Рішення № 44008440, 23.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/45/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 Справа № 905/3440/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина", м. Макіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Луганське", м. Донецьк

про стягнення 78310,70 грн.

Представники сторін:

від позивача - Максимчук С. П., на підставі довіреності від 24.03.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

22.05.2014 р. до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина", м. Макіївка із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Луганське", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 78310, 70 грн. за договором поставки № ВЗ-47 від 12.03.2012 року, яка складається з основного боргу в розмірі 54324,08 грн., суми пені в розмірі 5 249, 34 грн., суми 24% річних в розмірі 9 180, 03 грн., суми інфляційного збільшення в розмірі 4 124, 88 грн., суми штрафу в розмірі 5 432, 40 грн.

Ухвалою господарського суду донецької області провадження по справі було порушено та призначено судове засідання на 18.06.2014 р. на 10:15 год.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 22.07.2014 р., але у зв'язку із проведенням антитерористичної операції розгляд справи не відбувся.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 24.02.2015 р., справу 905/3440/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Відтак, ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. суд прийняв справу до свого провадження та призначив судове засідання на 30.03.2015 р. Справі було присвоєно номер провадження № 10/45/15.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", - у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 23.04.2015 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Торгівельний будинок "Схід-Запчастина" та ТОВ «АГРО-ЛУГАНСЬК» був укладений договір поставки ВЗ-47 від 12.03.2012 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 цього договору за цим Договором Постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати у встановлені Договором строки партії автомобільних деталей та/або приладдя для автотранспортних засобів, сільськогосподарських машин та/або устаткування для сільськогосподарських машин на умовах, обумовлених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. цього договору Сторони дійшли згоди, що будь-яка партія товару, поставлена постачальником покупцеві в період дії договору, вважається поставленою в рамках цього договору.

Відповідно до п. 12.2 строк дії Договору продовжуються на один рік, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення строку дії договору будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій Формі про свій намір змінити договір чи припинити його. Письмових чи усних повідомлень від Відповідача про припинення дії Договору не надходило, таким чином строк дії договору був подовжений до 31.12.2013 р.

ТОВ «АГРО-ЛУГАНСЬК», як покупцем за договором, від позивача ТОВ «Торгівельний будинок "Схід-Запчастина" був отриманий товар на загальну суму 129874, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ВЗ-0000968 від 15.03.12 р. на суму 7107, 38 грн., ВЗ-0000993 від 16.03.2012 р. на суму 1467, 95 грн., ВЗ-0001079 від 22.03.2012 р. на суму 2424, 85 грн., ВЗ-0001114 від 24.03.2012 р. на суму 1323, 17 грн., ВЗ-0001699 від 28.04.12 на суму 891, 70 грн., ВЗ-0001721 від 03.05.12 на суму 2111, 70 грн., ВЗ-0002528 від 12.06.2012 на суму 11725, 61 грн., ВЗ-0002575 від 14.06.2012 р. на суму 2359, 14 грн., ВЗ-0002642 від 18.06.12 р. на суму 72 77, 87 грн., ВЗ-0002798 від 25.06.2012 р. на суму 22508,58 грн., ВЗ-0002978 від 5.07.12 р. на суму 6361, 08 грн., ВЗ-0003728 від 10.08.2012 р. на суму 7726, 97 грн., ВЗ-0004042 від 28.08.12р. на суму 3216, 57 грн., ВЗ-0004205 від 04.09.2012 р. на суму 6258, 83 грн., ВЗ-0004207 віл 04.09.2012 р. на суму 535, 35 грн., ВЗ-0004304 від 07.09.2012 р. на суму 1357, 35 грн., ВЗ-0004458 від 13.09.2012 р. на суму 2993, 32 грн., ВЗ-0004701 від 26.09.2012 р. на суму 685, 06 грн., ВЗ-0000945 від 12.03.13р. на суму 11777, 18 грн., ВЗ-0001048 від 18.03.2013 р. на суму 2114, 39 грн., ВЗ-0001300 від 29.03.2013 р. на суму 2309,53 грн., ВЗ-0001401 від 08.04.2013 р., на суму 4535,03 грн., ВЗ-0001632 від 17.04.2013 р. на суму 3126, 62 грн., ВЗ-0001737 від 22.04.2013 р. на суму 556, 40 грн. ВЗ-0002383 від 01.05.2013 р. на суму 3091, 96 грн., ВЗ-0002487 від 05.06.2013 р. на суму 2946, 54 грн., ВЗ-0002608 від 11.06.2013 р. на суму 1652, 75 грн., ВЗ-0002850 від 25.06.2013р. на суму 8042, 92 грн., ВЗ-0002911 від 27.06.2013 р. на суму 859, 21 грн., ВЗ-0003163 від 11.07.2013 р. на суму 293,70 грн., ВЗ-0003620 від 07.08.2013 р. на суму 635, 62 грн., ВЗ-0003622 від 07.08 2013 р. на суму 199,67 грн.

Таким чином, на виконання зобов'язань за Договором, Позивач поставив Товар згідно вищезазначеними накладними, товар було прийнято уповноваженими представниками Відповідача на підставі довіреностей. Факт прийняття товару представниками Відповідача засвідчується підписами у видаткових накладних.

Відповідно до п.5.1. Договору оплата за отриманий від Постачальника товар здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу протягом 24 календарних днів з дня отримання товару. Датою отримання товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний був сплатити суму 129874, 00 (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 00 коп. Останнім днем оплати за останню партію поставленого Товару, згідно з п. 5.1. Договору є 31 серпня 2013 року, натомість отриманий товар був оплачений лише частково.

Проте, в порушення умов договору. Відповідач сплатив отриманий товар лише частково у сумі 74540, 92 гривень 92 копійок.

Частина товару отриманого Покупцем була повернута Постачальнику, а саме товар було повернуто згідно накладної на повернення: № ВЗ-0005775 від 04.09.2012 року на суму 1009, 00 грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина", м. Макіївка на момент подання позову до суду складає 129874, 00 грн., - 74540, 92 грн. (сплачена сума) - 1009,00 грн. (вартість повернутого товару) = 54324, 08 грн.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків, станом на 20.12.2012 р. та 30.06.2012 р.

Також на адресу Відповідача відповідно до п. 5.4. Договору разом із супровідним листом вих. № 28/03-1 від 28.03.2014 р. був направлений акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.03.2014 року, який відповідно до повідомлення про вручення був отриманий

Відповідачем 07.04.2014 року, проте був залишений без розгляду і відповіді.

Відповідно до п. 7.3. Договору у разі порушення строків оплати Товару Покупець протягом 2-х робочих днів з моменту отримання вимоги Постачальника зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом усього часу прострочення, також відповідно до ст. 625 ГК України 24% річних від простроченої суми протягом усього часу прострочення, за користування грошовими коштами Постачальника, починаючи з дня початку прострочення включаючи день фактичної оплати (зарахування на банківський рахунок постачальника) суми заборгованості, а потім сплатити суму основного борг. Нарахування пені і штрафу за прострочення оплати товару припиняється через двадцять чотири місяці з дня. коли грошове зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином загальна сума пені за договором склала 5249, 34 грн., загальна сума процентів за договором складає 9180, 03 грн.

Крім вищезазначених пені та річних п. 7.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення платежу строком понад 30 календарних днів, покупець зобов'язаний оплатити додатково штраф у розмірі 10 % від простроченої суми. Нарахування пені і штрафу за прострочення оплати Товару припиняється через двадцять чотири місяці з дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином сума штрафу за Договором складає 54324, 08 грн.* 10 % = 5432, 40 грн.

Також ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь, час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.09.2013 р по 15.05.2014 р. складає 4 124, 88 грн.

Таким чином, загальна сума боргу за договором поставки ВЗ-47 від 12.03.2012 становить 78 310, 70 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 54324,08 грн., суми пені в розмірі 5 249, 34 грн., суми 24% річних в розмірі 9 180, 03 грн., суми інфляційного збільшення в розмірі 4 124, 88 грн., суми штрафу в розмірі 5 432, 40 грн.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Разом з тим, стаття 526 ЦКУ наголошує, що зобов'язання (в даному випадку - оплата вартості вугілля) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає пеню як один із різновидів неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А також пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій які учасник господарських зобов'язань повинен сплати за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до Договору та норм чинного законодавства, за порушення Покупцем умов оплати Товару він несе відповідальність у вигляді сплати Постачальнику штрафу у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання: нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в судові засідання двічі не з'являвся, до суду письмовий відзив не надав. Про час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять повністю обґрунтовані докази для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Луганське", м. Донецьк в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки № ВЗ-47 від 12.03.2012 року і добровільно не сплатив борг.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина", м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Луганське", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 78310, 70 грн. за договором поставки № ВЗ-47 від 12.03.2012 року, яка складається з основного боргу в розмірі 54324,08 грн., суми пені в розмірі 5 249, 34 грн., суми 24% річних в розмірі 9 180, 03 грн., суми інфляційного збільшення в розмірі 4 124, 88 грн., суми штрафу в розмірі 5 432, 40 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, \суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Схід-Запчастина", м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Луганське", м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд, 74, р р 26007210202213 у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984, код ЄДРПОУ 36443355) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «СХІД-ЗАПЧАСТИНА» (86115, м. Макіївка, вул. Магістральна, буд. 204, прим. 1,п/р 2600830753101 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, код ЄДРПОУ 36652101, ІПН 366521005950)- суму основного боргу в розмірі 54324 (п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 08 коп., суму пені в розмірі 5 249 (п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 34 коп., суму 24% річних в розмірі 9 180 (дев'ять тисяч сто вісімдесят) грн. 03 коп., суму інфляційного збільшення в розмірі 4 124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 88 коп., суму штрафу в розмірі 5 432 (п'ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 29.04.2015 р.