Ухвала суду № 44036107, 30.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12296/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року адміністративну справу за позовом орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» до виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

У поданій до суду у лютому 2014 р. позовній заяві орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» (надалі за текстом - «Орендне підприємство») зазначало, що виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (надалі за текстом - «КМДА») затверджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У зв'язку з тим, що тариф на технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення є нижчим від економічно обґрунтованих витрат, позивач, як виконавець, поніс збитки у розмірі 1 685, 6 тис. грн. Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право на відшкодування різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Посилаючись на те, що всупереч згаданому Закону відповідачами не вчинено необхідних дій щодо відшкодування збитків, Орендне підприємство, з урахуванням уточнень, просило зобов'язати КМДА подати на розгляд та затвердження Київської міської ради зміни до бюджету м. Києва на 2015 р., якими передбачити відшкодування різниці у тарифах в розмірі 1 685, 6 тис. грн., а Київську міську раду - розглянути та затвердити ці зміни.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано КМДА звернутись до Київської міської ради з приводу відшкодування витрат Орендного підприємства, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, в порядку ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КМДА, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2009 р. КМДА прийнято розпорядження № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Пунктом 5 цього розпорядження житлово-експлуатаційним організаціям, уповноваженим ними особам або управителям жилих будинків комунальної форми власності заборонено здійснювати переукладення угод з виконавцями робіт та послуг, вартість яких відшкодовується за рахунок тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (в разі збільшення цін та тарифів на ці послуги), без відповідного погодження з Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На підставі названого розпорядження позивачем укладено з комунальними підприємствами ряд договорів на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами розмір тарифів на житлово-комунальні послуги з 2009 р. не змінювався.

У зв'язку із зростанням мінімальної заробітної плати, вартості матеріалів, паливно-мастильних і транспортних витрат, відрахувань до бюджету позивач неодноразово звертався до КМДА із листами щодо компенсації різниці в тарифах.

За змістом листів Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 050/20-10068 від 17.12.2013 р.. № 050/20-2132 від 14.04.2014 р. різниця між фактично понесеними Орендним підприємством витратами та плановими витратами на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення за 2012 р. становить 1 685, 6 тис. грн. у зв'язку з чим надано пропозиції щодо внесення змін до бюджету м. Києва, передбачивши кошти для покриття фактичних витрат позивача.

Листом № 008-629 від 05.05.2014 р. КМДА поінформувала Орендне підприємство про проте, що різниця між фактичними та плановими витратами на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення за 2012 р. становить 1 685, 6 тис. грн. та роз'яснила його право на відшкодування витрат за рахунок місцевого бюджету.

Згідно листа Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) затверджені тарифи є збитковими та не відшкодовують витрат підприємства на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 р. № 5007-VI суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Частиною 2 статті 12 названого Закону передбачено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. № 1875-IV (надалі за текстом - «Закон № 1875-IV»).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується, зокрема, на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 30 Закону № 1875-IV державне регулювання цін/тарифів базується на принципі відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону № 1875-IV органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Частиною 4 статті 31 Закону № 1875-IV передбачено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Згідно пункту 23 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що КМДА, встановивши факт наявності різниці між фактично понесеними позивачем витратами та плановими витратами на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення за 2012 р., необґрунтовано не звернулась до Київської міської ради із пропозицією щодо внесення змін до бюджету м. Києва з метою покриття фактичних витрат позивача.

Посилання відповідачів на те, що Орендне підприємство не є виконавцем послуги обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки пунктом 8 частини 1 статті 22 Закону № 1875-IV прямо передбачено, що виробникові послуг надано право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що окремий тариф на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики не встановлювався є помилковим.

Відповідно до пункту 17 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 20 травня 2009 р. (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) вартість робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також за наявності інших внутрішньобудинкових інженерних систем, не зазначених у пунктах 13 і 18, у разі виконання таких робіт виконавцем визначається за формулою, наведеною у пункті 7.

Пунктом 1 Додатку до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 р. № 869 технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності віднесено до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є житлово-комунальними послугами.

Тобто, прийнявши розпорядження «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 978 від 31.08.2009 р. КМДА регулювала у складі тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і ціни на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 05 травня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.