Постанова № 43995261, 29.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/114/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

29 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Зимницького Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Картес" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ПП «Картес» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крижопільської ОДПІ про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0002872200. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками позапланової документальної виїзної перевірки з питань фінансово-господарських відносин ПП «Картес» з ТОВ «Айпі світ» було складено акт від 04.11.2014 року №1716/2200/33143048. На підставі висновків акту було прийнято податкове повідомлення рішення від 27.11.2014 року №0002872200. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Крижопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області булопроведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань фінансово-господарських відносин ПП «Картес» з ТОВ «Айпі світ» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року., результати якої оформлено Актом від 04.11.2014 року №1716/2200/33143048 (а.с. 15-19).

В ході перевірки виявлено порушення п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-V (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 35782,74 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0002872200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 53675 грн., з яких 35783 грн. - за основним платежем; 17892 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 30).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Згідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду позначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом, державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими визначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 ПК України, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою ватником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця поварів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом досліджувався Договір про надання правової допомоги № АС-ПД/01-07-14 від 01.07.2014 року, протокол № 1 до договору про надання правової допомоги № АС-ПД/01-07-14 від 01.07.2014 року, акти приймання виконаних робіт та податкові накладні.

Судом першої інстанції встановлено, що господарські взаємовідносини між ПП «Картес» з TOB «Айпі світ» реалізовувались на підставі укладеного Договору про надання правової допомоги № АС-ПД/01-07-14 від 01.07.2014 року. У відповідності до вказаного Договору виконавець TOB «Айпі світ» бере на себе зобов'язання надати правову допомогу замовнику (ПП «Картес») (а.с. 70-71). Протоколом № 1 до договору про надання правової допомоги №м АС-ПД/01-07-14 від 01.07.2014 року визначено тарифи надання правової допомоги (а.с. 72). При цьому суд першої інстанції встановив, що дана угода сторонами виконана, розрахунки проведені сторонами у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (а.с. 73-74) та банківськими виписками по рахунках (а.с.77-78).

Разом із тим, апеляційним судом в судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що розрахунки по договору проведені не в повному обсязі. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом укладеного між позивачем та TOB «Айпі світ» договору від 01.07.2014 року є надання правової допомоги. При цьому основним видом господарської діяльності ТОВ "Айпі світ" є діяльність у сфері проводового електрозв'язку. Надані суду докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій (надання послуг), зокрема звіти про виконану роботу (т.1 а.с. 100-102), не дають можливості встановити характер, місце і час, обсяг, вартість, зміст наданих послуг, а відтак - їх фактичну пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, не були надані суду документи, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являлися б підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Картес" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 травня 2015 року.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.