Постанова № 440326, 30.01.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" січня 2007 р.

Справа № 11/161

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Бобко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 11/161 від 01.12.2006 року

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7 а,

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Зарічне", 28310, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Садова,

про стягнення 8 170, 40 грн. штрафних санкцій, -

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача – Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/21 від 11.01.2007 року, головний спеціаліст відділу забезпечення надходжень та використання коштів штрафних санкцій;

від відповідача – не з'явився, причини неявки суду не відомі;

Час прийняття – 15 год. 40 хв.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Зарічне" 8 170, 40 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, проте не скористався своїм правом брати участь в судовому засіданні та подавати заперечення на позов.

Крім того, відповідачем не подані до суду, витребувані ухвалами суду від 01.12.2006 року, 16.01.2007 року та від 25.01.2007 року докази, а саме: відомості стосовного того чи не є відповідач суб'єктом малого підприємництва, який сплачує єдиний податок; письмові заперечення проти позову та докази, які у відповідача є; документальні докази працевлаштування інвалідів в 2005 році (копії наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи); при задоволенні позову - докази перерахування позивачу суми штрафних санкцій; докази створення 2 вакантних місць для інвалідів на які не працевлаштовано вами інвалідів, відповідно до п. 3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314; докази повідомлення органам працевлаштування (центр зайнятості, управління соціального захисту та ін.) про наявність вакантних місць для інвалідів (копії звітності за формою № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” за 2005 рік, копії листів ті ін.); інформацію про те, чи направлялись органами працевлаштування до відповідача інваліди і по якій причині вони не були працевлаштовані; докази наявності (відсутності) у відповідача облікового прибутку за результатами роботи за 2005 рік (копію повної декларації про прибуток за 2005 рік).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Із змісту пунктів 1, 3 “Положення про Фонд соціального захисту інвалідів”, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, вбачається, що позивач є органом державної влади, який у правовідносинах з відповідачем реалізує владні управлінські функції, а право позивача на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку. Пункт 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 10.06.2004р., Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Держава гарантує і забезпечує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами штрафних санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення (забезпечення) робочих місць для інвалідів.

Таким чином, кожне підприємство (об'єднання), установа чи організація зобов'язано створити (забезпечити, пристосувати) відповідно до нормативу робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів.

Як визначено п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда, у відповідності з п. 3 Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Відповідачем у 2005 році відповідно до встановленого нормативу визначено 8 одиниці робочих місць для інвалідів, але створено було лише 7 робочих місць, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, який подано відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, отже підприємством не виконувались вимоги п. п. 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів відносно проведення заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення органів державної служби зайнятості та соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Разом з тим, відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” затвердженої наказом № 338 від 29.12.2004 року Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2004 року за № 1671/10270, яким визначено, що якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). Тобто при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2005 році 223 особи та виходячи з нормативу, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 9 осіб (223х4%=8,92=9).

Таким чином, кількість робочих місць, на яких не працевлаштовані відповідачем інваліди – 2, тому сума штрафних санкцій складає 8 170, 40 грн.

Положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не встановлюють обов'язку підприємства щодо підбору та працевлаштуванню інвалідів з метою заповнення вакансій, оскільки даний обов'язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в ст.18 Закону. Проте, підприємство зобов'язано створити (пристосувати) робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів і повідомити зазначені органи про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідачем не надано доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості відповідно до встановленого нормативу, подання звітів про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках-інвалідах, проведення атестацій робочих місць, розробки і затвердження інструкцій про робоче місце інваліда, інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення, відділення Фонду соціального захисту інвалідів або громадських організацій інвалідів про можливість працевлаштування інвалідів, звернення до органів соціального захисту і громадських організацій інвалідів з пропозиціями щодо влаштування робочих місць для інвалідів з переліком видів виробництв, цехів, дільниць чи посад, на яких можливо використання праці інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито всіх заходів по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році. Тому він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сума штрафних санкцій за незайняті 2 робочих місця інвалідів, з урахуванням середньорічної заробітної плати у відповідача в 2005 році 4 085, 20 грн., складає 8 170, 40 грн.

Доказів сплати штрафних санкцій в зазначеній сумі відповідачем не надано господарському суду.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Зарічне" вул. Садова, 1, с. Новий Стародуб Петровського району Кіровоградської області (ідент. код 03758401, п/р 26004365128091 в КФКБ “Приватбанк” м. Кіровоград, МФО 323583) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а (р/р № 31214230600136 у ВДК в м. Добровеличківському районі , банк одержувача: управління Державного казначейства в Кіровоградській області, МФО 823016, код 23684291) заборгованість по штрафних санкціях за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 8 170, 40 грн.

3. Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала не набрала законної сили.

Суддя

Н.М. Коваленко