Постанова № 44034459, 22.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/4486/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін від відповідачаКонєвої С.О. Панченко Я.І. ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1 658 грн. 54 коп.-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2015р. Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та просить стягнути з останнього на користь держави податковий борг в сумі 1 658 грн. 54 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у загальному розмірі 1658,54грн., яка виникла у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за землю самостійно визначених відповідачем у декларації №9008471164 від 19.02.2014р. Позивачем на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України було направлено відповідачеві податкову вимогу форми «Ф» №529-25 від 31.07.2014р., однак відповідач добровільно не сплатив суму податкового боргу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути зазначений вище податковий борг з відповідача у судовому порядку.

Позивач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 01.04.2015р. та 07.04.2015р. у відповідності до положень ст.35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується звітом електронного відправлення та поштовим повідомленням (а.с. 21, 23).

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що майно, яке розташоване на вказаній земельній ділянці продано та він не є користувачем земельної ділянки з 2014р., при цьому, підтвердив, що його бухгалтер подавав податкову декларацію з орендної плати за землю за 2014р.

Відповідно до ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.35,38 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши думку відповідача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності представника позивача відповідно до вимог ч. 2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку -фізичної особи.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

Із наявних в матеріалах справи документів встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.07.2002р. за адресою: 51285, Дніпропетровська область, Новомосковський район, АДРЕСА_1 та з 17.07.2002р. перебуває на обліку у Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.02.2015р., Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на31.03.2015р. (а.с. 5-6, 17-18).

19.02.2014р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 р. на загальну суму 1809,89грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2014р. у розмірі 150,87грн. та 150,82грн. (а.с. 8-10).

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією за 2014 рік у наступні періоди: лютий 2014р. - у строк до 30.03.2014р., отже, податковий борг виник - 31.03.2014р., за березень 2014р. - у строк до 30.04.2014р., отже податковий борг виник - 05.05.2014р., за квітень 2014р. - у строк до 30.05.2014р., отже податковий борг виник - 31.05.2014р., за травень - у строк до 30.06.2014 року, отже податковий борг виник 01.07.2014, за червень - у строк до 30.07.2014 року, отже податковий борг виник 31.07.2014 року; за липень 2014р. - у строк до 30.08.2014р., отже податковий борг виник - 02.09.2014р., за серпень 2014р. - у строк до 30.09.2014р. ,отже податковий борг виник - 01.10.2014р., за вересень 2014р. - у строк до 30.10.2014р., отже, податковий борг виник - 31.10.2014р., за жовтень 2014р. - у строк до 30.11.2014р., отже, податковий борг виник - 01.12.2014р., за листопад 2014р. - у строк до 30.12.2014р., отже, податковій борг виник - 31.12.2014р., за грудень 2014р. - у строк до 30.01.2015р., отже, податковий борг виник - 31.01.2015р.

У вищевказаний строк відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання не сплатив.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про дати виникнення новоствореного податкового боргу відповідача станом на 12.03.2015р., відповідач має податковий борг по орендній платі за період з лютого по грудень 2014р. в загальній сумі 1658,54грн. (а.с. 7).

П. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога форми «Ф» № 529-25 від 31.07.2014р. на суму 451,98грн., яка була отримана відповідачем 16.08.2014р. (а.с. 11).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судовому засіданні доказів погашення узгодженого податкового боргу по орендній платі за землю за період з лютого по грудень 2014р. на загальну суму 1658,54грн. суду не надав.

При цьому, судом не враховуються доводи відповідача про те, що він не є користувачем земельної ділянки з 2014р. та не повинен сплачувати орендну плату згідно копії листів від 03.12.2013р. та 28.01.2014р., які направлені відповідачем на адресу голови райдержадміністрації Новомосковського району з огляду на те, що такі доводи та листи є безпідставними, оскільки згідно до вимог ст.654 Цивільного кодексу України розірвання договору оренди землі вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, згідно до вимог ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди повинні інформувати відповідний контролюючий орган про розірвання договорів оренди землі до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Так, відповідачем у ході судового розгляду справи вищенаведені норми не враховані та відповідних доказів про розірвання договору у 2014р. у спосіб, визначений ст.654 Цивільного кодексу України не надано з урахуванням самостійно поданої відповідачем декларації за землю за 2014р., а також не надано і доказів повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі та повідомлення про вказані обставини позивача у спосіб, передбачений ст.288 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, враховуючи подану самостійно відповідачем податкову декларацію за землю за 2014 рік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу в загальній сумі 1658,54грн. є обгрунтованими, а тому даний позов підлягає задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1658грн. 54 коп.- задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (51285, Дніпропетровська область, Новомосковський район, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на корист Державного бюджету України (р/р33213815700199, отримувач УДКСУ у Новомосковському районі Дніпропетровської області, код 37951057, банк отримувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податковий борг з орендної плати за землю за період з лютого 2014р. по грудень 2014р. у розмірі 1658грн. 54 коп. (одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім гривень 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 27.04.2015р.

Суддя С.О. Конєва