Рішення № 44020138, 24.04.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10951/15-ц

Провадження №2/761/5143/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Волошина В. О.

при секретарі: Криворучко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2015р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк», в якому просила суд: зобов'язати відповідача видати позивачці відповідно до договору від 18 березня 2015р. № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу, готівкою у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3100181,0 дол. США з поточного рахунку НОМЕР_2.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що 18 березня 2015р. між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг № 12184/2390998 (далі по тексту - договір), відповідно до якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі та правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги. На виконання зазначеного договору позивачці відповідачем було відкрито рахунок НОМЕР_2, валюта рахунку - дол. США.

30 березня 2014р. позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою про зняття готівкових коштів з зазначеного вище рахунку, проте відповідачем їй було відмовлено, з посиланням на положення Постанови Правління НБУ від 03 березня 2015р. за № 160, згідно якої уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15000,0 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. В подальшому позивачка повторно звернулась до відповідача з заявою про отримання коштів, проте її повторна заява була проігнорована відповідачем. На думку позивачки, відмова відповідача є незаконною, а відтак вона вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав і зобов'язання відповідача вчинити дії, щодо виплати їй всієї суми грошових коштів, яка обліковується на її рахунку.

В судовому засіданні представник позивачки, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначаючи, що для відповідача, як для банківської установи Постанови Правління НБУ є обов'язковими для виконання, і банк готовий сплачувати позивачці щодня по 15000,0 грн. з її поточного рахунку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, і не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, 18 березня 2015р. між сторонами було укладено договір, відповідно до п. 3.1 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі та правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги.

Згідно п. 4.1 договору, банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді.

На виконання зазначеного договору позивачці відповідачем було відкрито 18 березня 2015р. рахунок НОМЕР_2, валюта рахунку - дол. США, процента ставка на залишок коштів на рахунку складає 0 %.

Судом встановлено, і цього не заперечував представник відповідача в судовому засіданні, що 30 березня, 14 квітня 2015р. позивачка зверталася до відповідача з письмовими заявами про отримання грошових коштів готівкою зі свого поточного рахунку НОМЕР_2.

01 квітня 2015р. відповідачем було повідомлено позивачку, листом №12404/1364, що враховуючи обмеження щодо видачі готівкових коштів з поточних, карткових та вкладних (депозитних) рахунків клієнтів - фізичних осіб у межах до 15000,0 грн. на добу, відповідач не в змозі виконати заяву позивачки про видачу готівкових коштів, при цьому відповідач посилався на Постанову Правління НБУ від 03 березня 2015р.

Так, відповідно Постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2015р. № 160, уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000,0 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.

Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності з ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Враховуючи зазначені вище норми права, суд вважає, що Постанова Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2015р. № 160 є підзаконним нормативно-правовим актом, що приймається на виконання положень законів, тобто вона не повинна їм суперечити, оскільки Закони мають більшу юридичну силу, а зазначена вище Постанова Правління НБУ суперечить ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі Постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання сторони відповідача на Постанову Правління НБУ від 03 березня 2015р. за № 160, якою передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000,0 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, є безпідставним, оскільки зазначена і побідні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин НБУ з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих суду, стороною позивача письмових доказів, вбачається що залишок коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 станом на 14 квітня 2015р. становить 3100181,0 дол. США, чого не заперечувала сторона відповідача в судовому засіданні.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, представником відповідача не надано до суду жодних доказів, з яких би вбачалося, що фінансові операції щодо видачі належних позивачці коштів обмежені за рішенням суду або зупинені в порядку, визначеному ст. 17 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», як такі, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654,0 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 19, 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 319, 321, 525, 526, 529, 612, 627, 629, 1066, 1068 ЦК України; ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575) видати ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1), відповідно до договору про надання банківських послуг № 12184/2390998 від 18 березня 2015р. одноразовою операцією через касу, готівкою у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3100181,0 /три мільйони сто тисяч сто вісімдесят один/ долар США з поточного рахунку НОМЕР_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 3654,0 /три тисячі шістсот п'ятдесят чотири/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: