Постанова № 44034533, 05.05.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року Житомир справа № 806/1276/15

категорія 8.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Приватного підприємства "Системи мікроклімату" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,-

встановив:

Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград - Волинська ОДПІ) звернулась з позовом до Приватного підприємства "Системи мікроклімату" (далі-Підприємство), в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку. В обґрунтуванні позову зазначає, що Новоград - Волинською ОДПІ здійснювались заходи щодо виявлення майна Підприємства, однак було отримано інформацію про відсутність рухомого та нерухомого майна боржника.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача на суму податкового боргу в розмірі 26500,54грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду повернувся конверт із вкладенням із відміткою відділення поштового зв'язку, що причиною повернення є "закінчення терміну зберігання". За приписами ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У відповідності до ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Приватне підприємство "Системи мікроклімату" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Романівської районної державної адміністрації Житомирської області та як платник податків знаходиться на обліку в Романівському відділенні Новоград - Волинської ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки № 33/153-36311431 від 09.01.2014 року було встановлено порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, на підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071500 від 09.01.2014 та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими санкціями ) в розмірі 2040,00 грн (а.с. 14).

Згідно акту перевірки № 211/153-36311431 від 04.03.2014 року було встановлено порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, та прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000741500 від 04.03.2014 року та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими санкціями ) в розмірі 2040,00 грн (а.с. 16).

Актом перевірки № 495/153-36311431 від 15.07.2014 встановлено порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001451500 від 15.07.2014 року та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими санкціями ) в розмірі 4080,00 грн (а.с. 18).

У відповідності до Акту перевірки № 819/151-36311431 від 27.01.2014 року, встановлено порушення подання податкової звітності з податку на прибуток, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 000149606 від 08.05.2014 та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими санкціями ) в розмірі 1020,00 грн (а.с. 14).

Окрім того, за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань відповідачу було нараховано пеню у порядку та розмірах, визначених ст. 129 Податкового кодексу України в розмірі 2816,30 грн.

Отже, враховуючи часткову сплату, за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 26500,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Романівським відділенням Новоград - Волинської ОДПІ було сформовано та направлено податкову вимогу № 3/15від 25.01.2014 року, яку було направлено на адресу відповідача, що зазначена в ЄДРПОУ. Дана вимога була отримана Підприємством 30 січня 2014 року (а.с. 22).

Матеріалами справи підтверджується, що у Підприємства відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що виник у відповідача в результаті невиконання податкових зобов'язань.

Відсутність майна у Приватного підприємства "Системи мікроклімату" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відповіддю УДАІ УМВС України в Житомирській області Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Любарського, Романівського та Чуднівського районів № 2202 від 19.08..2014 року про відсутність у Підприємства зареєстрованих транспортних засобів (а.с. 26). Як вбачається з Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у відповідача відсутнє нерухоме майно (а.с. 23-25).

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами податкової служби визначені Податковим кодексом України.

Податковим кодексом України (далі - ПК України), а саме пп.14.1.39. п. 14.1 ст. 39 визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

За приписами ч. 94.4. ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Водночас, необхідно зауважити, що ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94 ПК України.

Так, відповідно до п.п 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не є перешкодою для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі № 800/15328/14.

Доказів погашення податкового боргу в добровільному порядку суду не надано.

Оскільки позивачем здійснювались всі необхідні заходи щодо виявлення майна боржника та отримано інформацію про його відсутність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Куруючись ст. 152-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -,

постановив:

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках та належать Приватному підприємству "Системи мікроклімату" на суму 26500,54 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Лавренчук