Рішення № 44032767, 05.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/965/15-ц Провадження № 22-ц/795/772/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Логвіна Т. В. Доповідач - Шевченко В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М., суддів:Тагієва С.Р., Лакізи Г.П., при секретарі:Сахаровій К.О., за участю:представника ПАТ»Чернігівреставрація» Іванілова О.Ю., ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чернігівреставрація» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівреставрація» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Чернігівреставрація» та просила стягнути з останнього заборгованість по заробітній платі в розмірі 5 298 грн. 99 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43 926 грн. 68 коп., а всього 49 225 грн. 67 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.02.2012 року позивач працювала в ПАТ «Чернігівреставрація» на посаді сторожа, згідно наказу №3-К від 01.02.2013 року . З 02.06.2013 року звільнена з займаної посади за ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 20-К від 03.06.2013 року. При звільненні їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі, яка згідно довідки № 13 від 26 січня 2015 року становила 5298 грн. 99 коп. На звернення до відповідача з прохання виплатити не виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, останній відповідає відмовою.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Чернігівреставрація» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в сумі 5 298 грн. 99 коп., 43 926 грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 49 225 грн. 67 коп., виплату вказаної суми провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави. Стягнуто ПАТ «Чернігівреставрація» на користь держави судовий збір в розмірі 492 грн. 25 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Чернігівреставрація» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково, а саме: стягнути з Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2015 року заборгованість по заробітній платі в розмірі 5298,99 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15269,97 грн., а всього загальну суму 20568,96 грн., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ПАТ «Чернігівреставрація» не згодне з розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 43926,68 грн.

Апелянт зазначає, що при розрахунку суми стягнення, позивач використав наступну схему: 106,36 грн. середньоденної заробітної плати х 413 робочих днів , що становить 43926,68 грн., при цьому не вказавши, що у сторожа, яким працював позивач, графік роботи суттєво відрізняється від графіку інших пересічних працівників. Це передбачено нормативними документами, в тому числі - табелем відпрацьованого робочого часу.

Крім того, апелянт зазначає, що при оформленні довідки про заробітну плату № 14 від 26.01.2015 року, бухгалтером було допущено помилку, замість 35 фактично відпрацьованих днів було враховано 25, що суттєво вплинуло на середньоденну заробітну плату. Враховуючи те, що графік роботи сторожа - один день через два, а середньоденна заробітна плата - 75,97 грн., тому сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яку підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові відповідно до ст.117 КЗпП України становить15269,97 грн. (75,97 грн. х 201 робочий день).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Колегія суддів не може прийняти до уваги надані після оголошення перерви в розгляді справи представником ПАТ»Чернігіврестапврація» та ОСОБА_6, заяви про закриття провадження у справі у зв»язку з досягненням сторонами мирової угоди.

Оскільки виходячи із змісту ст.175 ЦПК України мирова угода є двостороннім волевиявленням, спрямованим на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Однак сторони не подали до апеляційного суду в письмовій формі саму мирову угоду з конкретними умовами такої, точним розміром грошових сум, що повинні бути виплачені за мировою угодою, строки виконання зобов»язань, підписи сторін, у зв»язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості перевірити чи не суперечить мирова угода закону, чи не порушує вона прав і охоронюваних законом інтересів сторін, і тому відсутні підстави для постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі. Крім того, сторони мають право на укладення мирової угоди яка укладається у письмовій формі на будь-якій стадії процесу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ст. 21 Закону України „Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Виходячи із частини першої ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно з наказом №20-К від 03.06.2013 року ОСОБА_6 звільнена з ПАТ «Чернігівреставрація» із займаної посади сторожа за ст. 38 КЗпП. (а.с.6).

Згідно довідки ПАТ «Чернігівреставрація» від 26.01.2015 року № 13 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_6 станом на 26.01.2015 року складає 5298 грн. 99 коп., яка не була їй виплачена на час звільнення. (а.с.2).

Встановивши що в день звільнення відповідач всупереч положенням ст.116 КЗпП не видав позивачу належні від нього до виплати 5298 грн.99 коп., суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ПАТ «Чернігівреставрація» на користь ОСОБА_6 зазначену заборгованість по заробітній платі. Рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим, і його необхідно залишити без змін.

Встановивши, що наявна затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_6 за відсутності спору про розмір належних їй сум, суд першої інстанції правильно у відповідності із положеннями ст.117 КЗпП України поклав на ПАТ «Чернігівреставрація» обов»язок провести на користь позивача виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Проте проводячи розрахунок розміру середньої заробітної плати яку відповідач зобов»язаний виплатити позивачу за весь час затримки розрахунку, суд першої інстанції не повністю з»ясував обставини що мають значення для справи і зокрема не звернув уваги що позивач працювала сторожем і у відповідності із правилами ст.61 КЗпП України, мала різновид режиму робочого часу, при якому ведеться підсумковий облік робочого часу, оскільки для зазначеної категорії працівників - сторож (охоронець), не може бути дотримана нормальна щоденна або тижнева тривалість робочого часу.

Частиною .першою ст.50 КЗпП України встановлено максимальну тривалість робочого часу, 40 годин на тиждень.

Виходячи з встановленого в товаристві п»ятиденного робочого тижня, та можливості встановлення для сторожів у відповідності із правилами ст.57 КЗпП України змінного режиму роботи, установлену законом норму робочого часу було витримано відповідачем щодо позивача, тому тривалість її робочого часу як вбачається з довідки про фактично відпрацьований час (а.с.53), не перевищувала нормальної кількості робочих годин.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги в частині вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції всупереч положенням ст.ст. 212, 215 ЦПК України не перевірив наданого ОСОБА_6 розрахунку, в мотивувальній частині не навів ніяких міркувань щодо розрахунку позовних вимог в цій частині, обмежившись тільки посиланням на положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08. лютого 1995 року №100. та своїм погодженням з розрахунком позивача суми яка належить до стягнення з відповідача за час затримки в 43 926 грн. 68 коп ., при цьому при розрахунку суми стягнення ОСОБА_6 не враховувалися особливості режиму роботи сторожа встановленого їй змінного режиму роботи, і нарахування зазначеної виплати обчислювалося шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, що є неправильним.

Оскільки для ОСОБА_6 було встановлено обліковий період, за яким нормальна тривалість робочого часу була дотримана, і облік її робочого часу вівся за табелем виходів на роботу з підрахунком числа робочих годин, тому відповідно до п.8 постанови КМУ від 8 лютого 1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, проводити виплату середньомісячного заробітку ОСОБА_6, за час затримки розрахунку при звільненні необхідно із визначення її середньочасової заробітної плати.

Враховуючи надану відповідачем довідку про заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_6 становить 75,97 грн. за два місяці що передували її звільненню (а.с.52), поділивши на кількість годин роботи на день, середньочасовий заробіток позивача становить 9,50 грн.

Зважаючи на розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013-2015 роки розрахованих за календарем п»ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, які були оприлюднені листами Міністерства соціальної політики України відповідно від 21.08 2012р., 04.09.2013р., 09.09.2014р., середня заробітна плата (розмір відшкодування) яку ПАТ «Чернігівреставрація» у відповідності з вимогами ст.117 КЗпП України зобов»язано сплатити ОСОБА_6 за весь час затримки розрахунку при звільненні що визначається на день вирішення судом спору по суті, становить 36679 грн. 50 коп. - ( 2013р., 9,50* 1189 год. = 11259,50 грн; 2014р., 9,50* 2002 год.=19019грн; 2015 р., 9,50 *670 год.= 6365 грн.).

Виходячи з вищевикладеного, що виявлені апеляційним судом порушення судом підрахунку розміру середньомісячного заробітку, не впливають на головний висновок суд першої інстанції про права та обов»язки сторін у справі і підлягає зменшенню розмір стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 43926 грн.68 коп., до 36679 грн.50 коп.,рішення суду в цій частині підлягає зміні. Також відповідно зменшується загальна сума стягнення з 49225 грн.67 коп. до 41978 грн.49 коп.(36679,50+ 5298,99).

Враховуючи, що визначена апеляційним судом сума стягуваних з ПАТ «Чернігівреставрація» коштів зменшилася, то відповідно з положеннями ст. 88 ЦПК України зменшується і розмір стягнутого з товариства в дохід держави судового збору з 492 грн.25 коп., до 419 грн.80 коп.

Оскільки ПАТ «Чернігівреставрацією» при сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги були внесені кошти в більшому розмірі ніж це встановлено п.8 ст.4 Закону України «Про судовий збір», то необхідно у відповідності з ч.1 п.1 ст 7 Закону повернути товариству надмірно сплачені 143 грн.28 коп., які були перераховані згідно з квитанцією №38 від 02.04.2015 року (а.с.38),

Керуючись ч.1п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,ст.ст. 88,303, 307, ч.1п.1ст.309, 313-314,316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівреставрація» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Чернігівреставрація» на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 43926 грн.68 коп., до 36679 грн.50 коп., та відповідно загальну суму стягнення з 49225 грн. 67 коп. до 41978 грн. 49 коп; а також розмір стягнутого в дохід держави судового збору з 492 грн.25 коп., до 419 грн.80 коп.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Повернути Публічно акціонерному товариству «Чернігівреставрація» 143 (сто сорок три) грн. 28 коп. надмірно сплаченого судового збору, які було перераховано згідно з квитанцією № 38 від 02.04.2015 року до Чернігівського облуправління банку «Ощадбанк» за такими реквізитами: отримувач - УК у м. Чернігові, рахунок 31210206780002, код отримувача 38054398, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку отримувача 853592, КБК: 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: