Постанова № 44034387, 28.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р. Справа № 804/19454/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014р. ОСОБА_2 (далі-позивач, ОСОБА_2) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі-відповідач, РС Дніпропетровського МУЮ), третя особа ОСОБА_3, у якому просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора РС Дніпропетровського МУЮ про відмову у державній реєстрації прав на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_2 податковий номер НОМЕР_1;

- скасувати рішення державного реєстратора РС Дніпропетровського МУЮ про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.05.2014р. №12897796;

- зобов'язати РС Дніпропетровського МУЮ провести державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна житлового будинку з належними до нього спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 розмір частки ѕ за суб'єктом ОСОБА_2 податковий номер НОМЕР_1, житловою площею 41,4 кв.м. та такі господарчі будівлі: сараї шлакоблочний, шлакобетонний; дощаний; погріб шлакобетонний; вбиральні цеглові; дощана; колодязь;

- зобов'язати РС Дніпропетровського МУЮ видати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, з належними до нього спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 розмір частки ѕ за суб'єктом ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, житловою площею 41,4 кв.м. та такі господарчі будівлі: сараї шлакоблочний, шлакобетонний; дощаний; погріб шлакобетонний; вбиральні цеглові; дощана; колодязь;

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначено, що відповідачем було відмовлено позивачу в державній реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстровано. При цьому відповідачем не було враховано, що дане право було зареєстровано на підставі заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011р. по справі №2-2553/2011, яке було скасовано, а право власності на ѕ житлового будинку належить ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 23.06.1983р. Позивач вважає вказані дії відповідача не правомірними, а рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки скасування заочного рішення суду є підставою для анулювання та закриття розділу реєстру прав власності на підставі рішення суду. Також, позивач вважає, що його порушені права підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності на ѕ вказаного житлового будинку з належними до нього спорудами та видачі свідоцтва про право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. У судове засідання 28.04.2015р. не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що діяв у межах та порядку, встановленими законодавством, а оскаржуване рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом у якості третьої особи залучено до участі у справі ОСОБА_3 в зв'язку зі зміною прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_3.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наявних підстав у відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.04.2014р. ОСОБА_2 звернулася до РС Дніпропетровського МУЮ із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що була зареєстрована відповідачем за №6451436, з метою реєстрації нерухомого майна - ѕ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

До вказаної заяви відповідно до картки прийому заяви №12770382 ОСОБА_2 було подано наступні документи:

- технічний паспорт б/н, виданий ФОП ОСОБА_6 24.09.2013р. та його копія;

- дублікат договору купівлі-продажу серії ВММ №624338, реєстр 2-45, виданий 16.02.2010р. Державним нотаріусом державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Батовой Т.С.;

- копія дублікату договору купівлі-продажу №1618, видана 25.11.2013р. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімовим В.Е.;

- заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011р.;

- копія заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011р.;

- ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2012р.;

- копія ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2012р.;

- ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2013р.;

- копія ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2013р., завірена 22.10.2013р. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко В.В.;

- повідомлення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2013р. №2/199/1113/13;

- повідомлення Державного центрального архіву в Дніпропетровській області від 20.02.2014р. №41/01-17;

За результатами розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором РС Дніпропетровського МУЮ Фоміновою Оленою Борисівною встановлено, що заявлене право вже зареєстровано та винесено рішення про відмову у державній реєстрації права власності від 07.05.2014р. №12897796.

При розгляді спірних взаємовідносин суд керувався наступним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004р., в редакції що діяла на момент спірних взаємовідносин (далі-Закон №1952), обов'язковій державній реєстрації підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (ч.13 ст.15 Закону №1952).

Згідно до п.8 та п.13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. (далі - Порядок №868), для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. Подання заявником документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті заяви.

Приписами ч.4 ст.15, ч.3 ст.17 Закону №1952 встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952 державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державна реєстрація прав, згідно до ч.1 ст.19 Закону №1952, проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданої відповідачем, судом встановлено, що 23.11.2011р. прийнято рішення та внесено до державного реєстру запис про державну реєстрацію приватної власності за ОСОБА_3 в цілому на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011р., ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2011р., додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2011р., договору дарування ВСМ №700546 реєстр - 4801 від 13.09.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіною Т.В.

Згідно до рішення державного реєстратора від 07.05.2014р. №12897796 відповідачем відмовлено ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки встановлено заявлене право вже зареєстрованим.

З поданих ОСОБА_2 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень документів, а саме: ухвал Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012р. та від 18.06.2013 р. вбачається, що заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011р., на підставі якого було зареєстровано право власності на житловий будинок за ОСОБА_3, скасовано, а позовна заява ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності залишена судом без розгляду.

Відповідачем у письмових запереченнях зазначено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012р. скасовано заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011р., але не скасовано додаткове рішення цього суду від 08.08.2011р. та договір дарування від 13.09.2005р.

Суд критично відноситься до вказаних доводів відповідача, оскільки додаткове рішення суду не є самостійним судовим рішенням, а доповнює заочне судове рішення та є його невід'ємною частиною.

Отже, не надання ОСОБА_2 державному реєстратору документів про скасування зазначеного додаткового рішення суду свідчить про подання заявником документів для державної реєстрації прав та їх обмежень не в повному обсязі, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст.22 Закону №1952 у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений ч.5, ч.7 і ч.8 ст.15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно до ч.4 ст.24 Закону №1952 відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Проте, судом встановлено, що державний реєстратор діяв всупереч вимогам ст.22 та ст.24 Закону №1952, а отже його дії щодо відмови ОСОБА_2 у державній реєстрації прав на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1983р. є протиправними.

Крім того, на запит суду Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська надано судові рішення по справам за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, а саме: заочне рішення від 10.02.2011р., додаткове рішення від 08.08.2011р., ухвала від 19.02.2012р., ухвала від 18.06.2013р.; ухвала від 22.01.2014р.

Дослідивши вказані документи, судом встановлено, що судові рішення, на підставі яких було зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_3 в цілому на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, скасовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора РС Дніпропетровського МУЮ про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.05.2014р. №12897796 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про зобов'язання РС Дніпропетровського МУЮ провести державну реєстрацію права власності на ѕ частки зазначеного вище об'єкту нерухомого майна за суб'єктом ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Згідно до ч.4 ст.9 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, з урахуванням того, що рішення про державну реєстрацію права власності позивача повинно прийматися державним реєстратором РС Дніпропетровського МУЮ, то у суду відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що згідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суд може вийти за межі заявлених позовних вимог тільки в тому разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третій осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, а також з огляду на попередні висновки суду про протиправність дій державного реєстратора щодо відмови у державній реєстрації права власності, а також про протиправність та необхідність скасування рішення про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_2, суд з метою повного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати державного реєстратора повторно розглянути подану позивачем заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з урахуванням обставин, встановлених судом при розгляді цієї справи.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що після скасування рішення про відмову в реєстрації права власності заява позивача вважається нерозглянутою, оскільки відсутнє рішення державного реєстратора з приводу цієї заяви.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаної вимоги позивача.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання РС Дніпропетровського МУЮ видати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, з належними до нього спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 розмір частки ѕ за суб'єктом ОСОБА_2, то вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Приписами ст.2 КАС України закріплено, що захисту підлягають порушені або оспорюванні права особи.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд відзначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано суду достатніх доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам і інтересам та порушення його прав у зв'язку з не видачею державним реєстратором свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна у разі прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нього.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога є необґрунтованою, оскільки направлена на майбутнє, що суперечить завданням адміністративного судочинства.

За змістом ч.4, ч.5 ст.11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у сумі 36,54 грн., а саме: 73,08 грн. / 2.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо відмови у державній реєстрації прав на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.05.2014р. №12897796.

Зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у сумі 36,54 (тридцять шість грн. 54 коп.) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна