Рішення № 4399505, 31.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.09 Справа№ 25/142

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Міліуса” (м.Луцьк)

до відповідача:

Дочірнього підприємства “Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інтергал” (м.Львів)

про :

спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року по справі №25/227.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Не з”явився

від відповідача:

Дмух М.В.-представник, довіреність від 01.06.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Міліуса” (м.Луцьк) до Дочірнього підприємства “Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інтергал” (м.Львів) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року по справі №25/227.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.06.2009 року. Ухвалою від 01.06.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 09.06.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 11.06.2009 року розгляд справи відкладено до 15.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 15.07.2009 року розгляд справи відкладено до 17.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 17.07.2009 року розгляд справи відкладено до 24.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 24.07.2009 року розгляд справи відкладено до 31.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.05.2009 року, про оголошення перерви від 01.06.2009 року, від 09.06.2009 року, про відкладення від 11.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 17.07.2009 року, від 24.07.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

В судовому засіданні 09.06.2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд спонукати ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” до виконання мирової угоди по справі №25/227 шляхом стягнення суми основного боргу в розмірі 61 462,00 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції –4 709,47 грн., 3% річних –921,44 грн., а також судові витрати.

11.06.2009 року за вх.№15-6 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

13.07.2009 року за вх.№14063 від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника позивача.

24.07.2009 року за вх.№14-7 від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.05.2009 року, про оголошення перерви від 01.06.2009 року, від 09.06.2009 року, про відкладення від 11.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 17.07.2009 року, від 24.07.2009 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов представив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

01.06.2009 року за вх.№10982 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

01.06.2009 року за вх.№10983 відповідач подав відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

09.06.2009 року за вх.№11514 відповідач подав доповнення до відзиву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.06.2009 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

17.07.2009 року за вх.№14575 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

24.07.2009 року за вх.№15139 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

24.07.2009 року за вх.№15140 відповідач подав доповнення до відзиву на позов.

31.07.2009 року за вх.№15767 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, спір розглянуто, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 31.07.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

12.12.2008 року між ТзОВ “Міліуса” (надалі –позивач) та ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” (надалі –відповідач) укладено мирову угоду по справі за позовом ТзОВ “Міліуса” до ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” до ТзОВ “Міліуса” про визнання виконаним зобов”язання по оплаті вартості робіт за договором, яка затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року по справі №25/227.

Згідно п.2 Мирової угоди, заборгованість ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” перед ТзОВ “Міліуса” за виконані роботи по договору підряду №16/07-2007 від 16.07.2007 року складає 70 290,80 грн., в тому числі ПДВ. ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” зобов”язується сплатити ТзОВ “Міліуса” вказану суму заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту затвердження мирової угоди Господарським судом Львівської області.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року ухвалу господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року по справі №25/227 про затвердження мирової угоди між ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” та ТзОВ “Міліуса” та припинення провадження –залишено без змін.

В судовому засіданні 09.06.2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд спонукати ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” до виконання мирової угоди по справі №25/227 шляхом стягнення суми основного боргу в розмірі 61 462,00 грн., витрат з уразхуванням індексу інфляції –4 709,47 грн., 3% річних –921,44 грн., а також судові витрати.

За твердженням позивача, станом на 05.05.2009 року заборгованість згідно даної мирової угоди відповідачем не погашена і таким чином становить 67 092,91 грн.

Відповідно до Роз”яснення Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями, внесеними згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 25.04.2008 року №04-5/141), у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не містить всіх даних, зазначених в ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, то така ухвала не має статусу виконавчого документа і інша сторона не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Однак, відповідач посилання позивача на п.2 мирової угоди, в якому зафіксована сума заборгованості Дочірнього підприємства “Інтергал-Буд”, вважає безпідставними та недоречними.

У вказаному пункті мирової угоди сторонами був зафіксований розмір заборгованості ДП “Інтергал-Буд” перед ТзОВ “Міліуса” за виконані роботи по договору підряду №16/07-2007 від 16.07.2007 року станом на день підписання мирової угоди. При цьому, за твердженням відповідача, сторонами була допущена арифметична помилка у визначенні суми заборгованості, окрім того сума заборгованості змінилася, у зв”язку з чим п.2 мирової угоди не може бути, на думку відповідача, застосований для врегулювання правовідносин сторін станом на момент розгляду справи №25/142.

В судовому засіданні 09.06.2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд спонукати ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” до виконання мирової угоди по справі №25/227 шляхом стягнення суми основного боргу в розмірі 61 462,00 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції –4 709,47 грн., 3% річних –921,44 грн., а також судові витрати.

На час розгляду справи, відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, судом встановлено, що мирова угода мирова угода –це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті, оскільки сторони не вирішують спору, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода характеризується добровільним волевиявленням сторін у спорі, встановленням визначеності у відносинах не за законом і відповідно до обгрунтованості розбіжностей, а на підставі взаємних поступок. Якщо судове рішення як владний акт містить елемент державного примусу, то мирова угода позбавлена цього, оскільки укладається за взаємною згодою сторін і призводить до бажаного для сторін результату –розв”язання конфлікту.

Відповідно до ч.3 ст.78 ГПК України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов”язків сторін щодо предмета позову. Проаналізувавши мирову угоду, укладену між сторонами у даній справі, встановлено, що вона містить усі умови, які згідно вимог чинного законодавства є обов”язковими для таких угод. У відповідача була можливість зробити свої зауваження щодо розміру його заборгованості перед позивачем до моменту підписання цієї угоди, чого ним не було зроблено. Тому, з моменту підписання сторонами мирової угоди, вона вважається укладеною, оскільки, всупереч твердженням відповідача, сторони фактично досягли згоди щодо всіх істотних умов цієї мирової угоди.

Відповідач також стверджує, що при затвердженні мирової угоди, суд не врахував того факту, що дані про розмір заборгованості ДП “Інтергал-Буд” перед ТзОВ “Міліуса” не відповідають обставинам справи. Однак, відповідачем не взято до уваги тієї обставини, що суд не досліджує умови мирової угоди на відповідність обставинам справи, а лише перевіряє чи така угода не суперечить чинному законодавству і не порушує права та законні інтереси інших осіб. Суд не вирішує спір по суті, а лише затверджує взаємне волевиявлення сторін, викладене у мировій угоді.

В п.5 мирової угоди від 15.12.2008 року сторони обумовили, що їм відомі та зрозумілі юридичні наслідки підписання мирової угоди та затвердження її господарським судом Львівської області.

Наслідком затвердження мирової угоди, відповідно до ст. 80 ГПК України, є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З дати прийняття господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами, господарський спір вважається вирішеним, а тому поновлення провадження у такій справі є неправомірним.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача не відповідають матеріалам справи, документально не обгрунотовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно позовних вимог та розрахунку інфляційних витрат, що долучені до позовної зяави, інфляційні витрати нараховуються за січень-березень 2009 року.

Однак, згідно п.2 мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року, ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” зобов”язується сплатити ТзОВ “Міліуса” вказану суму заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту затвердження мирової угоди Господарським судом Львівської області.

Згідно ч.4 ст.85 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, рішення господарського суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Відповідно до ч.3 ст.105 ГПК України, постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки ухвала Господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року про затвердження мирової угоди залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року право нарахування витрат індексу інфляції та 3% річних за мировою угодою у позивача виникло з 27.03.2009 року.

Згідно листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997 року “Рекомендації щодо порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс нараховується не на кожен день місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число поточного місяця, індексирується за період з врахуванням поточного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Оскільки, до суду не надходило клопотання будь-кого із сторін про необхідність виходу за межі позовних вимог, а також у зв”язку з тим, що витрати з урахуванням індексу інфляції слід нараховувати з квітня 2009 року, позовні вимоги щодо стягнення витрат з урахуванням індексу інфляції за період з січня по березень 2009 року в сумі 4 076,86 грн. не є обгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно, 3% річних в межах позовних вимог підлягають до задоволення за період з 27.03.2009 року по 09.06.2009 року в розмірі 424,59 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву представив, в якому позовні вимоги у встановленному чинним закнодавством України порядку не спростував.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Міліуса” (м.Луцьк) до Дочірнього підприємства “Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інтергал” (м.Львів) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року по справі №25/227 є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №347 від 07.05.2009 року на суму 756,21 грн. про сплату державного мита та №348 від 07.05.2009 року на суму 250,00 грн.та №352 від 08.05.2009 року на суму 62,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов”язати ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року по справі №25/227 шляхом стягнення з ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” (79019, площа Старий Ринок,8, м.Львів, п/р 26002010686400 в АКІБ “Укр Сиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32568603) на користь ТзОВ “Міліуса” (вул.Овочева,1 м.Луцьк, Волинської області, р/р 26001055434130 в ВГРУ КБ “Приватбанк” м.Луцька, МФО 303440, код ЗКПО 30659143) –61 462 (шістдесят одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп.- основного боргу, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 61 коп. витрати з урахуванням індексу інфляції, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 59 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита в розмірі 756 (сімсот п”ятдесят шість) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя