Постанова № 44034243, 27.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 квітня 2015 р. Справа № 802/548/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника позивача: Шишкіна О. М.

представника відповідача: Островерха Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000712205 від 13.02.2015 року

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000712205 від 13.02.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем протиправно, за наслідками проведеної перевірки, результати якої відображені в акті № 121/2205/36830374, прийнято податкове-повідомлення рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 194 972 грн., та визначено штрафні санкції у розмірі 97 486 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з посиланням на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, з посиланням на доводи, викладені в акті перевірки та у письмових запереченнях (вх. №8593 від 08.04.2015р.), просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування зайнятої правової позиції представник відповідача зазначив, що позивачем не надано повний обсяг запитуваних документів до перевірки у зв'язку із відсутністю останніх, а тому, на його думку, встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" зареєстроване Вінницьким міським управлінням юстиції від 11.11.2009р. за №11741020000008102.

На підставі направлення від 19.01.2015 р. № 55/22, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, посадовими особами відповідача, керуючись ст. 20, на підставі п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 17.01.2015 р. № 77 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Подільський енергоконсалтинг" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ПП "НП Хіміч" за серпень та вересень 2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 121/2205/36830374 від 27.01.2015 р., згідно якого встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 25 декларації) на суму 88 366 грн. за серпень 2014 р. та на суму 106 606,40 грн. за вересень 2014 р.

На підставі акту перевірки у відношенні позивача Вінницькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.02.2015 року № 0000712205 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 292 458 грн., в тому числі 194 972 грн. - основний платіж, 97 486 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної перевірки, результати якої відображено в акті від 27.01.2015 р., податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.02.2015 р. № 0000712205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 292 458 грн., в тому числі 194 972 грн. - основний платіж, 97 486 грн. - штрафні санкції.

Вказане рішення прийняте посадовими особами Вінницької ОДПІ в результаті проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "НП Хіміч" за серпень, вересень 2014 р. ТОВ "Подільський енергоконсалтинг", під час якої позивачем не надано повного пакету запитуваних податковим органом документів, у зв'язку з їх відсутністю.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ "Подільський енергоконсалтинг" віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з ПП "НП Хіміч" на суму 88366, 05 грн. за серпень 2014 р. та на суму 106 606,40 грн. за вересень 2014 р. без підтвердження податковими накладними.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт реальності здійснення операцій, є договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт та платіжні доручення.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, відсутність первинних документів з інших причин, не зазначених у даній нормі, не може бути підставою для їх ненадання протягом терміну перевірки.

Як свідчать матеріали справи, документи про підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "НП Хіміч" надані позивачем для вирішення справи по суті, однак такі документи судом до уваги не беруться, оскільки під час проведення перевірки контролюючим органом дані документи позивачем надано не було.

Згідно письмових пояснень головного бухгалтера ТОВ "Подільський енергоконсалтинг", які відображені в акті перевірки, документи на підтвердження операцій позивача з ПП "НП Хіміч" знаходяться в адвокатському провадженні згідно договору на інформаційно-довідникове (консалтингове) та юридичне обслуговування, у зв'язку з чим представник позивача просив контролюючий орган перенести строки перевірки для надання необхідних документів.

У відповідності з пунктом 44.5 ст. 44 ПК України, яка регламентує причини, порядок та терміни перенесення перевірок, не визначено такого обов'язку податкового органу, це є виключно правом останнього.

В наданій до суду відповіді ТОВ "Подільський енергоконсалтинг" № 599 від 06.11.2014 р. на запит Вінницької ОДПІ № 24378/10/15-03 від 24.10.2014 р. "Про надання інформації та її документального підтвердження" не зазначено про наявність первинних документів щодо здійснення господарських операцій позивача з ПП "НП Хіміч", а тому неможливо встановити чи дійсно вказані первинні документи знаходяться в адвокатському провадженні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дана підстава не є поважною причиною ненадання документів позивачем відповідачу.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, натомість відповідачем наведено достатньо доводів правомірності прийнятого рішення, відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович