Ухвала суду № 44036092, 05.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6005/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Горбань Н.І., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулося з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0002552201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.4 статті 78 та пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством "Агропромтехком" за період з 01.01.2011 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт від 28.05.2014 № 1208/22-01/30160757 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 та пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року на загальну суму 5323670 грн. 00 коп.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0002552201, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7960394 грн. 00 коп., з яких: 5323670 грн. 00 коп. - за основним платежем; 2636724 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, може обрати спеціальний режим оподаткування (пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 209.6 статті 209 цього Кодексу, сільськогосподарським підприємством вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 209.7 статті 209 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України, дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема, на розведення птиці (01.24.0 КВЕД).

Статтею 209 Податкового кодексу України встановлено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, приписами якої передбачено, що сума податку на додану вартість, нарахована підприємством, яке перебуває на спеціальній системі оподаткування, на вартість поставлених ним товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 209.3 статті 209 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що платник податку на додану вартість, який здійснює діяльність, пов`язану, зокрема, з розведенням свійської птиці та відповідає критеріям, визначеним Податковим кодексом України для сільськогосподарського товаровиробника, має право декларувати операції, пов`язані з постачанням сільськогосподарської продукції за спеціальним режимом оподаткування, якщо питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як встановлено судом першої інстанції, Господарські правовідносини позивача з Приватним підприємством "Агропромтехком", за результатами яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" сформовано податковий кредит за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року виникли у процесі виконання укладених ними договорів поставки від 03.01.2012 № 12-75/БФ-Ю (т. 1 а.с. 87-89); 03.01.2012 № 12-76/БФ-Ю (т. 1 а.с. 90-92); 04.11.2012 № 12-1685/БКЗ-Ю (т. 1 а.с. 93-95); 29.05.2012 № 12-948/КК-Ю (т. 1 а.с. 96-100); 29.05.2012 № 12-946/КК-Ю (т. 1 а.с. 101-105) та 29.05.2012 № 12-947/КК-Ю (т. 1 а.с. 106-111), відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити на користь позивача (його філій) товари (пшеницю, соєві боби, соєву макуху, висівки пшеничні, рослинну олію), а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем товарів у його контрагента проводилось у період з 23.06.2011 по 31.05.2013 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 14918429 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ - 2486404 грн. 88 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом у цей же період виписано податкові накладні, а саме: за договором від 03.01.2012 № 12-75/БФ-Ю - податкові накладні на загальну суму 60799 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ - 10133 грн. 33 коп., за договором від 03.01.2012 № 12-76/БФ-Ю - податкові накладні на загальну суму 87700 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 14616 грн. 71 коп., за договором від 04.11.2012 № 12-1685/БКЗ-Ю - податкові накладні на загальну суму 2186135 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 364355 грн. 89 коп., за договором від 29.05.2012 № 12-948/КК-Ю - податкові накладні на загальну суму 1217537 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 202922 грн. 84 коп., за договором від 29.05.2012 № 12-946/КК-Ю - податкові накладні на загальну суму 1677474 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 279579 грн. 00 коп., за договором від 29.05.2012 № 12-947/КК-Ю - податкові накладні на загальну суму 9688782 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 1614797 грн. 11 коп.

Податковим органом також встановлено, що у 2011-2013 роках позивачем придбано у ПП "Агропромтехком" товари, а саме: висівки, кукурудзу, сою, макуху соєву, олію соняшникову, олію соєву. Придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось без укладання договорів на підставі виписаних контрагентом позивача рахунків-фактур.

В цей же період між Приватним підприємством "Агропромтехком" та позивачем підписано видаткові накладні, відповідно до яких позивач прийняв товари на загальну суму 17023590 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 2837265 грн. 07 коп.

За результатами виконання протягом жовтня 2011 року - травня 2013 року власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом виписано податкові накладні на загальну суму 17023590 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 2837265 грн. 07 коп.

Оплату за отримані від Приватного підприємства "Агропромтехком" товарно-матеріальні цінності у сумі 31942019 грн. 70 коп. здійснено позивачем протягом 2011-2013 років у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Податок на додану вартість у загальній сумі 5323670 грн. 00 коп. за наведеними вище господарськими операціями включено позивачем до податкового кредиту за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року.

За поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності - пшениця, висівки, кукурудза, соєві боби, макуха, олії соняшникова та соєва замовлялись підприємством з метою виготовлення комбікормів для вигодування курчат-бройлерів при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з розведенням свійської птиці.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем вказаних вище матеріальних активів та наявність зв'язку між фактом придбання позивачем цих товарів із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії: витягу з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2011-2013 роки, журналів зважування сировини, товарно-транспортних накладних, журналів перевірки якості сировини, рецептів виготовлення комбікормів відповідно до ДСТУ 4120-2002, протоколів партій, посвідчень про якість, ветеринарних свідоцтв, а також реєстри первинних та внутрішніх документів з використання сировини та оборотно-сальдові відомості, що підтверджують відображення придбаних у контрагента позивача товарів у бухгалтерському обліку підприємства.

Крім того, представником позивача надано суду копії свідоцтва про право власності підприємства на майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 98, а також договорів оренди від 01.01.2012 № 12-04/БКЗ-Ю та 01.01.2013 № 13-177/БКЗ-Ю, укладених позивачем з Публічним акціонерним товариством "Бориспільський експериментальний комбікормовий завод", та додаткових угод до них, що свідчать про наявність у позивача технічної можливості здійснювати виготовлення комбікормів для вигодування свійської птиці.

Так, відповідно до умов наведених вище договорів та додаткових угод до них, Публічним акціонерним товариством "Бориспільський експериментальний комбікормовий завод" передано позивачу у строкове платне користування будівлі, склади, виробничі корпуси, резервуари, сховища, водонасосні станції, котельні, газопроводи тощо. Цими ж договорами в строкове платне користування позивачу передано устаткування та обладнання (насоси, машину для очищення зернових, лінію гранулювання комбікормів, сепаратори, шафи сушильні, преса гідравлічні, екструдери тощо), що використовується у процесі виробництва комбікормів.

На підтвердження наявності у позивача необхідних для здійснення статутної діяльності матеріальних активів його представником надано суду звіти бухгалтерського обліку по основним засобам за період січень 2011 року - серпень 2013 року по філіях Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" - "Київкомбікорм" та "Бориспільський комбікормовий завод".

Як вказує позивач, отримана від Приватного підприємства "Агропромтехком" сировина розвантажувалась безпосередньо на територіях філій Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" - "Київкомбікорм" та "Бориспільський комбікормовий завод", де за відповідними рецептами виготовлялись комбікорми. На підтвердження вказаних обставин представником позивача долучено копії рецептів виготовлення повнораціонних комбікормів, протоколів партій, рапортів про виготовлення комбікормів тощо.

У свою чергу, готові комбікорми спрямовувались на адресу філії "Гаврилівський птахівничий комплекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", де проводилась відгодівля птиці. Долучені до матеріалів справи копії звітів про рух матеріальних цінностей по рахунку "комбікорма", реєстрів відомостей витрат корму на птахофермі, реєстрів накладних на приход комбікорму по птахофермі, товарно-транспортних накладних на перевозку хлібопродуктів автомобільним транспортом підтверджують факти відповідного переміщення та використання вироблених комбікормів для відгодівлі курчат - бройлерів в межах встановлених норм використання на одну голову птиці.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в акті № 104/22-03/36628346 від 13.02.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агропромтехком».

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 в адміністративній справі № 826/6992/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2014, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної перевірки Приватного підприємства "Агропромтехком", результати якої оформлені актом № 104/22-03/36628346 від 13.02.2014; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити дані обліку Приватного підприємства "Агропромтехком" у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі в базі даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", які були змінені внаслідок складання акту №104/22-03/36628346 від 13.02.2014.

Оскільки саме вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки та висновки, що у ньому викладені, використано відповідачем у даній справі як доказову базу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження податкового органу про фіктивність правочинів позивача з Приватним підприємством "Агропромтехком" є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на відомостях, що не мають юридичного значення.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у зазначених осіб права на складання податкових накладних.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача його контрагентом товарно-матеріальних цінностей були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларовані позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.06.2014 № 0002552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.І.Горбань

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Горбань Н.І.

Чаку Є.В.