Ухвала суду № 43994492, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 року

справа № 808/5867/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Мелітополь»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі №808/5867/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Мелітополь» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и в :

17 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «комфорт Мелітополь» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 20 червня 2014 року №Ю-71702 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 68679 грн., що винесена за актом перевірки №951/08-32-22-01/038446012 від 20.06.2014 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що угоди укладені зі старшими по будинку не є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виплачені за вказаними угодами кошти є виплатами на утримання громадських служб, які у відповідності до постанови КМУ №1170 є звільненими від сплати ЄСВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Мелітополь» залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт Мелітополь» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 04.06.2014 року по 18.06.2014 року посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Мелітополь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.11.2012 року по 31.03.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.11.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 20.06.2011 року №951/08-32-22-01/038446012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мелітополь Комфорт», зокрема, ст. 8,9 Закону України від 08.07.10 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» підприємство не нарахувало та не перерахувало єдиний внесок за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року на загальну суму 68679.97 грн. по договорам про надання послуг.

За наслідками перевірки податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2014 року №Ю-71702, відповідно до якої позивача зобов’язано сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 68679.00 грн..

Правомірність та обґрунтованість вимоги від 20.06.2014 року №Ю-71702 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що угоди з старшими по будинку є угодами про надання послуг, відтак грошові кошти сплачені позивачем за вказаними угодами не відносять до виплат, звільнених від сплати ЄСВ, оскільки не містяться в вичерпному переліку, затвердженому постановою КМУ №1170 від 22.10.2010 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є зокрема роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно частини 1 статті 5 зазначеного Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Частиною 4 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності; у осіб, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7 та 8 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня укладення трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору; у осіб, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня реєстрації як платника податку за угодою про розподіл продукції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зокрема зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

За правилами ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини 2, 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»)

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та відпорними фізичними особами укладено договори про надання послуг старшого по будинку у відповідності до якого старший по будинку зобов’язується за дорученням замовника (позивач) виконувати функції в межах наданих йому повноважень відповідно до Положення «Про порядок обрання старшого по будинку (будинків) і взаємодії старшого по будинку з підприємствами житлово – комунального господарства» з ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» з метою забезпечення взаємозв’язку між Замовником та мешканцями будинку.

Пункту 3 договору, сума винагороди, яку замовник сплачує старшому по будинку, складається з винагороди яка виплачується щомісяця, в розмірі встановленому в договорі. Винагорода старшому по будинку виплачується за умови відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію власної квартири. Підставою для нарахування винагороди є акт приймання – здачі виконаних робіт, підписаний сторонами.

Як вбачається з актів приймання – здачі послуг старшого по будинку, за перевіряє мий період послуги, обумовлені договорами виконано в повному обсязі.

Позивач наголошує на тому, що вказані договори не об’єктами нарахування внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в силу закону.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (відповідно до частин 4, 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2010 №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Перелік).

Пунктом 10 Розділу ІІ Переліку, на який посилається позивач в своєму адміністративному позові, передбачено, що єдиний внесок не нараховується на витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують), а також Витрати на благоустрій садівничих товариств (будівництво шляхів, енерго- та водопостачання, осушення та інші витрати загального характеру), будівництво гаражів для працівників.

Отже, доводи позивача стосовно відсутності у податкового органу підстав для нарахування сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за наслідками договорів про надання послуг старшого по будинку спростовуються приписами чинного законодавства в сфері обліку та збору ЄСВ, в свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки акту перевірки та не вбачає підстав для скасування вимоги про вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 20.06.2014 року №Ю-71702.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Мелітополь» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі №808/5867/14 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко