Ухвала суду № 44022964, 06.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4978/15

Справа № 436/4852/12

Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, мотивуючи тим, що з 12 січня 1994 року вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року шлюб між ними розірвано.

Зазначала, що за час шлюбу вони за спільні кошти придбали автомобіль Lexus, реєстраційний номер НОМЕР_1, квартиру №4 в житловому будинку №5 по вул.Кольській у м.Дніпропетровську та житловий будинок №21 по вул.Зеленоградській у м.Дніпропетровську.

Посилаючись на те, що вони не можуть досягти домовленості щодо розподілу зазначеного вище майна, просила суд ухвалити рішення, яким розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме, виділити та визнати за нею право власності на житловий будинок літ.А-2, площею 77,3 кв.м, літню кухню - Б, сарай Ж, вбиральню - З, огородження №1-3, споруду І по вул. Зеленоградській,21 у м.Дніпропетровську; виділити відповідачу автомобіль Lexus, реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартиру №4 в житловому будинку №5 по вул.Кольській у м.Дніпропетровську.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі-ПАТ КБ ПриватБанк), посилаючись на неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року рішення Самарського районного суду від 12 липня 2012 року скасоване, в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ПАТ КБ ПриватБанк не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року (а.с.13).

12 вересня 1995 року за договором купівлі-продажу, посвідченого Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, відповідач ОСОБА_3 придбав квартиру №4 в житловому будинку №5 по вул.Кольській у м.Дніпропетровську (а.с.9-10).

01 липня 1998 року за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_3 придбав житловий будинок літ.А-2, жилою площею 77,3 кв.м, літню кухню літ.Б цегляну, сараї літ.В,І цегляні, теплицю літ.Д цегляну, сарай літ.Ж цегляний, вбиральню літ.З цегляну, огородження № 1-3, споруди І, що розташовані по вул.Зеленоградській,21 у м.Дніпропетровську на земельній ділянці площею 1000 кв.м (а.с.11)

17 жовтня 2000 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів ОСОБА_3 виданий державний акт на право приватної власності на землю, що розташована по вул.Зеленоградській,21 у м.Дніпропетровську, загальною площею 0,1399 га (а.с.12).

Крім того, у власності та користуванні відповідача ОСОБА_3 перебуває автомобіль Lexus, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був придбаний сторонами в період їх шлюбу.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони дійшли згоди щодо поділу рухомого майна.

Частиною 1 ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як зазначено в ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що спірне майно, з поділу якого заявлені позовні вимоги, придбане сторонами під час шлюбу.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК).

Розподіливши майно між подружжям суд врахував вказані вище вимоги закону та обставини, які є суттєвими у даному спорі.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження, ПАТ КБ ПриватБанк зазначало, що рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2012 року порушено його право як іпотекодержателя, оскільки вказаним судовим рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, і крім того, житловий будинок за технічним паспортом має інший розмір.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням виходячи з наступного.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.п.23,24 постанови „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (ч.4 ст.65 СК України).

Апелянт не зазначив як саме даним рішенням вирішено питання про права і обов'язки банку та як саме дане рішення порушує його права і впливає на обовязки.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не мав права задовольняти позовні вимоги про поділ майна подружжя оскільки ОСОБА_3 надав в іпотеку ПАТ КБ ПриватБанк земельну ділянку по вул.Зеленоградська,21 у м.Дніпропетровську безпідставні.

Відповідно до ч.1,2 ст.23 Закону України Про іпотеку особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця. Майно, придбано подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення Закону України Про іпотеку про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатись майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити майно подружжя шляхом визначення права власності на нього, оскільки право власності подружжя у рівних частках встановлюється законом, право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням майном.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального й процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк відхилити.

Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_5