Ухвала суду № 44020112, 07.05.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

2-п/82/15

760/19935/15-ц

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Божкова В.В.,

представника заявника ОСОБА_2,

представника позивача АТ ЛЕК фармацевтська дружба д.д. Нікулеско Д.С.

представника відповідача Державної служби інтелектуальної власності СаламоваО.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року в справі за позовом АТ ЛЕК фармацевтська дружба д.д. до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року в справі за позовом АТ ЛЕК фармацевтська дружба д.д. до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії, яким задоволено позовні вимоги та визнано свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг частково недійсним для частини товарів 5 класу МКТП відносно яких він зареєстрований, а саме: гігієнічні препарати на лікарські (медичні) потреби; пластирі, перев'язувальні матеріали; матеріали для пломбування зубів і виготовляння зубних виліпків; дезінфікувальні засоби; алкалоїди на лікарські (медичні) потреби, зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України (Україна, 03680, МСП, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556) внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно часткового визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_2 відносно товарів 5-го класу МКТП для яких він зареєстрований, а саме: гігієнічні препарати на лікарські (медичні) потреби; пластирі, перев'язувальні матеріали; матеріали для пломбування зубів і виготовляння зубних виліпків; дезінфікувальні засоби; алкалоїди на лікарські (медичні) потреби та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» та постановлено в порядку ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_5 (Україна, 33000 АДРЕСА_1) на користь компанії АТ ЛЕК, фармацевтска дружба д.д. (Веровского 57, СИ-1526, Любляна, Словенія) судовий збір в розмірі 114,70 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7360,00 грн., а всього 7474 гривень 70 копійок.

Заява мотивована тим з урахуванням пояснень представника заявника в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду зазначеної справи, що йому не було направлено ухвали суду про призначення експертизи по справі та зупинення провадження, що незважаючи на те, що він звертався із клопотанням до суду надати йому копію ухвали про відкриття провадження по справі, позов із доданими до нього документами, відповідні дії в порушення вимог процесуального законодавства судом виконані не були, також в матеріалах справи відсутнє рішення суду за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 щодо надання йому зазначених матеріалів.

Щодо доводів про ймовірну незаконність та необґрунтованість вищезазначеного заочного рішення, то представник заявника пояснив, що загалом він не заперечує проти того, що свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг було визнано судом частково недійсним, проте заперечує проти стягнення з ОСОБА_5 судових витрат по справі, зокрема, витрат на проведення експертизи, оскільки, як наголосив представник заявника, якби ОСОБА_5 був присутнім під час розгляду справи, він би заперечував проти призначення і проведення експертизи і відповідно до вищенаведеної позиції визнав би позов, відтак підстав би в суду стягувати витрати за проведення експертизи не було.

При цьому, представник заявника звинувачував відповідача Державну службу інтелектуальної власності, яка, на його думку, неправомірно видала вищезазначене свідоцтво ОСОБА_5, оскільки вже було попереднє рішення про відмову у видачі останнього і запропоновано надати додаткові пояснення і документи, що було ОСОБА_5 і зроблено, і відповідно видано свідоцтво на товари 5 класу.

На запитання представника позивача про те, чи звертався ОСОБА_5 із заявою до Державної служби інтелектуальної власності про виключення частини товарів 5 класу МКТП із переліку в свідоцтві НОМЕР_1, відповів що ні, але знову звертав увагу суду на тому, що в разі присутності ОСОБА_5 на розгляді даної справи, було б прийнято можливо інше рішення в частині стягнення судових витрат.

Представник відповідача Державної служби інтелектуальної власності України наголошував на тому, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Зі своєї сторони, суду були надані всі документи, належним чином оцінені судом і правильно встановлені взаємовідносини сторін.

Представник позивача в задоволенні заяви про перегляд зазначеного заочного рішення суду просив відмовити, оскільки як того вимагає закон ні відповідачем ОСОБА_5, ні його представником суду не надано жодного доказу, на підставі якого можна було б прийти до висновку про те, що справа судом вирішна неправильно. Навпаки, представник заявника не заперечував проти того, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання недійсним частково свідоцтва НОМЕР_1, а доводи щодо неповідомлення про дату, час та місце розгляду справи спростовуються самими матеріалами справи і встановленими в судовому засіданні під час розгляду даної заяви про перегляд заочного рішення обставинами, а саме, того, що представник заявника підтвердив, що відповідачу ОСОБА_5 було відомо про перебування в провадженні суду даної цивільної справи. Навіть ОСОБА_5 звертався до суду із заявами і клопотанням надати копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позову із додатками (саме в такому формулюванні), проте за наявності відповідної резолюції суду не прийшов і зі справою не ознайомився і відповідно документи не отримав. Цивільно ж процесуальний кодекс не передбачає обов`язку суду виносити за наслідками розгляду таких заяв і клопотань окремих процесуальних рішень, а посилання представника заявника на те, що судом ОСОБА_5 не направлялися ухвали про призначення експертизи по справі, на думку представника позивача, окремий раз підкреслює обізнаність ОСОБА_5 із перебуванням в провадженні суду такої справи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 232 ЦПК України передбачено імперативне правило, згідно якому заочне рішення може бути скасовано судом за заявою відповідача, при чому закон вимагає наявності двох складових одночасно: відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, як направленням викликів до суду поштою так і телеграмою, проте в судові засідання жодного разу не з`явився (а.с.52, 57, 58, 59, 66, 99)

В даному випадку суд погоджується із доводами представника позивача щодо того, що звернення ОСОБА_5 із клопотанням 11 грудня 2013 року про надання йому копії документів по справі і можливості ознайомлення зі справою свідчить про обізнаність останнього із перебуванням в провадженні суду зазначеної цивільної справи (а.с.65)

Те, що відповідач своїм правом прийти і ознайомитися із матеріалами справи не скористався не може бути підставою для перегляду заочного рішення суду як і пояснення представника заявника про те, що ОСОБА_5 проживає в іншому місті.

Щодо представлення доказів, які можуть мати істотне значення для правильного вирішення справи, то вони не були надані суду, а обґрунтування тим, що в разі присутності ОСОБА_5 під час розгляду справи він би не заперечував проти визнання частково недійсним відповідного свідоцтва і в такому випадку підстав для стягнення витрат на проведення експертизи не було як і необхідності її взагалі проведення, суд до уваги не бере, оскільки в розумінні ст. 232 ЦПК України ці обставини не можуть бути суттєвими для прийняття рішення по даній справі, яке, до речі, самим представником заявника в іншій частині не оспорюється.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 231, 232 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року в справі за позовом АТ ЛЕК фармацевтська дружба д.д. до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії,- залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк