Постанова № 4399438, 29.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2а-7993/09/0570

час прийняття постанови: 16.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.

за участю представника позивача                     Сергієнка О.Г.,

представника відповідача                              Головіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, вул.50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішень про визначення митної вартості, визнання дій протиправними, визнання зайво сплаченої суми такою, що підлягає поверненню, -

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020207 від 08.05.2009 року, скасування Рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000200/1 від 08.05.2009 року, стягнення з Головного управління Державного казначейства України в м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» зайво сплачених платежів на загальну суму 19023,37 грн. та держмита за немайновий спір у розмірі 3,40 грн.

06.07.2009 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив скасувати картку відмови №70000005/2009/200014 від 10.06.2009 року; скасувати рішення про визначення митної вартості №700000024/2009/004394 від 08.05.2009 року; дії Східної митниці визнати такими, що суперечать чинному законодавству, а саме ст.ст.40, 264, 266, 267, 413 Митного Кодексу України, та ст.62 Конституції України.

29.07.2009 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив скасувати картку відмови №700000024/2009/020207 від 08.05.2009 року; скасувати рішення про визначення митної вартості №700000024/2009/000200/1 від 08.05.2009 року; дії Східної митниці визнати такими, що суперечать чинному законодавству, а саме ст.ст.40, 264, 266, 267, 413 Митного Кодексу України та ст.62 Конституції України; визнати, що зайво сплачена сума підлягає поверненню.

          В обґрунтування позову посилається на те, що ним на підставі норм Митного кодексу України надано до Східної митниці вантажні митні декларації та відповідні комплекти товарно-супровідної документації із зазначенням митної вартості товару, але відповідач відмовив у митному оформленні вантажної митниці декларації карткою відмови.

Для визначення митної вартості товариством було використано зовнішньоекономічний контракт №09КС016-1 від 08.04.2009 року; доповнення №1 від 08.04.2009 року; інвойсом №009КС016-1/1 від 28.04.2009 року; СМГС №АЕ836875 від 01.05.2009 року.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору є ціна, фактично сплачена чи така, що підлягає сплаті за товари, що продаються на експорт в Україну.

Як зазначає позивача, відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації ВМД №700000005/2009/004394 від 08.05.2009 року карткою відмови №700000024/2009/020207 від 08.05.2009 року з посиланням на постанову КМУ № 1766 від 20.12.2006 року із зазначенням наступних причин: не подання додаткових документів і необхідність в коригуванні митної вартості згідно рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000200/1 від 08.05.2009 року.

Позивачем на підставі визначеної відповідачем митної вартості була заповнена нова ВМД та надана митному органу: №700000005/9/004459 від 13.05.2009 року.

Позивач вважає, що для здійснення митного оформлення вантажу, товариством було зайво сплачено платежів на суму 19023,37 грн.

Ухвалою суду від 09 липня 2009 року Головне управління Державного казначейства України в м.Києві було виключено з кола відповідачів по справі у зв’язку зі зміною позивачем своїх позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в матеріалах справи, просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в удовому засіданні заперечував проти позову. В обґрунтуванні зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та ст. ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу.

Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.

Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішень про визначення митної вартості, визнання дій протиправними, визнання зайво сплаченої суми такою, що підлягає поверненню не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 21955737, діє на підставі свідоцтва про реєстрацію юридичної особи.

Судом встановлено, що 08 квітня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Синтез Петролеум» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) укладений прямий зовнішньоекономічний контракт на поставку 1000,00 метричних тон парафіну марки Т-2 №09КС016-1, відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити нафтопродукти, у майбутньому «Товар», в порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатків до нього (п.1.1 контракту). Асортимент, кількість, ціна та строки оплати та поставки кожної конкретної партії Товару, а також інші умови поставки Товару, узгоджується сторонами у контракті. Товар поставляється на умовах СРТ залізничної станції Соловей кордону Росія – України, Інкотермс 2000 р. (п. 4.1 контракту).

09 квітня 2009 року сторонами було прийнято Додаток № 1 до зазначеного вище контракту щодо продажу 45 метричних тон парафіну марки Т-2 за ціною 780 доларів США за тону з зазначенням строку поставки.

Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

08 травня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надана до Східної митниці ВМД №700000005/2009/004394, відповідно до якої задекларований товар – парафін нафтовий твердий Т2. Відправником товару визначено Відкрите акціонерне товариство «Ново-Уфімський нафтопереробний завод». Продавець – Закрите акціонерне товариство «Синтез Петролеум». Умови поставки – СРТ-RU ст. Соловей, код товару 2712209000. Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 270709,23 грн. З урахуванням коригування ціна складає 355542,99 грн. Митна вартість визначена позивачем за першим методом – ціною договору, митним органом – за третім.

У декларації митної вартості посадовою особою Східної митниці було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року декларанту необхідно надати додаткові документи, а саме: рахунки, щодо можливості проведення третім особам на користь продавця операції з зазначенням комесійних, брокерських послуг, пов’язаних з виконанням умов договору; відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прас-лист фірми-виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення; висновки пор якісні та вартісні характеристики товарів; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до зворотної сторони зазначеної декларації декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів 08.05.2009 року. Проте, декларант таку вимогу митного органу проігнорував та на зворотному боці декларації зазначив, що надання таких документів є недоцільним.

08 травня 2009 року Східною митницею було прийняте рішення № 700000024/2009/000200/1 про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000005/2009/004394.

Відповідно до наведеного рішення митним органом здійснено коригування товару: парафін нафтовий твердий марки Т-2. Очищений. Кристалічна маса білого кольору, допускається легкий жовтий відтінок. Визначення митної вартості Східною митницею здійснено за шостим методом. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.

08 травня 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» була надана Східною митницею картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020207.

Відповідно до картки відмови товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.

Таким чином, східною митницею було з’ясовано, що згідно з ціновою інформацією ЄАІС Державної митної служби України митне оформлення подібної (аналогічної) продукції на тих же комерційних умовах здійснювалось за ціною 1,03 доларів США за 1 кг., замість заявленої декларантом 0.78 доларів США за 1 кг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у зв’язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані документи, які були зазначені посадовою особою Східної митниці у деклараціях митної вартості відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований не перший метод визначення митної вартості товару, а шостим – резервним.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач 1 посилається на аналіз цінової інформації товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

На законну вимогу митниці позивач додаткових документів не надав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін на подібні товари та інші предмети, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Так, під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення митної вартості із застосуванням положень 265 Митного кодексу України посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та сировини.

Стаття 88 Митного кодексу України зобов’язує декларанта надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур.

З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці декларанту позивача надано пропозицію надати додаткові документи згідно вимог п.п. 8 та 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що декларант був ознайомлений.

Позивач відмовився від надання додаткових документів за п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Необхідність надання додаткових документів була обумовлена тим, що між постачальником на адресу позивача було підприємство, яке не є виробником зазначеної продукції, і проти цього представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, як випливає з приписів зазначених вище правових норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Східною митницею доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.05.2009 № 70000024/2009/020207 та рішень про визначення митної вартості від 08.05.2009 № 7000024/2009/000200/1.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішень про визначення митної вартості, визнання дій протиправними, визнання зайво сплаченої суми такою, що підлягає поверненню - відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлений 31 липня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.