Рішення № 4402427, 30.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р.

Справа № 7/244-09-3488

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс”, с.Івано-Яризовка Царичанського району Дніпропетровської області

до відповідача: Приватного підприємства „Гарантойл”, м.Одеса

про стягнення 10 710,00 грн.

Суддя Лепеха Г.А.

Представники сторін:

Від позивача –Тихончак С.І., за довіреністю.

Від відповідача –не з’явився.

Позивачем подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Гарантойл” (далі –Відповідач) заборгованості у сумі 10 710,00 грн., з яких 10 000,00 грн. –сума основного боргу, 710,00 грн. –сума штрафних санкцій.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Керуючись ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір без участі відповідача і без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника позивача у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

25.01.2007р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки товару №0000035 (далі –Договір).

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною № РН –0001442 від 09.10.2008р., рахунком-фактурою № СФ-0001281 від 07.10.2008р., товарно-транспортними накладними від 09.10.2008р. на суми 13 680,00 грн., 13 788,00 грн., 13 536,00 грн., довіреністю серії ЯОШ №501516 від 07.10.2008р.

Згідно пункту 6.1 Договору Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку на протязі 7-ми банківських днів з моменту одержання товару.

29.12.2008р. сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що було передано товару на суму 41 004,00 грн., сплачено Відповідачем 31 004,00 грн. Останній платіж надійшов 04.12.2008р.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 10 000,00 грн.

Позивачем були здійснені заходи по одержанню заборгованості з Відповідача у встановленому законодавством порядку –04.02.2009р. була направлена претензія на адресу Відповідача, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно п. 9.1 Договору у випадку, якщо строк сплати за товар не виконується, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості переданого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Відповідач договірні зобов’язання не виконав, допустивши прострочення оплати товару на 7 місяців та 5 днів.

Отже, Позивачем нарахована пеня у розмірі 710,00 грн. (10 000,00 Х 180 Х 12% Х 1,2 : 365, де 10 000,00 –основний борг, 180 –кількість днів прострочення, 12% - облікова ставка НБУ, 1,2 –коефіцієнт, який дозволяє розрахувати відсоток від річної облікової ставки НБУ, 365 – кількість днів на рік), що має своє відображення у представленому розрахунку.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не заперечуються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Гарантойл” (м.Одеса, вул. Піроговська, 3/98. Код ЄДРПОУ 34599146) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” (Дніпропетровська область, Царичанський район, с.Івано-Яризовка, вул. Робоча, 22. Код ЄДРПОУ 32286852) 10 710 /десять тисяч сімсот десять/ грн. 00 коп. боргу, 107 /сто сім/ грн. 10 коп. державного мита, 315 /триста п’ятнадцять/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя Лепеха Г.А.