Рішення № 44033188, 29.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015

Справа №921/1417/14-г/5

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Тернопільського районного споживчого товариства

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»

про стягнення 11 277 грн. 12 коп.

Представники:

від Позивача: не з’явились;

від Відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Тернопільське районне споживче товариство (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 11 277 грн. 12 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.05.2014 року між Тернопільським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (Орендар) було укладено Договір оренди об»єкта нерухомості, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 46,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль. Крім того, 15.07.2013 року між Тернопільським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (Орендар) було укладено Договір оренди об»єкта нерухомості, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 35,4 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль. Як зазначає Позивач, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 19.04.2014 року становить 10 520 грн. 59 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» пеню у розмірі 756 грн. 53 коп.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 року порушено провадження у справі №921/1417/14-г/5 та призначено розгляд справи на 21.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.01.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.02.2015 р.

16.02.2015 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна торгова компанія” заборгованість у розмірі 10 611 грн. 08 коп.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.02.2015 року розгляд справи відкладено на 03.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 року справу №921/1417/14-г/5 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 921/1417/14-г/5 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року справу № 921/1417/14-г/5 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 01.04.2015 року.

01.04.2015 року в судове засідання з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”)

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Тернопільського районного споживчого товариства про зменшення розміру позовних вимог від 17.02.2015 року до розгляду.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов’язати:

1) Позивача надати окремі розрахунки по сплаті орендної плати та по сплаті комунальних платежів;

2) Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості за Договорами оренди об’єкта нерухомості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2015 року відкладено розгляд справи на 16.04.2015 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

08.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли розрахунки заборгованості станом на 01.04.2015 р., які долучені до матеріалів справи.

16.04.2015 року судове засідання не відбулось, у зв’язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 р. призначено розгляд справи на 29.04.2015 р. з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з’ясування обставин справи.

23.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Заява про зменшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 756 грн. 53 коп. та просив Суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 10 520 грн. 59 коп.

23.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Заява про проведення судового засідання за відсутності представника Позивача.

В судове засідання 29 квітня 2015 року представник Позивача не з’явився, надав Заяву про проведення судового засідання за відсутності представника Позивача, яка Судом розглянута та задоволена. Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року у справі № 921/1417/14-г/5, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”)

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Тернопільського районного споживчого товариства про зменшення розміру позовних вимог від 23.04.2015 року до розгляду.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» є 03039, м.Київ, ВУЛИЦЯ БАЙКОВА, будинок 2.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 921/1417/14-г/5 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 квітня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.05.2014 року між Тернопільським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (Орендар) було укладено Договір оренди об»єкта нерухомості, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 46,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль.

Відповідно до п.5.1 Договору орендна плата за користування одним квадратним метром об»єкта оренди становить 25 грн. 00 коп. за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об»єктом оренди складає 1172 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з п.5.3 Договору крім орендної плати, Орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків Орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв»язок тощо), які споживаються Орендарем; експлуатаційних послуг та витрат. Оплата рахунків Орендодавця, виставлених Орендареві відповідно до цього пункту здійснюється не пізніше 5 днів після отримання рахунку Орендарем від Орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди об»єкта нерухомості від 01.05.2012 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду майно - приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 46,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, що підтверджується Актом прийняття – передачі від 01.06.2012 р.

Крім того, 15.07.2013 року між Тернопільським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (Орендар) було укладено Договір оренди об»єкта нерухомості, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 35,4 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль.

Відповідно до п.5.1 Договору орендна плата за користування одним квадратним метром об»єкта оренди становить 28 грн. 00 коп. за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об»єктом оренди складає 1000 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з п.5.3 Договору крім орендної плати, Орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків Орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв»язок тощо), які споживаються Орендарем; експлуатаційних послуг та витрат. Оплата рахунків Орендодавця, виставлених Орендареві відповідно до цього пункту здійснюється не пізніше 10 днів після отримання рахунку Орендарем від Орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди об»єкта нерухомості від 15.07.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду майно - приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 35,4 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, що підтверджується Актом прийняття – передачі від 15.07.2013 р.

Крім того, на виконання умов Договору оренди об»єкта нерухомості від 01.05.2012 року та Договору оренди об»єкта нерухомості від 15.07.2013 року Позивачем були виставлені рахунки – фактури Відповідачу, які були сплачені лише частково.

Актом прийому – передачі від 18.04.2014 року, складеного за участю представників сторін, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» про розірвання договорів оренди, Позивачу були повернуті приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 82,3 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль. Крім того, зазначено, що станом на 18.04.2014 року Відповідач має заборгованість перед Тернопільським районним споживчим товариством за оренду приміщення, за використану електроенергію, теплову енергію, користування інтернетом згідно з рахунками бухгалтерії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 19.04.2014 року становить 10 520 грн. 59 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.04.2015, яка прийнята Судом до розгляду.

11.11.2014 року Позивачем направлена на адресу Відповідача вимога за вих. №137 про сплату заборгованості у розмірі 4504 грн. 59 коп. за орендну плату та в розмірі 6016 грн. 00 коп., що підтверджується фіскальним чеком, проте яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Тернопільського районного споживчого товариства підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди об»єкта нерухомості від 01.05.2012 року та Договору оренди об»єкта нерухомості від 15.07.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди об»єкта нерухомості від 01.05.2012 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду майно - приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 46,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, що підтверджується Актом прийняття – передачі від 01.06.2012 р. та на виконання умов Договору оренди об»єкта нерухомості від 15.07.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду майно - приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 35,4 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, що підтверджується Актом прийняття – передачі від 15.07.2013 р.

Крім того, на виконання умов Договору оренди об»єкта нерухомості від 01.05.2012 року та Договору оренди об»єкта нерухомості від 15.07.2013 року Позивачем були виставлені рахунки – фактури Відповідачу, які були сплачені лише частково.

Актом прийому – передачі від 18.04.2014 року, складеного за участю представників сторін, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» про розірвання договорів оренди, Позивачу були повернуті приміщення на першому поверсі адмінбудинку, площею 82,3 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль. Крім того, зазначено, що станом на 18.04.2014 року Відповідач має заборгованість перед Тернопільським районним споживчим товариством за оренду приміщення, за використану електроенергію, теплову енергію, користування інтернетом згідно з рахунками бухгалтерії.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача на суму 10 520 грн. 59 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком заборгованості за період з 01.05.2012 р. по 29.04.2014 р. за оренду приміщення та надані послуги.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Тернопільським районним споживчим товариством на суму 10 520 грн. 59 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 10 520 грн. 59 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» на користь Тернопільського районного споживчого товариства підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 520 грн. 59 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Тернопільського районного споживчого товариства - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (03039, м.Київ, ВУЛИЦЯ БАЙКОВА, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 34950836) на користь Тернопільського районного споживчого товариства (46002, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛ.БРОДІВСЬКА, будинок 47, Ідентифікаційний код юридичної особи 01767347) заборгованість у розмірі 10 520 (десять тисяч п’ятсот двадцять) грн. 59 (п’ятдесят дев’ять) коп., а також судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 травня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин