Ухвала суду № 44015587, 06.05.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/532/2015(м)

222/29/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.

Доповідач Осипчук О.В.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 06 травня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Осипчук О.В.,

суддів: Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.,

при секретарі: Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 18 березня 2015 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середнього заробітку за весь час затримки, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 18 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 8520 грн. 12 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6992 грн.04 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23674,08 грн., суму компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1414 грн. 34 коп.,з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обовязкових платежів при їх виплаті та моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього: 41100 грн. 58 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 649 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди відповідач ОСОБА_2 «Азовелектросталь» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в бік зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначає, що судом не враховано відсутність наданих позивачем доказів спричинення йому з боку відповідача моральної шкоди. Позивач не обґрунтував і нічим не довів вказану ним суму на відшкодування моральної шкоди. Крім того, у звязку з тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 243,60 грн., а не 649,60 грн., як вказано в рішенні, оскільки позовні вимоги були заявлені та розглянуті в рамках одного провадження.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середнього заробітку за весь час затримки, компенсації за невикористану відпустку ніким не оскаржується, тому законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині апеляційним судом відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Сторони до апеляційного суду не зявилися, надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 25.06.2010 року по 15.09.2014 року, працював збірником форм 5 розряду в ливарному цеху № 195 і був звільнений за власним бажанням. Згідно довідки відповідача заборгованість по заробітній платі перед позивачем станом на 22.01.2015 року складає: серпень 2014 року 2275,62 грн., вересень 2014 року 6244,50 грн.,а всього: 8520,12 грн. При звільненні остаточний розрахунок з позивачем проведений не був.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції керувався вимогами ст. 237-1 КЗпП України і виходив з того, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні позивачеві була спричинена моральна шкода.

Визначаючись з розміром моральної шкоди у сумі 500 грн., суд врахував конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати і дійшов висновку, що вказана сума є достатньою і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права ( наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у звязку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору ( статті 3,4,11,31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті позивача, то висновок суду першої інстанції про часткове задоволення цих вимог є вірним.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що незаконними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди у вигляді необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, однак вказаний позивачем розмір відшкодування у сумі 5000 грн., є завищений та правильно визначився з достатнім розміром відшкодування в сумі 500 грн., тому доводи скарги в цій частині до уваги не приймаються.

Обґрунтовуючи суму моральної шкоди суд врахував характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок невиплати заборгованості по заробітній платі, вимушених змін в житті позивача, ступінь вини відповідача, оскільки судом зясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача по невиплаті належних позивачу при звільненні сум, наявність причинного звязку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також є необґрунтованим довід скарги про невірне стягнення з відповідача суми судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що задоволенню підлягають як майнові, так і немайнові вимоги позивача, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 649 грн.60 коп. ( 406 грн.( 1% від задоволеної суми майнової вимоги) + 243,60 грн.(судовий збір по вимогам немайнового характеру).

Посилання апелянта на те, що вимоги розглядалися у одному провадженні, тому судовий збір підлягає стягненню у сумі 243,60 грн. є помилковим, оскільки згідно розяснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року у випадках обєднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

В рішенні суду першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» відхилити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 18 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: