Рішення № 44033680, 05.05.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2015 Справа № 920/350/15

За позовом: Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми

до відповідача: Державного підприємства «Сумський державний селекційний центр», с. Сад Сумського району Сумської області

про стягнення 39 164 грн. 53 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - О.А.Сінько (довіреність б/н від 17.03.2014)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зері

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 39164,53 грн., у тому числі 34989,44 грн. основного боргу, 1259,34 грн. пені, 2915,75 грн. штрафу; а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вимоги позивача не визнає з тих підстав, що за його даними вказана заборгованість не значиться.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача зазначав про наявність заборгованості, про що свідчать підписані відповідачем акти приймання-передачі природного газу.

У дане судове засідання на виконання вимог судової ухвали від 23.04.2015 представником позивача були подані до суду докази направлення відповідачеві для підписання акту звірки взаєморозрахунків за спірним договором.

Сторони були попереджені про розгляд справи за наявними матеріалами у разі неподання витребуваних документів чи нез'явлення представників сторін у судове засідання без поважних причин, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 між Спільним Українсько-Російським підприємством «Технополіс» у формі ТОВ» (позивачем у справі) та Державним підприємством «Сумський державний селекційний центр» (відповідачем у справі) був укладений договір на постачання природного газу (на комунально-побутові потреби) № 1549.

Згідно з умовами п. 1.1 цього договору продавець (позивач) зобов'язався продати а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити поставлені обсяги природного газу на умовах цього договору.

Обсяги запланованої поставки газу у період з 2011 по 2012 роки, а також регулювання обсягів місячних поставок газу обумовлені сторонами у п.п. 1.2-1.3 договору № 1549.

У п. 4.1 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що технічний прийом-передача газу здійснюється на замірних вузлах та контрольно-вимірювальних приладах покупця та оформлюється актом, підписаним покупцем та газорозподільною організацією (ПАТ «Сумигаз»).

Пунктами 5.1 та 5.2 договору № 1549 визначено, що ціна 1000 кубічних метрів газу на день укладання договору складає 3382,00 грн., крім того 676,40 грн. ПДВ. Покупець, згідно Постанови КМУ № 442 від 11.06.2005 зі змінами (Постанова КМУ від 14.04.2009 № 359) додатково сплачує збір до спеціального державного фонду у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% до ціни на природний газ згідно п. 5.1 даного договору.

Договором від 28.12.2012 сторони внесли зміни до п. 5.1 договору № 1549 від 01.10.2011 та визначили, що ціна 1000 кубічних метрів газу на день укладання договору складає 3509,00 грн., крім того 701,80 грн. ПДВ (Постанова НКРЕ № 130 від 28.12.2011).

Загальна сума вартості природного газу за договором № 1549 у відповідності до його п. 5.4 складається з сум вартості місячних поставок газу, яка визначається перемноженням місячних фактичних обсягів (п. 4.1) на ціну газу, визначену цим договором та договорами про внесення змін і доповнень до цього договору з урахуванням податків та інших платежів, передбачених договором та договорами про внесення змін та доповнень до договору.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили у розділі 6 договору від 01.10.2011, у якому, зокрема, зазначено, що оплата за природний газ проводиться покупцем грошовими коштами у розмірі 100% від вартості планового місячного обсягу газу не пізніше 27 числа попереднього місяцю поставки газу на підставі даного договору на розрахунковий рахунок продавця (позивача), а остаточна оплата за газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі спожитого об'єму газу, зафіксованого в акті, підписаному між покупцем та газорозподільною організацією.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов зазначеного договору відповідач за період з лютого по березень 2012 року отримав від позивача природний газ 7,925 тис. куб.м на загальну суму 34989,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 та від 31.03.2012.

Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується підписами на відповідних документах.

Як зазначав позивач, відповідачем не були проведені розрахунки за поставлений природний газ, крім того, станом на 29.02.2012 за відповідачем налічувалась заборгованість за попередні періоди у сумі 0,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує і оплату за поставлений йому природний газ своєчасно не проводить.

Факт належного виконання умов договору позивачем підвереджується матеріалами справи, зокрема копією договору № 1549 на постачання природного газу (на комунально-побутові потреби) від 01.10.2011, копією договору про внесення змін і доповнень від 28.12.2011, копіями актів приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 та від 31.03.2012, рахунками-фактурами від 29.02.2012 та від 31.03.2012.

Сума заборгованості на даний час залишається несплаченою відповідачем, аргументованих заперечень позовним вимогам з боку відповідача суду подано не було, тому суд вважає вимоги позивача у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 34 989,44 грн. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1259,34 грн. пені та 2 915,75 грн. штрафу.

Пунктом 6.3 договору № 1549 передбачено, що у разі неоплати покупцем заявленого природного газу у зазначений термін згідно п. 6.1 договору, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості спожитого об'єму газу.

Вартість спожитого природного газу визначена позивачем при розрахунку штрафних санкцій у розмірі 29157,50, що становить вартість постачання газу без ПДВ.

Пунктом 7.2 договору № 1549 передбачено, що у разі затримки, несплати або несвоєчасної сплати за спожитий природний газ у строк до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1259,34 грн. пені та 2915,75 грн. штрафу.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сумський селекційний центр» (42323, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Селекційна, 1; код ЄДРПОУ 00710180) на користь Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 15; код ЄДРПОУ 21115144) 34989 грн. 44 коп. боргу. 1259 грн. 34 коп. пені, 2915 грн. 75 коп. штрафу, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.05.2015.

Суддя В.Л.Котельницька