Ухвала суду № 43994536, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 року

справа № П/811/3252/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № П/811/3252/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Науково – виробниче підприємство «Радій» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а о в и в :

22 вересня 2014 року публічне акціонерне товариство «Науково – виробниче підприємство «Радій» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000042206 від 03 вересня 2014 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 560 127.00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 373 418 грн. та штрафних санкцій на суму 186 709 грн., податкове повідомлення – рішення №0000022206 від 03 вересня 2014 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3 916 грн., та штрафних санкцій на суму 1958 грн., податкове повідомлення – рішення №0000032206 від 03 вересня 2014 року, яким було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 367 грн., в тому числі за лютий 2013 року у сумі 86 грн. та березень 2013 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкову звітність з податку на прибуток, податку на додану вартість було сформовано позивачем у відповідності до вимог чинного податкового законодавства на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення від 03.09.2014 року №0000042206, №0000022206 та №0000032206 винесені Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кіровоградська об’єднана державна податкові інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було допущено порушення вимог норм чинного законодавства при формуванні податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок укладення нікчемних (удаваних) правочинів з метою отримання податкової вигоди. У зв’язку з зазначеним, податковим органом правомріно зазначено в висновках акту перервірки про виявлені порушення, та прийнято на їх підставі податкові повідомлення – рішення, які є правомірними та обгрунтованими, а підстави для їх скасування – відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 14.07.2014 року по 08.08.2014 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Радій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якого складено акт №7/11-23-22-06/14312430 від 15.08.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ НВП «Радій»:

п.138.2, пп. 138.10.2 пп. 138є.10.3 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 373 418 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 373 418 грн.

п.198.2, п. 198.3 п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 916 грн., в тому числі за грудень 2013 року на суму 3 916 грн..

п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- УІ ( із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на загальну суму 163 700 грн., в тому числі за грудень 2013 року на суму 163 700 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0000042206 від 03.09.2014 року, яким позивачу збільшено податок на прибуток за основним платежем на суму 373 418 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 186 709 грн..

№0000022206 від 03.09.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3 916 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 958 грн..

№0000032206 від 03.09.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 367 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень – рішень №0000042206, №0000022206 та №0000032206 від 03.09.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходить з того, що позивачем сформовано податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками господарських операцій, направлених на реальне настання наслідків ними обумовлених, тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими із порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність реального характеру настання наслідків, обумовлених господарськими відносинами з ТОВ «ТД «РТД», ТОВ «ТМ – Трейд» та ПП «Автотім БЦ».

Судом з'ясовано, що підставами для вищезазначених висновків перевіряючих, по господарських операціях з: ТОВ "ТД "РТД" (код ЄДРПОУ 34409800) стала Довідка № 688/2203/34409800 від 26.09.2013 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТОВ "ТД "РТД" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Взлет -Ера"; ТОВ "ТМ - Трейд" (код ЄДРПОУ 20242910) став Акт перевірки №589/22-03/20242917 від 17.02.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТМ - Трейд" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Альянс -Іст"; ПП «Автотім БЦ» (код ЄДРПОУ 3659680) Акт перевірки № 1462/10-02-22-01/36596880/54 від 21.05.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Автотім БЦ" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Живий Хліб".

Проте, з такими висновками податкового органу не можливо погодитись з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТД «РТД», ТОВ «ТМ – Трейд» та ПП «Автотім БЦ» з приводу придбання комплектуючих та промтоварів у зазначених контрагентів.

На підтвердження правомірності формування податкової звітності за наслідками вказаних господарських операцій позивачем до суду надано податкові та видаткові накладні, прибутковий ордер, товарно – транспортні накладні, виписки з особового рахунку платника, вимоги ПАТ «НВП «Радій», наказ про відрядження водія ПАТ «НВП Радій» (а.с. 112 – 142).

Зазначені документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, вони містять всі обов’язкові реквізити, підписи та печатки уповноважених сторонами осіб, у зв’язку з чим, визнаються судом належними доказами на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що декларування позивачем податку на додану вартість, та отримання від’ємного значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріали перевірки інших господарюючих суб’єктів не можуть бути підставою для визначення грошових зобов’язань для позивача, з огляду й на ст. 61 Конституції України, в якій закріплено принцип індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган дійшов хибного висновку про відсутність настання реальних наслідків за договорами позивача з його контрагентами ТОВ «ТД «РТД», ТОВ «ТМ – Трейд» та ПП «Автотім БЦ», з огляду лише на порушення податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання, у зв’язку з чим, безпідставно визначив позивачу грошові зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та зменшено розмір від’ємного значення.

Крім того, судом встановлено, що ПАТ "НВП "Радій" були укладені контракти із компанією "SunPort SA", а саме контракт №1 від 08.01.2013 року та № 2 від 08.01.2014 року, відповідно до яких компанієя "SunPort SA" повинна була надати позивачу послуги по вивченню міжнародного ринку збуту продукції позивача та послуги пов'язані з наданням консультацій та практичної допомоги з питань комерційної діяльності та управління (т 1 а.с. 154-158, 208-212).

Фактичне виконання умов контракту підтверджено позивачем наданими до суду копіями актів про виконання робіт, звітів до актів виконаних робіт, виписок по особовим рахункам, спеціальних умов придбання, меморандумів про нерозголошення, проектів угод про нерозголошення, угод про нерозголошення учасниками тендерних процедур, технічних додатків, документів про успішне проходження тендеру, копій проектів на поставку товарів, електронних листів, пропозицій, наказів про відрядження тощо.

Так, відповідно до акту про виконання умов договору від 03.07.2013 року №1 компанією "SunPort SA" надано позивачу послуги щодо: Запезпечення розробки та оформлення документів для пропозицій, контрактів та угод, які будуть укладатись між позивачем та іноземними компаніями, надання консультацій та рекомендацій позивачу під час укладення пропозицій контрактів та угод з іноземними компаніями, участь у зустрічах та наданнях практичної допомоги під час обговорення та укладення контрактів між позивачем та міжнародними компаніями, надання консультацій та практичної допомоги при розробці документів управлінню якістю, удосконалення англійської версії стандартів системи управління якістю. Послуги виконано по відношенню до компаній Eletronuclear, АЄС Angra IPEN в Бразилії, Park АЄС Erotrv, KFKI, SZTAKI OVIT в Угорщині; АЄС Atuha в Аргентині, Candu Energy та Mc Master University в Канаді, EdF та ISO Ingeniere у Франції.

Актом про виконання умов контрактів від 17.12.2013 року №2 зафіксовано, що компанією "SunPort SA" надано на адресу позивача послуги з приводу розробки та оформлення документів для пропозицій, контрактів та угод, які будуть укладені із позивачем компаніями, меморандуми про взаєморозуміння, угоди про нерозголошення та договори на поставку товару; надано консультативні послуги та рекомендації під час укладення контрактів та угод з іноземними компаніями; прийнято участь у зустрічах та надано практичної допомоги під час обслуговування пропозицій та укладення контрактів між позивачем та іноземними компаніями; надано консультації та практичну допомогу під час підготовки пропозицій та участі позивача в тендерних процедурах або прямих договорах з іноземними компаніями; надано консультації і практичну допомогу при розробці документів позивача по управлінню якістю. Послуги виконано по відношенню до компаній Eletronuclear, АЄС Angra IPEN в Бразилії, Park АЄС Erotrv, KFKI, SZTAKI OVIT в Угорщині; АЄС Atuha в Аргентині, Candu Energy та Mc Master University в Канаді, EdF та ISO Ingeniere у Франції.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є виконання робіт/послуг.

Проте, на думку податкового органу акти виконаних робіт та інші документи бухгалтерського обліку є не належним підтвердженням здійснення позивачем господарських операцій за контрактом укладеним з "SunPort SA", оскільки протягом 2013 року доходи позивача порівняно з 2012 року зменшились на 73%, отримані послуги від "SunPort SA" не принесли отримання доходу, як того вимагає Податковий кодекс, то підстави для врахування при визначенні об’єкту оподаткування витрат на інформаційні, маркетингові та рекламні послуги отримані за контрактами №1 від 08.01.2013 року та № 2 від 08.01.2014 року – відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

За аналогією, до визначення поняття підприємницької діяльності, можна зробити висновок, що господарська діяльність проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо, особа не може бути впевненою, що той прибуток, на який вона розраховувала протягом провадження господарської діяльності, ще й в тому самому обсязі неодмінно настане. Таким чином, придбаваючи товар або послуги та відносячи суму ПДВ від цього придбання до податкового кредиту відповідного звітного періоду, платник податку не знає і не міже знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, що отримає підприємство.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв’язку з фінансовим результатом звітного періоду.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що саме при співпраці з компанією "SunPort SA" в січні, лютому та квітні 2014 року ПАТ "НВП "Радій" були укладені контракти з компанією Candu Energi (Канада), а саме контракт № 89-14-009 від 14.01.2014 р.(Т.2 а.с.1-5), № 85-14-037 від 19.02.2014 р. (Т.2 а.с. 6-9) та № 85-14-031 від 19.02.2014 р.(Т.2 10-14), за виконання яких було отримано оплату на загальну суму 436 420, 00 канадских долларів, що еквівалентно в гривні - 4 621 531,07 грн. та евро - 306 669, 50 евро.

Вказане, спростовує доводи відповідача про відсутність будь – яких результатів отриманих за наслідками господарських відносин між позивачем та компанією "SunPort SA", зокрема в частині пошуку нових клієнтів та укладення контрактів на постачання товарів нерезидентам.

Судом встановлено, що ПАТ "НВП "Радій" включило до складу витрат витрати на загальну суму 955 271 грн., по господарським операціям з компанією "SunPort SA" які підтверджуються розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами та які відповідають вимогам Податкового кодексу України, були надані позивачем до суду та містяться в матеріалах справи.

Відтак, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту та від’ємного значення за перевіряємий звітний період, з огляду лише на відсутність прибутку отриманого підприємством у порівнянні з 2012 року є незаконними та необґрунтованими, у зв’язку з чим, не приймаються судом апеляційної інстанції у якості доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем було правомірно із дотриманням вимог податкового законодавства визначено податок на додану вартість та податок на прибуток за наслідками господарських відносин з компанією "SunPort SA", ТОВ «ТД «РТД», ТОВ «ТМ – Трейд» та ПП «Автотім БЦ», у зв’язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № П/811/3252/14 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко