, податкові і видаткові накладні представлені позивачем не в повному обсязі.

Звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару постачальника до потенційного покупця на ПП «Руфусів» відсутні та до перевірки не надавались.

Також вважає, що господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. В зв'язку з тим, що договір є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Руфусів» 11 вересня 2008 року зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області як юридична особа. Підприємство перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ з 12 вересня 2008 року та у період за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 листопада 2010 року №100310450 був зареєстрованим платником ПДВ (а.с.16). Свою діяльність ПП «Руфусів» здійснює на основі Статуту затвердженого рішенням засновників від 10 вересня 2008 року

З 30 травня 2012 року до 06 червня 2012 року на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також на підставі наказу та направлень на перевірку Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Руфусів» з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15 червня 2012 року №2031/22-1/36112337.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «Руфусів» вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), відповідно правочин укладений між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» має ознаки нікчемності. Як наслідок, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 та пункту188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» на загальну суму 634 485,16 грн.. Також в ході перевірки було встановлено порушення при формуванні позивачем валових витрат, а саме їх завищення на загальну суму 3 573 776,00 грн., чим порушено статті 134, 138, 139, 140 Податкового кодексу України та пункт 3.1 статті 3, пункти 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки 06 липня 2012 року було сформовано податкові повідомлення-рішення №0000032205, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 789 216,00 грн. з яких 154 731,00 грн. штрафна (фінансова) санкція та №0000462201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 958 337,00 грн. з якої штрафна (фінансова) санкція становить 111 547,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зокрема прийшов до висновку, що товарно-транспортними накладними, подорожніми листами підтверджено факт транспортування придбаного позивачем товару у ТзОВ «Медео-Захід», чим одночасно спростовано твердження відповідача щодо відсутності доказів, які б засвідчували факт транспортування, а встановлені судом обставини доводять факт придбання товару позивачем у ТзОВ «Медео-Захід» та використання його у власній господарській діяльності.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають дійсним обставинам справи та є помилковими з огляду на наступне.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у виглядівибуттяактивівабозбільшеннязобов'язань,внаслідокчоговідбуваєтьсязменшеннявласногокапіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судом першої інстанції встановлено,що ПП «Руфусів» мало правовідносини із ТзОВ «Медео-Захід». Між зазначеними контрагентами 20 березня 2009 року було укладено договір купівлі-продажу №6 (том 2 а.с.13-15) на основі якого позивач протягом 2010-2012 років придбавав у ТзОВ «Медео-Захід» товар (піщано-гравійнусуміш, сіль МКР, автошини, гальмівнурідину та інше). Згідно пункту 1.2 Договору найменування, кількість та ціна товару вказані у товарних накладних, які додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Оплату придбаного товару позивач здійснював згідно умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.119-125). Також, на підтвердження факту перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Медео-Захід», позивачем було надано виписку по рахунку з АТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2010-2012 роки на загальну суму 1 648 635,83 грн. (а.с.126-127).

З досліджених в судовому засіданні суду апеляційної інстанції товарно-транспортних накладних, подорожніх листів не підтверджується факт транспортування придбаного позивачем товару у ТзОВ «Медео-Захід», оскільки вказані документи лише містять покликання на назву контрагента - ТзОВ «Медео-Захід» без визначення конкретної діяльності цього суб'єкта господарювання щодо виконання умов договору купівлі-продажу №6 від 20.03.2009 року.

Долучені до справи товарно-транспортні накладні( т.1 а.с. 33-58,102-118, 146-154) та подорожні листи до вантажних автомобілів (а.с. 59-101, а.с. 155-163) містять покликання на використання наступних транспортних засобів, зокрема: КАМАЗ АС-59-86-АС,КАМАЗ АС-64-41-АК, КАМАЗ АС- 01-16-АС, КАМАЗ АС -20-99-АТ та транспортний засіб марки ПЕЖО АС-81-81-АЕ, які здійснювали перевезення не товару, як вказує позивач, а були залучені до вивезення сміття та прибирання вулиць м.Луцька, виконання ремонтних робіт, розсипання сольової суміші на зупинках і переходах. Зміст товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що знаходяться в матеріалах справи засвідчують виконання господарської діяльності силами підприємства «Руфусів» у 2011- 2012 роках, оскільки автопідприємство, силами якого здійснено перевезення, замовником транспортних послуг, вантажоодержувачем з визначенням пункту навантаження визначено ПП «Руфусів». Наявні у матеріалах справи видаткові та податкові накладні (т.1 а.с. 128-145) відносяться лише до частини товарно- транспортних накладних ( т.Іа.с. 146-154), що додатково засвідчує відсутність господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Медео-Захід».

Юридичні адреси, котрі згадуються у вказаних первинних документах, а саме : м.Луцьк, вул.Селищна,90а, м.Луцьк, вул.Романюка,9, с.Зміїнець, вул..Луцька, буд.52а є адресами ПП Руфусів та інших юридичних осіб - ПП «Дисконт Плюс», засновниками яких є члени сім»ї Швець (т.ІІа.с. 16, т.ІІІ а.с.53-). В подальшому саме засновники ПП «Руфусів» та ПП «Дисконт Плюс» здійснювали передачу в оренду транспортних засобів позивачу (т.ІІ.а.с. 76- 82, т.ІІІа.с. 66-100), частина з яких використана у господарських операціях ПП «Руфусів», зокрема КАМАЗ АС-59-86-АС, КАМАЗ АС-64-41-АК, КАМАЗ АС- 01-16-АС, КАМАЗ АС -20-99-АТ та транспортний засіб марки ПЕЖО АС-81-81-АЕ.

Перелік видаткових та податкових накладних, що містяться в матеріалах справи (т.ІІІа.с. 2-40) містить інформацію про постачання матеріальних цінностей позивачу від товариства «Медео-Захід» в період від 26.02.2010 року до 17.11.2010 року та приналежність до договору №6 від 20.03.2010 року. Інформація про видаткові накладні періоду 2010 року міститься у товарно-транспортних накладних ( т.І, а.с.102-118 ) та подорожніх листах ( т.Іа.с. 85-101). Вказаний вид документів засвідчує, що вони оформлені від імені ПП «Руфусів», з використанням транспортних засобів позивача, навантаження та розвантаження товару відбувалося за адресами позивача. Більша частина подорожніх листів містить інформацію про те, що транспортні засоби направлялись на прибирання вулиць та вивезення сміття. Додатковим доказом того, що підприємство придбавало спеціальну техніку для прибирання вулиць міста, є долучені до матеріалів справи ( т.ІІІа.с. 88-97) документи.

Подальший аналіз первинних документів, що містяться в матеріалах справи свідчить про відсутність видаткових накладних за період 2011 року, а лише оформлення товарно-транспортних накладних ( т.Іа.с. 42-58) та подорожніх листів ( т.1 а.с. 68-84) в яких є покликання на вантажовідправника - ТзОВ «Медео-Захід» та допис у подорожніх листах вказаного періоду про вказане товариство. Вказаний вид документів засвідчує, що вони оформлені від імені ПП «Руфусів», з використанням транспортних засобів позивача, навантаження та розвантаження товару відбувалося за адресами позивача. Більша частина подорожніх листів містить інформацію про те, що транспортні засоби направлялись на прибирання вулиць та вивезення сміття. Частина подорожніх листів вказаного періоду (а.с. 70-72) не містить інформації про ТзОВ «Медео-Захід», що не узгоджується з доводами позивача щодо купівлі товару у вказаного товариства.

Первинні документи на підтвердження господарських операцій позивача за період 2012 року складаються з видаткових накладних від 12.01.2012 року до 10.02.2012 року ( т.Іа.с. 128-144), товарно- транспортних накладних ( т. І а.с. 33-41) та подорожніх листів ( т.Іа.с. 59-67).За змістом видаткових накладних спірного періоду відвантажувалась піщано-гравійна суміш, спеціальна сіль, а також канцелярські та побутові товари. Вказаний вид документів засвідчує, що вони оформлені від імені ПП «Руфусів», з використанням транспортних засобів позивача, навантаження та розвантаження товару відбувалося за адресами позивача. Зміст подорожніх листів засвідчує, що транспортні засоби у період отримання товару від ТзОВ «Медео-Захід» одночасно перебували на проведенні ремонтних робіт на автоцентрі, вивезенні сміття з визначених вулиць м.Луцька та розсипанні солевих сумішів по м.Луцьку.

Наведені первинні документи дають підстави колегії суддів вважати, що всі виїзди транспортних засобів, що використовувались позивачем, здійснювались першочергово на виробничі території ПП «Руфусів», де, судячи зі всього, могли зберігатись товарно-матеріальні цінності, але прямих доказів поставки, оприбуткування цих товарів від ТзОВ «Медео-Захід» позивачем не доведено, а матеріалами справи не обґрунтовано. Статус вантажовідправника, який за первинними документами набуло товариство «Медео-Захід», не узгоджується з функціями постачальника товарів, оскільки залучення юридичної особи до виконання експедиторських функцій не дає підстави для надання такому підприємству статусу постачальника товарів за договором, розрахунки за яким стали підставою для формування податкового кредиту позивача. Суб'єктами відносин перевезення вантажів визнаються учасники господарських відносин, які організують вантажні перевезення або здійснюють їх безпосередньо. До суб'єктів господарювання, що безпосередньо здійснюють перевезення вантажів, належать сторони договору перевезення вантажу: перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Так, згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України,за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Водночас як ст. 909 Цивільного кодексу України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. З аналізу первинних документів неможливо встановити правовий статус вантажовідправника ТзОВ «Медео-Захід» та його участь у первинній поставці матеріальних цінностей, оскільки знаходження товару та переміщення такого відбувалось з виробничих територій позивача.

На спростування твердження позивача, що придбані у товариства «Медео-Захід» товарно-матеріальні цінності були перепродані іншим суб'єктам господарювання, служить та обставина, що видаткові накладні містять інформацію про інший товар (т.ІІа.с. 98-196).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. у справі № 2а/0370/2281/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Руфусів» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді І.В. Глушко

Р.Й. Коваль