Рішення № 4399476, 14.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

14.08.09 Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„13” серпня 2009 року Справа №20/91

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства „Виробниче управління

комунального господарства”

16600, вул. Чернігівська,128, м.Ніжин, Чернігівська обл.;

до відповідача: Комунального підприємства „Служба Єдиного Замовника”

16600, вул. Леніна,14, м.Ніжин, Чернігівської обл.;

предмет спору: стягнення 45761,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Колесник В.П.(дов. №1-3/319 від 19.05.2009р.)- адвокат ; Грищенко І.В.- (дов. №1-3/393 від 15.06.2009р.) –адвокат ;

від відповідача: Івашко В.В. (дов. № 201 від 16.06.2009р. )- адвокат;

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство „Виробниче управління комунального господарства” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до комунального підприємства „Служба Єдиного Замовника” про стягнення заборгованості в сумі 45761,07 грн. відповідно до договору № 8 від 29.12.2006р. про надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів згідно з погодженими обсягами.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.05.2009р. розгляд справи призначено на 16.06.2009р., після чого оголошувалася перерва в судовому засіданні до 01.07.2009 р. з наступними відкладеннями до 04.08.2009р. та 13.08.2009р.

Позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути 45761,01грн. боргу, 4861,17грн. пені, 3134,63грн. інфляційних та 607,64грн. річних, а також судові витрати, зокрема 1500,00грн. на оплату послуг адвоката.

Враховуючи ст.22 ГПК України, Господарський суд розглядає справу з врахуванням заяви позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Представник відповідача надав суду пояснення, якими визнав позов в частині основного боргу та заперечив проти стягнення пені у зв’язку з тяжким фінансовим становищем. А також відповідач просить розстрочити виконання рішення строком на шість місяців.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.12.2006р. між КП „Виробниче управління комунального господарства” та КП „Служба Єдиного Замовника” укладено договір про надання послуг по вивезенню та утилізації побутових відходів згідно з погодженими обсягами №8 (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник (Відповідач) замовляє послугу по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів, які збираються з будинків, що знаходяться на балансі Замовника, накопичених на сміттєприймальних пунктах Виконавця (Позивача), а Виконавець приймає на себе зобов’язання по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів.

За юридичною природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Спір виник щодо стягнення заборгованості за надані послуги за серпень -листопад 2008р..

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Позивачем обов’язки по договору виконувались належним чином, про що не заперечував відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору, вивіз ТПВ проводиться згідно погоджених Сторонами обсягів із щомісячним оформленням актів виконаних робіт. Ціна послуг на момент укладення договору затверджена рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №560 від 10 листопада 2006року і становить: 13,27грн. за 1м3 ТПВ. Даний тариф може бути змінено лише на підставах, встановлених законодавством України за рішенням уповноваженого органу.

Позивачем надані акти виконаних робіт від 18.08.2008р. за № 1691, від 09.09.2008р. за № 1853, від 20.10.2008р. за № 2276, від 20.11.2008р. за №2316.

Позивачем були виконані роботи по вивезенню та утилізації ТПВ, всього на суму 71380,00грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно до п.3.1. Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг за поточний місяць є період з 21 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця. Замовник проводить оплату за послуги не пізніше 10 днів після закінчення розрахункового періоду.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання по договору та сплатив 25618,93грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 10.10.2008р. за №2091.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.02.2009р. про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без задоволення.

Станом на час прийняття рішення по справі відповідач зобов’язання щодо оплати послуг в сумі 45761,01грн. не виконав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 45761,01грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.2 Договору за прострочення термінів платежу за надані послуги Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день простроченя.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем в заяві про уточнення та збільшення позовних вимог нарахована пеня в сумі 4861,17грн.

Відповідач просить зменшити суму нарахованої пені, посилаючись на тяжке фінансове становище. В матеріалах справи є лист –довідка №995 від 12.08.2009р. про фінансовий стан відповідача, де зазначено про наявність у останнього за 1 півріччя 2009року збитків у сумі 312 000грн.

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, на підставі ст.83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки та стягнути з відповідача 2400,00грн. пені. В стягненні іншої частини пені слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем заборгованість на момент звернення позивача з позовом до суду погашена не була, позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та річні.

Так, нараховані інфляційні становлять 3134,63грн та підлягають стягненню та нараховані 3% річних становлять 607,64грн. і підлягають стягненню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру»адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Частина 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1-2жовтня 1999 року № 6/VІ, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Також, в матеріалах справи наявні: договір б/н про надання юридичної допомоги від 18.05.2009р., платіжне доручення від 20.05.2009р. за №151, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, калькуляція вартості правової допомоги за договором від 18.05.2009р.

Згідно до п.4 калькуляції вартості правової допомоги зазначаються 2 години участі адвоката у судових засіданнях, що також підтверджується протоколами судових засідань господарського суду Чернігівської області по справі 20/91.

А тому суд вважає, що заявлені до стягнення позивачем витрати на адвокатські послуги є обґрунтованими та підлягають стягненню в сумі 1500,00грн.

В засіданні відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

Представник позивача заперечив проти розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення відповідачем зазначено про той факт, що підприємство є збитковим і за останні 6 місяців сума збитків складає 321000,00грн.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення в частині стягнення 51903,34 грн. боргу на три місяці, з оплатою суми заборгованості рівномірно по місяцях (17301,11 грн. щомісячно).

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1500,00грн. витрат на послуги адвоката, 519,03грн. держмита та 298,35 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Служба Єдиного Замовника” (16600, вул. Леніна,14, м.Ніжин, Чернігівської обл. , р/р 26009012693601 в Філії ЦРУ ВАТ Банк „Фінанси та кредит” м.Київ, МФО 300937, код ЄДРПОУ 32126283) на користь комунального підприємства „Виробниче управління комунального господарства” (16600, вул. Чернігівська, 128, м.Ніжин, Чернігівська обл., р/р 26000301835671 в Промінвестбанку м.Ніжин, МФО 353434, код ЄДРПОУ 31818672) 45761,07грн. основного боргу, 2400,00грн. пені, 3134,63грн. інфляційних, 607,64грн. 3% річних, а всього 51903,34грн., а також 1500,00грн. витрат на послуги адвоката, 519,03 грн. державного мита та 298,35 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 51903,34грн. боргу, строком на три місяці з оплатою суми заборгованості рівномірно по місяцях (17301,11грн. щомісячно), починаючи з серпня 2009 року.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати накази зі строком пред’явлення до виконання з 26.08.2009р. по 26.08.2012р. на стягнення 17301,11грн. боргу, 1500,00грн. витрат на послуги адвоката, 519,03грн. держмита та 298,35 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу, зі строком пред’явлення до виконання з 26.09.2009р. по 26.09.2012грн. на стягнення 17301,11грн., зі строком пред’явлення до виконання з 26.10.2009р. по 26.10.2012грн. на стягнення 17301,11грн.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 14 серпня 2009 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна