Постанова № 440352, 30.01.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" січня 2007 р.

Справа № 4/433

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/433

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград

до приватного сільськогосподарського підприємства “Мир” с.Станкувате Вільшанського району Кіровоградської області

про стягнення 13137 грн. 27 коп.

Представники сторін:

від позивача - Поліщук О.М. , довіреність № 04-04/20 від 11.01.07;

від відповідача - Ковальов А.В., голова ПСП "Мир";

час прийняття постанови 16 год. (вступної та резолютивної частини)

Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград заявлено позов про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “Мир” с.Станкувате Вільшанського району Кіровоградської області 13137 грн. 27 коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги позивач обґрунтовував слідуючим:

Статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року « Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який вступив в дію 01.08.2001 передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 05.07.2001 року , підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства , відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.

Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Позивач наполягає, що згідно зі звіту „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, наданого відповідачем до відділення Фонду, на підприємстві відповідача повинно працювати 4 інваліди, але було працевлаштовано лише 1. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не створено 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів і виходячи з середньорічної заробітної плати в розмірі 4379 грн. 09 коп. сума штрафних санкцій складає : 13137 грн. 27 коп.

Відповідач позовні вимоги заперечив та просить залишити позов без задоволення, оскільки на його думку було вжито всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів, намагались створити 3 робочі місця нічних охоронців, побудовано спеціальне приміщення для відпочинку, яке обладнано обігрівом в холодну пору року та телефонним зв'язком, придбано спецодяг, індивідуальні засоби праці (ліхтарі та свистки). 28.06.2005 року до районного центру зайнятості подано звіт за формою 3-ПН, де зазначена потреба в названих працівниках. Однак інваліди не направлялись для працевлаштування через їх відсутність.

Заслухавши представників сторін та дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі слідуючих підстав:

Як обґрунтовано посилається позивач в заявленому позові, статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року « Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який вступив в дію 01.08.2001(в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 05.07.2001 року , підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства , відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.

Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином відповідач повинен був перерахувати штрафні санкції за 2005 рік у розмірі 13137 грн. 27 коп. до 15.04.2006 року. Згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6) 19.04.2006 року відповідач направив позивачу звіт, в якому зазначив кількість 5 інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та визнав, що на підприємстві працює лише 1 працівник, якому відповідно до законодавства встановлена інвалідність. Фактично вказаний звіт судом розцінюється як узгоджене відповідачем зобов'язання перед позивачем про необхідність оплати штрафних санкцій за нестворені 4 робочі місця виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника 4379 грн., тобто відповідач фактично визнав суму штрафних санкцій в розмірі 17516 грн. (4379 Х 4 = 17516 ). Однак, господарським судом, вирішуючи спір в межах позовних вимог, приймається до уваги, що при складанні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів допущено арифметичну помилку при визначенні кількості штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та замість 4 осіб помилково визначено 5.

Таким чином, виходячи з встановленого законодавством нормативу в розмірі 4 % середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, фактично на підприємстві повинно бути створено місця для працевлаштування 4 особам, тобто не створено 3 робочих місця. Такий висновок зроблено позивачем та з ним повністю погоджується суд, оскільки на підставі положень Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09. 2005 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722 та п.п.3.3, 3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова - річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” згідно до яких дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства т встановлена інвалідність (рядок 02) та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). У рядку 06 відображається сума коштів штрафних санкцій, яку повинно сплатити підприємство у разі невиконання або часткового невиконання нормативу.

Таким чином, при складанні звіту відповідачем завищено кількість працівників в рядку 03 на 1 одиницю, оскільки ( 110-середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Х 4 % = 4,4 а при закруглені 4 особи), а не 5 як визначено відповідачем.

За таких обставин відповідач повинен сплатити 13137 грн.27 коп. заборгованості з відрахувань цільових коштів на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Висновок про правомірність вимог позивача суд робить на підставі системного аналізу отриманих доказів по справі. Так судом встановлено, що відповідно до середньо облікової чисельності штатних працівників ( 110 осіб) відповідач у 2005 році мав створити 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, а фактично було працевлаштовано лише одну особу. Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що у 2005 році ним проводилась робота зі створення робочих місць.

Виходячи з припису пункту першого Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів ( далі Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 року № 314, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.02 року № 19, робоче місце інваліда – це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві, в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору ( п.5). Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідач відповідно до встановленого нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення, та відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Відповідач не створив три робочі місця для інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону.

За ст. 19 Закону керівники підприємств, установ і організацій, не залежно від форм власності і господарювання у разі не забезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. А в разі коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Відповідач вимоги Закону не виконав, в спірний період не працевлаштувавши на три робочі місця інвалідів.

Враховуючи середньорічний рівень заробітної плати на підприємстві відповідача в розмірі 4379 грн.09 коп. та кількість робочих місць на які не працевлаштовані інваліди 3, сума штрафних санкцій складає 13137 грн.27 коп. та фактично повинна була нарахована безпосередньо відповідачем при складанні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.(а.с.6) і сплачена в добровільному порядку.

При визначенні суми штрафних санкцій судом звернуто увагу на те, що позивачем не надано до суду список працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році без оформлення граф 7 та 8 , без вказаних в яких відомостей неможливо встановити відпрацьований на підприємстві термін особою що мала статус інваліда. Однак, суд вважає за необхідне розглянути справу в межах позовних вимог на підставі наданого позивачем розрахунку (а.с.10).

Оскільки повідомлення осіб, зазначених у ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” про можливість працевлаштувати інвалідів на 3 робочих місця у відповідача відсутні та на вимогу суду відповідачем не подано, тому господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення 12.12.2006 року позивачем до суду за захистом порушеного права.

Господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як необґрунтоване пояснення відповідача щодо намагання створити робочі місця для інвалідів, оскільки згідно до наданої Вільшанським районним центром зайнятості інформації №01-495 від 18.12.2006 року в 2005 році інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись у зв'язку з відсутністю вільних робочих місць для вказаної категорії громадян. Звіт форми №3-ПН станом на 28.06.2005 року про наявність вільних робочих місць та вакантних посад в кількості 3-х не приймається судом до уваги, оскільки він наданий до суду безпосередньо відповідачем, а не Вільшанським районним центром зайнятості, на ньому відсутня відмітка про його отримання центром та його наявність не врахована центром зайнятості при направленні інформації на вимогу суду.

Судом не може бути визнано доказом створення робочих місць для інвалідів представлена в судове засідання Інструкція про посадові обов'язки сторожа тракторної бригади, оскільки зі змісту цієї Інструкції не можливо зробити висновок про те, що вона прийнята на виконання вимог закону про створення робочих місць для працевлаштування саме інвалідів.

Крім того, Фонд та його відділення здійснюють контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У випадку коли підприємства, установи та організації у добровільному порядку не сплачують штрафні санкції, то Фонд та його відділення лише у судовому порядку має право стягнути ці кошти. Згідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів позивач є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, утворене для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та підзвітне і підконтрольне Фонду. За приписом ч.3 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові ( адміністративна процесуальна дієздатність) належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

За таких обставин відповідач повинен сплатити 13137 грн. 27 коп. заборгованості з відрахувань цільових коштів на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Статтею 250 ГК України встановлено, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділів Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та виконання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінет} Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 підприємства де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Таким чином відповідач повинен був перерахувати штрафні санкції за 2005 рік у розмірі 13137 грн.27 коп. до 15.04.2006 року.

Доказів перерахування відповідач не представив, в матеріалах справи вони відсутні, таким чином шестимісячний строк слід обраховувати з 16.04.2006 року. саме з цього моменту виявлено порушення.

Річний строк слід обраховувати з 01.01.2006 року, оскільки правила здійснення господарської діяльності в частині працевлаштування інвалідів підприємством порушувалися на протязі 2005 року.

Таким чином з врахуванням положень ст.250 Господарського кодексу України, позивач з відповідним позовом повинен був звернутися не пізніше 31.12.2006 року.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом 12.12.2006 року, тобто в межами встановленого річного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Мир” с.Стенкувате Вільшанського району Кіровоградської області р/р 260055324 в Відділенні ОБ № 2977, МФО 323993, код 10152566 штрафні санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в розмірі 13137 грн. 27 коп. на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград вул. 50 років Жовтня 7а р/р 31211230500002 ВДК в м.Кіровограді управління державного казначейства в Кіровоградській області МФО 823016 код 24144695.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 31 січня 2007 року.

Суддя

Ю. І. Хилько