Ухвала суду № 43995177, 27.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р.Справа № 820/19950/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно - торгівельне підприємство "СНАБСЕРВІС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 820/19950/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно - торгівельне підприємство "СНАБСЕРВІС"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно - торгівельне підприємство "СНАБСЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.12.2014 року № 0000752211.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року зазначений адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «РТР "СНАБСЕРВІС» пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради, перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ у Київському районі м. Харкова з 28.01.2014року.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.11. 2014року по 12.11.2014року співробітниками Західної ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "РТР "СНАБСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «Юрполіс-Компані» та ТОВ «Філакс» щодо придбання товарів (робіт, послуг) за період липень 2014року та подальшого використання у власній господарській діяльності або реалізації, за наслідками якої складено Акт № 4188/20-33-22-01-07/39069028 від 19.11.2014року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Юрполіс-Компані" № за липень 2014року в сумі 8358, 00грн. та з ТОВ «Філакс» за липень 2014року в сумі 48710, 00грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року № 0000752211.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, між ТОВ «РТП Снабсервіс» (Замовник) та ТОВ «Юрполіс - Компані» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 0304 від 03.04.2014року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати змовнику визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Умовами п. 1.3 Договору передбачено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складаються акти прийому-передачі наданих послуг, які є невідємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано до суду акт прийому-передачі виконаних послуг від 31.07.2014 року та протокол встановлення договірної ціни до договору до акту від 31.07.2014року.

Згідно п. 4.1 Договору замовник виплачує винагороду відповідно до наданих виконавцем актів прийому-передачі наданих послуг.

Замовник здійснює оплату винагороди з цим договором в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця в строк 5 банківських днів з моменту повного виконання виконавцем послуг та підписання останнього акту прийому-передачі наданих послуг.

Проте, матеріали справи не містять доказів проведення оплати за надані послуги. Окрім того, позивачем не надано документів на підтвердження того, що безготівкові кошти були списані з рахунків суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаних юридичних послуг), тобто вибули з його власності, що в свою чергу могло б свідчити про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Зміст акта прийому-передачі виконаних послуг містить лише узагальнену інформацію стосовно наданих юридичних послуг, зміст яких не розкритий, та відповідно до якого не має можливості визначити: фактичну дату отримання послуг та обсяг отриманої юридичної консультації з урахуванням погодинної оплати; посади та прізвища осіб які безпосередньо здійснюють господарську операцію, а саме хто надає консультацію та кого консультують; обсяг та конкретний характер вирішених правових питань, їхній вплив на господарську діяльність підприємства із зазначенням досягнутого економічного ефекту. Також позивачем не надано будь-яких інших доказів безпосереднього впливу придбаних від ТОВ «Юрполіс-Компані» послуг на результати подальшої господарської діяльності, у тому числі щодо підтвердження досягнення позитивного впливу під час представництва виконавцем інтересів ТОВ «РТП Снабсервіс» перед третіми особами під час переговорів, відповідно до завдань замовника, які також позивачем до суду не надано.

Окрім того, зі змісту вищезазначеного акту не вбачається за можливе чітко визначити які саме договори (скарги, претензії, доручення правового характеру) були підготовлені та/або укладені за допомогою ТОВ «Юрполіс-Компані» в результаті отриманих юридичних послуг, та в чому саме полягав контроль зі сторони виконавця за виконанням укладених правочинів.

Слід також відзначити, що акт виконаних робіт від 31.07.2014 року не містить деталізації інформації про обсяг, характер, строки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства, що, в свою чергу, унеможливлює з'ясування наявності розумних економічних причин або іншої мети ділового характеру, що вказувало б на безпосередній зв'язок з господарською діяльністю.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ «Філакс».

Судом встановлено, що між ТОВ «РТР "СНАБСЕРВІС» (Покупець) та ТОВ «Філакс» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 0104 від 01.04.2014року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця ТМЦ: запасні частини до транспортних засобів, аксесуари, запасні частини промислового значення, інструмент, метизи, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці ТМЦ.

Відповідно до п. 1.2 Договору, кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях чи рахунках-фактурах.

Згідно приписів п. 1.3 Договору, право власності на товар переходить до покупця в момент підпису видаткової накладної.

Виконання вказаних умов договору підтверджується відповідними видатковими накладними та рахунками-фактурами (т.2 а.с. 3-4, 6-7, 9- 10, 13-14, 17-18, 20- 23, 26-27, 29-30, 32-35, 38-39, 41-42, 46-47, 49-50).

Відповідно до п.4.4 Договору, оплата товару проводиться безготівковим шляхом . Факт оплати вартості товару підтверджується банківською випискою Продавця.

Факт оплати придбаних ТМЦ підтверджується випискою за особовим рахунком підприємства (т. 1 .с. 34-41).

Згідно п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок Покупця самовивозом.

Як вбачається з пояснень позивача, товар був доставлений на склад Покупця (м. Харків) автоперевізником ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання транспортних послуг № 0104-14 від 01.04.2014 року, на виконання якого позивач надав ТТН (т.1 а.с. 192-220).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять як доказів проведення розрахунків по вказаним договорам, так і відповідних податкових накладних, які були б включені в реєстр отриманих/виданих податкових накладних.

Приписами п. 3.3 Договору № 0104 від 01.04.2014 року передбачено, що відвантаження товару здійснюється по довіреності на право отримання матеріальних цінностей, яка оформлена належним чином та звірена Покупцем.

Вказані товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 192-220) не заповнені належним чином, оскільки графа «відпуск дозволено за довіреністю» взагалі не заповнена, а в якості вантажоодержувача зазначено директора ТОВ "РТП Снабсервіс" Сіліна І.О.

Товар був доставлений на склад Покупця (м. Харків, пр. Іванівський, 5), який перебуває у ТОВ «РТП Снабсервіс» в орендному користуванні на підставі договору № 48 від 01.04.2014року(т.1 а.с. 171-174).

Оприбуткування отриманого товар від ТОВ «Філакс» підтверджується прибутковими накладними, які внесені в реєстр прибуткових та видаткових накладних складського обліку підприємства, які надані до матеріалів справи.

Однак, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу, що апелянтом не надано до суду вищезазначених документів, чи інших доказів на підтвердження обліку руху товару на складі (як то оборотно-сальдових відомостей, актів прийому товарів, актів/накладних на внутрішнє переміщення товарів, звітів про рух ТМЦ в розрізі контрагентів та ін.).

На виконання умов договору, ТОВ «Філкс» було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні (т.2 а.с. 5, 8,11, 15, 19, 24, 28, 31, 36-37, 40, 43-45, 48, 51).

Вподальшому отриманий від ТОВ «Філакс» було відвантажено контрагентам позивача, з огляду на необхідність виконання договірних зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що в договорах, укладених між ТОВ «РТП Снабсервіс» та СГ «Ковальчуківське» № 198 від 02.07.2014року, ТОВ «Автоарт» № 13 від 02.04.2014року, СФГ «Зірка» № 148 від 10.06.2014року, СФГ «Зірка» № 148 від 10.06.2014року, ТОВ «АРТСІТІ» № 11 від 04.04.2014 року, ТОВ «Агрофірма Світанок» № 202 від 04.07.2014 року, ДП «Сервіс -Авто» ТОВ «ТЕК» № 203 від 04.04.2014 року, ФОП ОСОБА_4 договір № 39 від 14.07.2014року, ТОВ «Ковельагроспецпостач» № 208 від 15.07.2014ргоку, СФГ «ім. Мічуріна» № 92 від 20.05.2014 року, ТОВ «Таврія» № 112 від 28.05.2014року, ПСП «Шевченка» № 210 від 16.07.2014року, ТОВ «Новаагротекс» № 64 від 05.05.2014року, ТОВ «Ковалівське» № 214 від 22.07.2014року, КСП «Балинське» № 108 від 27.05.2014року, ПП «Велес Ком» № 24 від 04.04.2014року, СГ «Валентин» № 43 від 15.04.2014року, ПП агрофірма «Гончарівська, СГ ТОВ ім.. В.В. Грязєва № 170 від 17.06.2014року, СГ ТОВ «Велес» № 162 від 16.06.2014року, ПП «Саймон - 2006», ТОВ «Житомирсімтрав-1» № 212 від 18.07.2014року, ТОВ ВТК «Едельвейс» № 14 від 02.04.2014року, ПП «Могучий», СГ ТОВ «Пилипчанське» № 192 від 25.06.2014року, СГ ТОВ «Нива» № 161 від 13.06.2014року (т.1 а.с. 42-44, 46-47, 48-49, 50-51, 59 -60, 61-62, 75-79, 84- 88, 109-115, 123-126, 127-129, 130-134, 135-136, 137-139, 140-145, 146-147, 148-154, 155-157, 158-159, 160-162) передбачено, що разом з товаром продавець (ТОВ «РТП Снабсервіс») надає покупцю також рахунок, товарну накладну, сертифікат якості.

Однак, позивачем не надано до суду ані вказаних первинних документів, ані доказів проведення оплати по даними правочинами.

Також, орієнтовна вартість вищезазначених договорів становить 500 000, 00грн., у той час як видаткові та податкові накладні виписані на значно менші суми. Будь-яких пояснень з приводу вказаних обставин позивачем до суду не надано.

Слід відзначити, що в договорах купівлі - продажу № 8 від 01.04.2014року, № 180 від 19.06.2014року, № 62 від 30.04.2014року, № 26 від 07.04.2014року, 76 від 12.05.2014року, № 33 від 10.04.2014 року, № 217 від 23.07.2014року, № 24 від 04.04.2014року, 58 від 28.04.2014року (т.1 а.с. 66, 69, 73. 83,119, 122, 126, 134), реальність виконання яких підтверджується податковими (т.1 а.с. 65, 68, 72, 82, 107. 116, 118, 121, 123, 130-132) та видатковими накладними (т.1 зворотний бік а.с. 65, 68, 72, 82, 107, 116, 118, 121,125, 130-132), графа «покупець» взагалі не заповнена.

Також, по договірним взаємовідносинам позивача контрагентами ТОВ «Техноарт», ТОВ «Автомобільний дім «Соллі-Плюс» (договір №88 від 19.05.2014року), ПП « Вінтехпостач», ФГ «Тайфун», ТОВ «Укрінтросервіс», ТОВ «Агротехпостач плюс», СФГ «Ландиш», ПП «Агротехпостач плюс», ТОВ «АВМ-Агро», ПСП «Маяк», позивачем взагалі не надано договорів, а лише залучено податкові та видаткові накладні (т.1. а.с. 45, 52-54, 67, 71, 80, 81, 89-90).

Згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат, у зв'язку з придбанням товару у контрагентів суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. , та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оглянуті документи мають дефекти форми, змісту та походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом не належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що всі розвантажувально-навантажувальні роботи, сортування та пакування здійснював сам директор підприємства Сілін І.О., з огляду на те, що значні об'єми та вагова категорія ТМЦ потребує значного часу та відповідних трудових ресурсів. Будь-яких інших доказів на проведення вищезазначених робіт з придбаними ТМЦ та наявність відповідного кваліфікованого персоналу (як то штатний розпис підприємства, накази про прийняття на роботу та ін.) позивачем до суду не надано.

В наданих позивачем ТТН пунктом навантаження придбаних від ТОВ "Філакс" ТМЦ зазначено: Харківська область, м. Дергачі, вул. Панфілова, 6, у той час, як адреса вантажовідправника - м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1. Будь-яких пояснень з даного приводу позивачем до суду не надано.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій та належно оформлених документів на транспортування/отримання придбаних ТМЦ, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарських операцій, які можуть бути об'єктами оподаткування, а з наданих позивачем документів її реальність визначити не можливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договори, укладені між ТОВ "РТП «Снабсервіс» та контрагентами - ТОВ "Філакс" та ТОВ «Юрполіс-Компані» були вчинені поза межами звичайної господарської діяльності позивача, а вчинені господарські операції викликають сумнів в їх реальності, доцільності та відповідності дійсному економічному змісту з метою реального одержання прибутку, а позивачем, в свою чергу, також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. Відтак, спірні правочини не можуть бути визнані судом законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Таким чином, підстави для висновку про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Філакс" та ТОВ «Юрполіс-Компані» у межах звичайної господарської діяльності, спрямовані на досягнення реальної мети і об'єктивно були потрібні позивачу для організації господарської діяльності з метою одержання прибутку відсутні.

Проте слід відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного суду України від 04.09.07 р. № 07/97).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про те, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податкового кредиту по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є правомірними.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Філакс" та ТОВ «Юрполіс-Компані» господарських відносин, та як наслідок безпідставне заниження ПДВ.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до заниження ПДВ із контрагентами - ТОВ Філакс" та ТОВ «Юрполіс-Компані», та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із вищезазначеними контрагентами договірних відносин, а відтак правомірності віднесення до складу витрат на придбання (виготовлення) та реалізацію товарів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року по справі №820/19950/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно - торгівельне підприємство "СНАБСЕРВІС" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 820/19950/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.