Ухвала суду № 44008394, 06.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

06 травня 2015 року м. Київ № 826/4549/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про виправлення помилки в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року у справі

за позовом1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2до 3-ті особи: Прокуратури м. Ірпеня Гостомельська селищна рада, Прокуратура Київської областіпровизнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Прокуратури м. Ірпеня, треті особи: Гостомельська селищна рада, Прокуратура Київської області про визнання протиправною бездіяльність.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 р та 03.04.2015 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2015 р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно відмітки служби діловодства, 27.04.2015 р. Окружний адміністративний суд м. Києва одержав від представника позивачів заяву про виправлення помилок в ухвалах Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 р., 03.04.2015 р. та 17.04.2015 р.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.

В контексті наведеної вище правової норми, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд заяви в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Ознайомившись із заявою представника позивачів, суд вважає її частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Так, судом допущено описку в абзаці 5 описової частини ухвали від 17.04.2015 р., а саме помилково зазначено, що «позивачами не виконано ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.04.2014 р.». Натомість вірним є «позивачами не виконано ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.04.2015 р.». Вказане підлягає виправленню.

Разом з тим, ОСОБА_3 зазначає, що у тексті ухвали вказано, що суду не надано повний текст заяви в Прокуратуру м. Ірпеня видання копій документів, в зв'язку із чим неможливо встановити, хто звернувся з цією заявою і коли, тобто не виконано вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Також представник позивачів зазначає, що суддя не вимагав конкретної заяви, оскільки не знав, що така заява є.

Щодо посилання заявника на необхідність зазначення доказів, які необхідно надати останньому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що саме позивач повинен надавати докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Суд має право витребувати докази лише за наявності підстав вважати, що наданих позивачем доказів недостатньо для вирішення справи.

Отже, суд не може знати про наявність тих чи інших доказів, якими позивач має доводити свої вимоги. Між тим саме позивач має побудувати зрозумілу, обґрунтовану та чітку позицію щодо своїх заявлених позовних вимог та надати докази на їх підтвердження. Лише у разі неможливості надати такі докази, суд за власною ініціативою може їх витребувати, якщо це необхідно для об'єктивного та повного дослідження обставин справи.

Таким чином, посилання ОСОБА_3 на те, що суддя не вимагав конкретної заяви не може бути прийнято судом як обґрунтований та достатній доказ допущення судом помилки, а розцінюється судом як намагання представника позивача змінити винесене рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 165, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_3 про виправлення помилки в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києві від 17 квітня 2015 року задовольнити частково.

2. Виправити помилку допущену в абзаці 5 описової частини ухвали в частині написання дати ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: замість помилкового «позивачами не виконано ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.04.2014 р.» замінити на «позивачами не виконано ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.04.2015 р.»

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.О. Іщук