Ухвала суду № 43994572, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 року

справа № П/811/1925/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі № П/811/1925/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп Плюс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп Плюс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень №0000242207 та №0000252207, прийнятих 08.05.2014 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп Плюс" задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Селанія” за вересень 2012 року, з ТОВ “Ювілайт” за вересень 2012 року, з ТОВ “Лідер” за травень, липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №20/11-23-22-07/31844975 від 18.04.2014 року.

На підставі акту, 08.05.2014 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000242207 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість, у розмірі 19 401 грн., у тому числі 15 521 грн. основного платежу штрафних (фінансових) санкцій - 3 880 грн. (т.1 а.с.35-36);

- №0000252207 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток, у розмірі 18 431 грн., у тому числі 14 754 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 3 686 грн. (т.1 а.с.33-34).

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, на думку перевіряючих, в ході перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 15 521 грн., в т.ч. у: травні 2013 р. в сумі 6 683 грн., липні 2013 р. в сумі 8 838 грн., по взаємовідносинах з ТОВ “Лідер”.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту за травень та липень 2013 року позивачем віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 41 337 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Лідер”, перевіркою якого було встановлено відсутність об’єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1, 187.1, 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в частині недодержання вимог даних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність господарських операцій. При цьому, в акті зазначено про те, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки їх відповідність спростовано фактичними обставинами.

Для проведення перевірки правильності відображення позивачем в обліку та звітності операцій по відносинах з ТОВ “Лідер” використані акти ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2013 р. №591/22-02/22524198 та від 27.11.2013 р. №595/2202/22524198, якими встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій ТОВ “Лідер” та відсутність фактів реального вчинення господарських операцій контрагентами-покупцями.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту за травень, липень 2013 року суми ПДВ в розмірі 41337 грн. (7 883грн. - за травень, 33 454грн. - за липень) по взаємовідносинах з ТОВ “Лідер”.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 19.06.2014 р. ТОВ “Лідер” зареєстровано як юридична особа, в процесі припинення не перебуває (т.1 а.с.213).

08.05.2013р. між ТОВ “Транс-Груп Плюс” (Покупець) та ТОВ “Лідер” (Постачальник) було укладено договір поставки товару №05/13/01, за умовами якого Постачальник зобов’язався постачати і передавати Покупцю матеріали верхньої будови колії (болти, накладки, шпали, рейки, підкладки і т.д.), далі - товар, ціна, кількість та якість якого вказана у специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного Договору, а Покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору.

Виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором підтверджено документами.

Факт оплати товару підтверджено банківськими виписками по рахунку (т.1 а.с.117-122).

Факт транспортування товару підтверджено договором №26 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2012р..

Суд встановив і з його висновками погоджується колегія суддів, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ “Лідер” за травень, липень 2013 р. дотримано всіх обов’язкових вимог закону, пов’язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Лідер” дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем.

Договори, укладені позивачем, є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов’язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 14 754,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3 686,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Лідер”, колегія суддів зазначає.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об’єкту оподаткування встановлено їх завищення за 2013 рік в сумі 206 689 грн..

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження в частині взаємовідносин позивача з ТОВ “Лідер” за травень 2013 року в сумі 33417 грн. та липень 2013 року в сумі 44 191 грн..

Позиція відповідача ґрунтуються на тих самих фактах, що стали підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість.

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначалось судом, фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТОВ “Лідер” мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання товару у ТОВ “Лідер” в травні та липні 2013 року.

Також, судом встановлено, що частину придбаного у ТОВ “Лідер” товару в травні 2013р. на загальну суму 39 416,67 грн. (ПДВ 7 883 грн.) було реалізовано в в цей же періодо ТОВ “Пікет-7” (т.1 а.с.123-128).

В липні 2013р. частину придбаного у ТОВ “Лідер” товару на суму 167 272,09 грн. (ПДВ 33454,42 грн.) реалізовано ПАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ”, що підтверджується рахунками, податковими накладними. Частина придбаного товару відвантажена на склад позивача, який орендується останнім згідно договору оренди приміщення №13/07/1 від 01.07.2013 р. Факт відвантаження товару підтверджено актом приймання-передачі товару від 02.08.2013 р. №б/н..

Відтак, отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об’єкту оподаткування за 2013 рік в сумі 206 689 грн., та заниження податку на прибуток в частині взаємовідносин позивача з ТОВ “Лідер” за травень 2013 року в сумі 33 417 грн. та липень 2013 року в сумі 44 191 грн. спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем первинними документами.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із вказаним вище контрагентом.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі № П/811/1925/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак