Ухвала суду № 43995098, 27.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 р. Справа № 821/1348/14

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та постанов про накладення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

22.04.2014р. ФОП ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 25.02.2014 р. та 01.04.2014 р. перевірок з питань дотримання нею характеристик продукції;

- скасувати рішення відповідача від 13.03.2014р. №25 та №26 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

- скасувати рішення відповідача від 02.04.2014р. №29 та №30 про внесення змін до рішення чи скасування рішення;

- скасувати рішення відповідача від 02.04.2014р. №39 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

- скасувати постанови відповідача від 11.03.2014р. №9 та від 02.04.2014р. №17 про накладення штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що всі дії відповідача щодо проведення перевірок та винесення за їх наслідками рішень і постанов є протиправними, оскільки такі перевірки проводилися без її участі та в містах, де остання не здійснює свою підприємницьку діяльність.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області щодо проведення 25.02.2014р. та 01.04.2014р. перевірок з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 характеристик продукції. Скасовано рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області від 13.03.2014р. №25 та №26 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Скасовано рішення відповідача від 02.04.2014р. №29 та №30 про внесення змін до рішення чи скасування рішення. Скасовано рішення відповідача від 02.04.2014р. №39 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Скасовано постанови відповідача від 11.03.2014р. №9 та від 02.04.2014р. №17 про накладення штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Інпекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області 31.07.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач та її представник не прибули, про дату, час та місце слухання справи були своєчасно (т.б. 06.04.2015р.) і належним чином повідомлені, та надіслали свої письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити у її задоволенні та розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явився та теж надіслав до суду клопотання з проханням розглянути дану справу без його участі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

25.02.2014 року, на підставі плану перевірок Інспекції з питань ринкового нагляду на І квартал 2014 р., наказу від 20.12.2013 року №185, повідомлення про проведення планової перевірки від 27.01.2014 року №17 та направлення на проведення перевірки від 24.02.2014р. №00000017 начальником відділу ринкового нагляду ОСОБА_2 та спеціалістом цього відділу ОСОБА_3 було проведено планову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 характеристик продукції відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Перевірка проводилась у магазині-складі, розташованому за адресою АДРЕСА_3.

За результатами перевірки інспекторами складено акт перевірки характеристик продукції від 25.02.2014р. №00000010, на підставі якого уповноваженою особою Інспекції 13.03.2014 р. винесено рішення №25-26 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

11.03.2014 р. відповідачем також винесено постанову №9 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 2550 грн. за порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», т.б. у зв'язку з відсутністю національного знака відповідності.

Далі, в зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 інформації щодо виконання нею рішень від 13.03.2014р. №25-26 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, спеціалістами Інспекції, на підставі направлення від 01.04.2014 року №00046, було проведено ще одну перевірку стану виконання позивачем вказаних рішень та складено акт від 01.04.2014р., на підставі якого, винесені рішення від 02.04.2014 р. №29 та №30 про внесення змін до рішення чи скасування рішення, рішення від 02.04.2014р. №39 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанову від 02.04.2014р. №17 про накладення штрафних санкцій у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями інспекції, позивач оскаржила їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та законності позовних вимог та, відповідно, з протиправності дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.4 вказаного Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

При чому, слід зазначити, що згідно із приписами ч.11 ст.4 Закону №877-V, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Як видно з ч.1 ст.5 цьго ж Закону, планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Також, ч.4 ст.5 даного Закону, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Крім того, ч5 ст.7 Закону №877-V, зокрема, передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивач у судовому засіданні суду 1-ї інстанції наполягала на тому, що не здійснює свою господарську діяльність за адресою АДРЕСА_3, а тому на розписці від 10.02.2014 р. про отримання повідомлення про проведення спірної перевірки від 27.01.2014р. №17 стоїть не її підпис, а невідомої особи. Також, з пояснень позивачки вбачається, що вона, отримавши у приміщенні Інспекції акт перевірки від 25.02.2014р., дізналася, що цей акт також підписано від її імені невідомою особою. Таким чином, зважаючи на це, позивач стверджувала про необ'єктивність проведення відповідачем перевірки, оскільки інспекторами не було з'ясовано, хто насправді є власником торгівельного місця, яке безпосередньо перевірялося, та хто точно не встановлено особу, яка здійснювала торгівлю миючими засобами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та таку позицію позивачки про те, що відповідачем проведена перевірка іншого суб'єкта господарювання, а не ФОП ОСОБА_1, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, із врахуванням наведених вище правових норм, вважає за необхідне дослідити обставини, які стали підставою для проведення перевірки, за результатами якої відповідачем прийнято спірні рішення та постанови.

При цьому, суд виходить з положень ст.71 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, як вбачається з пояснень допитаної у судовому засіданні суду 1-ї інстанції свідка - начальника відділу ринкового нагляду ОСОБА_2, яка безпосередньо проводила спірні перевірки, при обстеженні торгівельних місць по АДРЕСА_3 нею було виявлено, що за вказаною адресою здійснювала діяльність ФОП ОСОБА_1, оскільки на місці торгівлі миючими засобами було розміщено копію свідоцтва цього ФОП, у зв'язку з чим вказана підприємець була включена до плану перевірок. Також, свідок пояснила, що 10.02.2014 р. вона особисто принесла до місця здіснення торгівлі по АДРЕСА_3 повідомлення про проведення перевірки для відома позивача. Особа, яка знаходилась на місці торгівлі назвала себе ФОП ОСОБА_1 та підписала розписку про отримання повідомлення від 27.01.2014р. №17. Крім того, свідок ОСОБА_2 також відмітила, що 25.02.2014 р. вона, разом із спеціалістом відділу ринкового нагляду ОСОБА_3, здійснили перевірку магазину-складу за адресою АДРЕСА_3 за участі особи, яка називала себе ОСОБА_1 та допустила їх до перевірки, а також підписала акт перевірки без зауважень. Це була та сама особа, яка отримувала повідомлення про проведення перевірки, а тому у ОСОБА_2 не було необхідності вимагати у неї документ, що посвідчує особу. Тільки тоді, коли ФОП ОСОБА_1 прийшла до Інспекції із скаргами, вона зрозуміла, що особа, яка була на місці здійснення перевірки - не була позивачем ОСОБА_1

Окрім того, апеляційним судом по справі встановлено, що на запит суду 1-ї інстанції ДПІ у м.Херсоні надано відповідь про те, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1) знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а місцем провадження господарської діяльності її є - АДРЕСА_1.

До того ж, слід звернути увагу нй на той факт, що матеріали справи містять докази знаходження ФОП ОСОБА_1 у день проведення перевірки - 25.02.2014 р. у місті Києві (чартерний пасажирський авіаквиток) з метою виїзду за кордон.

Отже, судами обох інстанцій встановлено, що фактичним місцем здіснення господарської діяльності позивача є АДРЕСА_2.

Відповідачем же, в свою чергу, не надано суду належних доказів здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_3, де проводилася спірна перевірки.

Таким чином, оскільки відповідач, проводячи перевірку суб'єкта господарювання за адресою АДРЕСА_3, не перевірив належним чином чи здійснює торгівлю миючими засобами за вказаною адресою саме ФОП ОСОБА_1, судова колегія, як і окружний суд, вважає ці дії щодо проведення перевірки відповідача такими, що суперечать положенням Закону №877-V, зокрема ст.ст.5,6 щодо порядку та підстав проведення перевірки, в зв'язку з чим, спірні рішення та постанови не можуть вважатися такими, що прийняті законно і обгрунтовано, а тому, відповідно, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно ж з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в свою чергу, в даному випадку не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко