Рішення № 44028786, 15.05.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/905/13 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/1615/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м. Львові

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Цар М.М.

за участю: позивача та одночасно представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та адвоката Тицької О.Б.

відповідача - ОСОБА_5

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_6, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,-

встановила:

В лютому 2013р. позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5, в якому просили визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1(а.с. 2-3). В подальшому позивачі уточнили позовні вимоги та просили суд визнати ОСОБА_5 та його малолітнього сина ОСОБА_7 такими, що втратили право користування вище згаданою квартирою.(а.с.38-39)

В обґрунтування вимог покликалися на те, що квартира АДРЕСА_1 була отримана позивачкою ОСОБА_2 01.02.1984 р. відповідно до рішення виконкому Залізничної районної ради народних депутатів м. Львова № 11 від 10.01.1984р. В даній квартирі зареєстровані та постійно проживають позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, дочка позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6. Крім них у даній квартирі зареєстрований, але з 2007 року фактично не проживає відповідач ОСОБА_5 та його син ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_5 квартирою не цікавиться, не оплачує комунальні послуги, тому просять визнати його таким, що втратив право на користування житлом. В уточнених позовних вимогах позивачі також просять визнати сина відповідача ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування житлом.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 вважають, що оскаржуване рішення в частині відмови у визнанні ОСОБА_7 втратившим право користування житловим приміщенням є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідач ОСОБА_5 разом із своїм сином ОСОБА_7 та дружиною ОСОБА_9 проживають , а згідно ст.29 ЦК України місце проживання особи, яка не досягла 10 років є місце проживання її батьків або одного з них з ким вона проживає. Просять рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.12.2013р. змінити та ухвалити рішення про задоволення позовної вимоги про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог є незаконним. Місцевий суд в супереч встановлених в судовому засіданні обставинам в рішенні покликається на докази, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Покази свідків, які зазначені в рішенні суду є неправдивими, оскільки третя особа ОСОБА_6 постійно перебував у квартирі у зв'язку із хворобою і жодних свідків, які б заходили у квартиру він не бачив. Працюючи провідником вагонів він часто їздить у відрядження, а відтак відсутній у спірній квартирі з поважних причин. Звертає увагу на те, що спірна квартира була надана на сім'ю із 6 осіб, іншого житла в нього немає, його син проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1, він відсутній за місцем проживання у зв'язку із роботою з поважних причин, а відтак просить рішення суду в частині визнання його втративши право на користування житлом скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Позивач ОСОБА_2 та представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації ЛМР, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с.177 - 183), в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, та не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та адвоката Тицької О.Б. на підтримання апеляційної скарги та заперечення щодо доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5, пояснення відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення доводів апеляційної скарги позивачів, вивчивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була отримана позивачкою ОСОБА_2 разом із сім'єю на 6 чоловік згідно ордеру №7839 01.02.1984 р. відповідно до рішення виконкому Залізничної районної ради народних депутатів м. Львова № 11 від 10.01.1984р.(а.с.5)

На даний час спірна квартира АДРЕСА_1 не приватизована, належить до комунальної власності Львівської міської ради.

В даній квартирі зареєстровано 6 осіб: позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, дочка позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_5 та його син ОСОБА_7 Вказана квартира складається з чотирьох житлових кімнат житловою площею 51,10 кв.м., загальною пл. 75,70 кв.м., що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку.(а.с.41).

Згідно ст.64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За умовами ст. 72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позов про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що він був відсутній у спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений без дотриманням норм матеріального права.

Відповідно до роз'яснень, які надані у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 працює у вагонному депо станції Львів на посаді провідник пасажирського вагона(а.с.30)

В суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_5 у зв'язку із відрядженнями по роботі разом із своїм сином ОСОБА_7 не регулярно проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

Із пояснень сторін в суді апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами тривалий час існують неприязні відносини. Окрім цього, як пояснила позивач ОСОБА_3 вона намагалась приватизувати квартиру разом із іншими особами, які зареєстровані у спірній квартирі, однак відповідач ОСОБА_5 був не згідний на приватизацію. А відтак, позивач ОСОБА_3 визнавала право на користування спірною квартирою за відповідачем.

На переконання колегії суддів, неприязні сімейні відносини між сторонами, а також характер роботи відповідача, є поважними причинами того, що відповідач ОСОБА_5 був відсутній по місцю реєстрації та проживання у спірній квартирі.

Покликання позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на акти ЛКП «Тополя - 406» про відсутність відповідача ОСОБА_5 за місцем своєї реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

В акті ЛКП «Тополя-406» № 10 від 4 лютого 2013р. та в акті №206 від 31.07.2013р., складеного комісією в складі майстрів по експлуатації встановлено, що ОСОБА_5 та його син ОСОБА_7 не проживає у квартирі АДРЕСА_1. Зазначені акти не є належними та допустимими доказами, оскільки не містить інформації про відсутність відповідача понад встановлені строки.(а.с.6,132)

Аналогічно, не заслуговує на увагу акт від 24.10.2012р. складений комісією майстрів по експлуатації ЛКП «Тополя-406», оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічній лікарні ДТГО «Львівська залізниця у період з 24.10.2012р. по 07.11 2012р.(а.с.70).

Інших доказів, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, апелянтами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не представлено.

Згідно ст.7 Закону України «Про вільний вибір місця проживання та свободу пересування» однією з підстав зняття особи з реєстрації є рішення суду про втрату прав користування житловим приміщенням.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь - які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки, апеляційним судом не встановлено обставин обрання відповідачами іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо), а відтак відсутні підстави для визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Визнання малолітнього сина відповідача ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в порядку ст.71,72 ЖК України, не підтверджено жодними доказами, а відтак відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачі) або одного з них, з ким вона проживає.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у зв'язку із характером роботи періодично проживає у квартирі АДРЕСА_1, іншого житла не має, а відтак відсутні підстави для визнання їх втартившими право на користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищенаведене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому колегія суддів приходить до висновку, щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_5 втративши право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2013 року в частині визнання ОСОБА_5 втратившим право на користування житловим приміщенням скасувати та в цій частині ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації про визнання ОСОБА_5 втратившим право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

С.А.Шашкіна