Ухвала суду № 43994958, 21.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 876/7992/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Кожан О.Р.,

представника відповідача Рибака М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Агросоюз-Захід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до приватного підприємства «Агросоюз-Захід» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

02 липня 2014 року державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з приватного підприємства «Агросоюз-Захід» на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 79823,33 грн., що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 29 липня 2014 року позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПП «Агросоюз-Захід» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що в Податковому кодексі України процедура стягнення коштів за податковим боргом і процедура погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є різною.

Зі змісту викладених норм, податковий орган звертаючись до суду з вимогою про погашення податкового боргу, повинен чітко сформулювати свою вимогу, зазначивши чи це погашення відбуватиметься шляхом стягнення грошових коштів платника податків, які перебувають на його рахунках в установах банків, чи таке погашення податкового боргу здійснюватиметься через отримання у суду дозволу на реалізацію майна боржника.

Відтак, в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, а так само за рахунок готівки, що йому належить, необхідно розглядати в спеціальному порядку, що визначений ст. 183-3 КАС України, за поданням податкового органу.

За таких обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Агросоюз-Захід» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа 10.11.2004 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 33252578 .

Відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області як платник податків.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгодженні суми грошових зобов'язань, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по податку на додану вартість, самостійно задекларованого у податкових деклараціях № 9009030313 від 20.02.2014 року, № 9015051803 від 20.03.2014 року, №9018094414 від 04.04.2014 року, №9026344244 від 09.05.2014 року, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями № 0001312320 від 24.04.2012 року, № 0001031501 від 04.02.2014 року, № 0001041501 та нарахованої пені.

Враховуючи переплату, згідно картки особового рахунку платника в розмірі 10 740,47 грн., з врахуванням пені в розмірі 75 214,77 грн., податковий борг по податку на додану вартість становить 79 823,33 грн.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 20.1.34 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.54.1 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Згідно п.95,3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Податковий орган вживав заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачу надіслано податкову вимогу №3-25 від 07.04.2014р. Однак, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.

За таких обставин, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з рахунків відповідача в банках, обслуговуючих платника податків, податкового боргу.

Доводи відповідача колегія суддів визнає без підставними, оскільки звернення в спеціальному порядку, що визначений ст. 183-3 КАС України, з поданням про стягнення заборгованості є правом податкового органу, а не його обов'язком.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Постанова суду першої інстанції прийнята у скороченого провадження, а тому в силу ч. 10 ст. 183-2 КАС України судове рішення апеляційної інстанції по цій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Агросоюз-Захід» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 813/4614/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Ухвала в повному обсязі складена 24 квітня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов