Рішення № 4399608, 27.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2009 р.

Справа № 28/91-09-2303

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-УКРАЇНА";

до відповідача Одеська залізниця

про стягнення 1261346,28грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Кулініченко К.Г. –за дорученням.

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ –УКРАЇНА» звернувся до господарського суду з позовом до Одеської залізниці про стягнення 1261346,28 гривень.

Представник відповідача 22.06.2009 року надав докази, що підтверджують сплату суми основної заборгованості: платіжні доручення №429 від 12.05.2009 року на суму 100 000 гривень, та №511 від 12.06.2009 року на суму 1 040930 гривень.

Позивач 22.06.2009 року надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 13 379,59 гривень та судові витрати.

27.07.2009 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

15.08.2008 року сторони уклали договір поставки №ОД/Е-08-1073, відповідно до умов якого постачальник ТОВ «ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ –Україна»зобов’язується поставити та передати у власність замовнику –Одеській залізниці продукцію, а саме «Вакуумний вимикач 10кВ, МКФВ, в кількості 35 шт. на загальну суму 1329930 гривень, а замовник зобов’язується прийняти продукцію та оплатити її вартість в порядку передбаченому договором.

6 листопада 2008 року сторони підписали акт прийму-передачі продукції.

Відповідно до п.7.2 договору, замовник повинен здійснити оплату не пізніше 30 банківських днів після підписання акту прийому-передачі продукції.

Відповідач в свою чергу на виконання умов договору здійснив часткову оплату отриманої продукції, а саме 02.02.2009 року –39 000 гривень, 26.02.2009 року –50 000 гривень та 02.04.2009 року на суму 100 000 гривень. Таким чином на момент звернення з позовом сума заборгованості складала 1 140 930 гривень.

В ході розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями: №429 від 12.05.2009 року на суму 100 000 гривень, та №511 від 12.06.2009 року на суму 1 040930 гривень, всього 1 140930 гривень.

В уточненій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 13 379,59 гривень та судові витрати.

В порушення умов укладеного сторонами договору відповідач не виконав прийняті за договором зобов'язання не виконав належним чином.

Розглянувши уточненні позовні вимоги та викладені на їх обґрунтування доводи, господарський суд дійшов до висновку, що позов слід визнати обґрунтованим з наступних підстав.

Доказів належного та своєчасного виконання зобов’язань на день розгляду справи відповідач суду не надав, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п.7.2 договору, замовник повинен здійснити оплату не пізніше 30 банківських днів після підписання акту прийому-передачі продукції.

Відповідно частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми та згідно якого 3% річних від простроченої суми заборгованості складає 13 379,59 гривень.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вбачається з викладеного, відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобов’язання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ –УКРАЇНА» (33001 м. Рівне вул..Біла,16 код 33334990) 3% річних в розмірі 13 379 (тринадцять тисяч триста сімдесят дев’ять) гривень 59 копійок, державне мито у розмирі 12 613 ( дванадцять тисяч шістсот тринадцять) гривень 46 копійок, витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 312 (триста дванадцять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гуляк Г.І.