Ухвала суду № 44014831, 12.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ К/9991/29272/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 по справі № 6/177

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,

до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

треті особи Державна податкова адміністрація у м. Києві, Державна податкова адміністрація України

за участі прокуратури м. Києва

про стягнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року Товариство звернулося до суду з вказаним позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками повторного перегляду постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені частково: з Державного бюджету України Головного управління державного казначейства України в м. Києві, (м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж, п/р 2600800000082 в АКБ "Правекс-Банк" в м. Києві, МФО 321983, ідентифікаційний код 21665318) стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1 796 697,00 грн. (один мільйон сімсот дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто сім грн. 00 коп.); на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" присуджено здійснені ним судові витрати у розмірі 680,00 грн. з Державного бюджету України; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині стягнення з Державного бюджету України судових витрат, орган державного казначейства до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу (з урахуванням доповнення), де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення змінити та судові витрати присудити позивачу з місцевого бюджету.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, відповідач, посилаючись на положення Конституції України, Бюджетного Кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та інші підзаконні нормативні акти, зазначив, що державне мито сплачується за місцем розгляду і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, а тому, з огляду на самостійність Державного бюджету України та місцевих бюджетів, стягнення судових витрат з Державного бюджету України є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначається Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1).

Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду адміністративної справи, суд має керуватися виключно положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд присуджує всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На час вирішення справи відсутній Закон який би звільняв адміністративні суди від обов'язку виконувати вимоги ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України за певних умов, зокрема і у зв'язку з принципом самостійності бюджетів різних рівнів та відсутністю у відповідному бюджеті статті видатків на покриття судових витрат.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення на користь Товариства, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат саме з Державного бюджету України.

Відповідно до наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги та зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 по справі № 6/177 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко