Ухвала суду № 44016344, 06.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/118/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/759/15 Категорія: 81 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю представника заявника ОСОБА_1, представника суб'єкта оскарження Бондарука П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії та рішення посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) Луцького міського управління юстиції (далі - МУЮ) за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що 15 листопада 2014 року вона отримала від заступника начальника Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Бондарука П.В. повідомлення про призначені на 21 листопада 2014 року примусові заходи у справі виконавчого провадження № 32958727 по проникненню до нежитлового приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності як керівнику підприємства, відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду від 09 грудня 2013 року.

Вона подала начальнику Другого відділу ДВС Луцького МУЮ заяву про зупинення зазначених примусових заходів, оскільки вона не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження № 32958727. Призначені примусові заходи 21 листопада 2014 року не проводилися, в зв'язку з чим вона вважала, що ці заходи були зупинені до розгляду її апеляційної скарги на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 09 грудня 2013 року.

Однак 22 грудня 2014 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 32958727 їй стало відомо, що проникнення в нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 під керівництвом Бондарука П.В. відбулося 12 грудня 2014 року таємно від неї як співвласника підприємства та як сторони боржника у виконавчому провадженні, Під час цього проникнення було проведено огляд та оцінку приміщення і передано ключі від нього представнику банку, чим порушено її права та свободи.

22 грудня 2014 року їй також стало відомо, що протягом 2014 року державним виконавцем виносилась постанова про її привід працівниками міліції, яка не виконувалася і не направлялася для виконання до Луцького МВ УМВС України у Волинській області. Крім того, в порядку примусового виконання державним виконавцем Бондаруком П.В. складалися акти від 12 вересня 2014 року та від 20 вересня 2014 року за результатами виїзду за місцем знаходження нежитлового приміщення приватного підприємства, коли фактично вона як сторона виконавчого провадження не отримувала повідомлень про необхідність таких дій і заходів з її участю в порядку примусового виконання рішення.

Таким чином, протягом 2014 року Другим відділом ДВС Луцького МУЮ та державним виконавцем не було забезпечено виконання вимог закону, який регулює порядок здійснення виконавчого провадження добровільно. Приступивши до примусових заходів, державний виконавець своєчасно та належним чином не доводив до неї як сторони боржника про їх проведення, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості оскаржувати відповідні дії до суду.

Враховуючи викладене, просила визнати неправомірними дії Другого відділу ДВС Луцького МУЮ, його керівника Шпоти М.Л. та її заступника Бондарука П.В., а також визнати неправомірними і скасувати винесені державним виконавцем Бондаруком В.П. протягом 2014 року постанови в порядку примусового виконання виконавчого провадження № 32958727.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року у задоволенні скарги відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_3 просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу про задоволення скарги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В запереченні заступник начальника Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Бондарук П.В. просить відхилити апеляційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення в силі, зазначаючи про безпідставність доводів скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні державного виконавця Бондарука П.В. перебуває виконавче провадження № 32958727 від 23 квітня 2012 року по виконанню рішення Луцького міськрайонного суду про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, приватної фірми "Еліанс" на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" 2 088 972,71 грн. заборгованості за кредитним договором № 10/21/08-кі від 01 жовтня 2008 року, укладеним між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" і ОСОБА_5, та по 606,67 грн. судових витрат з кожного.

Виконавче провадження відкрите згідно з виконавчим листом № 2-6511/11, виданим 23 березня 2012 року на виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2011 року (а. с. 19).

Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2012 року державним виконавцем було надано строк для добровільного виконання рішення суду (а. с. 20).

Статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Виконавчим листом Луцького міськрайонного суду № 2-6511/11 від 22 червня 2011 року визначено, що боржником є ПП "Еліанс", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою встановлення майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити в Державну податкову службу України, Луцький ВРЕРО, Реєстраційну службу м. Луцька і встановлено, що ПВ "Еліанс" має відкриті рахунки в установах банків, на які накладено арешт, автотранспортними засобами не володіє, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна накладено арешт.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПФ "Нобітекс" 12 жовтня 2009 року змінила найменування юридичної особи на ПП "Еліанс", що підтверджується також статутом ПП "Еліанс".

За договором іпотеки від 01 жовтня 2008 року в забезпечення своїх боргових зобов'язань ПФ "Нобітекс" передало АТ "Індустріально-експортний банк" нерухоме майно, а саме: оздоровчий комплекс (приміщення з № 2-1 по № 2-21) /літери А-2/ загальною площею 135,6 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно з актами від 12 вересня 2013 року, 20 вересня 2013 року, складеними за результатами виїзду державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1, боржник двері в нежитлове приміщення не відчинив.

Боржник ОСОБА_3 як керівник ПП "Еліанс" неодноразово ігнорувала повідомлення державного виконавця про проведення виконавчих дій (а. с. 20, 22-25, 27-30, 32-33).

Щодо заяви, поданої ОСОБА_3 19 листопада 2014 року, в якій вона просила зупинити примусові заходи до вирішення апеляційної скарги, то заступником начальника Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Бондаруком В.П. 28 листопада 2014 року було повідомлено заявника про те, що ст. ст. 37-38 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з наведених вище обставин, а також з того, що заявник та її представник не довели факти порушень державним виконавцем вимог закону при винесенні постанов в процесі примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні.

Однак такі висновки суду зроблені з порушенням встановленого законом порядку вирішення питання про оскарження дій та рішень посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. ст. 383, 386, 387 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, таке сприяння суд зобов'язаний надати у відповідності з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, якою передбачено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що у поданій до суду скарзі ОСОБА_3 заявила клопотання для повного і всебічного вирішення скарги витребувати з Другого відділу ДВС Луцького МУЮ справу виконавчого провадження № 32958727 (а. с. 1-2).

Однак всупереч вимогам наведених правових норм, а також ч. 6 ст. 130 та ст. 168 ЦПК України суд взагалі ніяким чином не вирішив зазначене клопотання, виконавче провадження не витребував і не дослідив його, заявлені ОСОБА_3 вимоги не уточнив, не з'ясував, які конкретно дії та рішення посадових осіб органу державної виконавчої служби вона оскаржує.

Тим самим судом порушено встановлений процесуальним законом порядок розгляду справи.

Більше того, зазначивши в оскаржуваній ухвалі про те, що постанови державного виконавця по ВП № 32958727 відповідають вимогам ст. ст. 2, 11, 18-20, 32, 37-38, 55 Закону України "Про виконавче провадження", суд на порушення вимог ст. ст. 185, 212 ЦПК України наведені докази не дослідив і не проаналізував та не вказав, про які саме постанови йдеться (ким, коли і на підставі яких правових норм вони винесені, які обставини ними встановлено, які питання вирішено).

Таким чином, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції допустив порушення встановленого законом порядку вирішення питання про оскарження дій та рішень посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, у зв'язку з чим дану ухвалу слід скасувати, а вказане питання - передати на новий розгляд до того ж суду відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року в даній справі скасувати, а справу направити до того ж суду на новий розгляд питання про оскарження дій та рішень посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: