Постанова № 43994217, 24.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2015 року № 826/2690/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» до 1. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності та стягнення надмірно сплачених коштів, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» (далі - ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві, відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надміру сплачених грошових зобов'язань у сумі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надмірно сплачені грошові зобов'язання у розмірі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було перераховано грошові кошти в рахунок оплати податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року № 0000352202.

Водночас, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення в подальшому скасовано в судовому порядку, позивач вважає, що грошові кошти були сплачені ним безпідставно. А тому, на думку позивача, зазначені кошти підлягають стягненню на його користь.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення адміністративного позову заперечував. В обґрунтування свого заперечення посилався на відсутність правових підстав для повернення позивачеві надмірно сплачених грошових зобов'язань у розмірі 841 469, 98 грн., у зв'язку з наявною у останнього податковою заборгованістю з податку на прибуток у розмірі 28 202, 37 грн.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволені адміністративного позову ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» відмовити та слухати вказану справу за його відсутності.

Окрім цього, відповідач 2 зазначив, що чинним законодавством України чітко визначено, що повернення надмірно сплачених грошових коштів у спірних правовідносинах здійснюється органами Державної казначейської служби на підставі висновку податкового органу.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 2, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Солом'янському районі м. Києві ДПС в період з 29.03.2012р. по 04.04.2012р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» з питань дотримання вимог валютного законодавства з фірмами-нерезидентами Diamon (Польща) по контракту № 54/5660-02/10 від 21.04.2010р., Deutz (Німеччина) по контракту № 03/08/10 від 03.08.2010р., ZF (Німеччина) по контракту № 01/04/10/ZPF від 01.04.2010р. та ВАТ «Беларускабель» (Білорусія) по контракту № 679 від 28.07.2011р. згідно листів банку Львівського відділення ПАТ "УПБ"(вх. в ДПІ 585/10 від 06.01.2012р.) та Дирекції ПАТ «Діамант банк» у м. Львові (вх. в ДПІ 2724/10 від 06.02.2012р.) за період з 29.06.2011р. по 29.03.2012р. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1349/22-5/33894928 від 11.04.2012р.

15 травня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352202, яким за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі статті 4 зазначеного Закону ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "Пеня у сфері ЗЕД 21081000"на суму 841 469, 98 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000362202, яким за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993р. нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "Пеня у сфері ЗЕД 21081000" на суму 340, 00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року по справі № 2а-11062/12/2670 адміністративний позов ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 0000352202, № 0000362202.

16 грудня 2014 року позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві із заявою № 12 на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 841 469, 98 грн., що були безпідставно перераховані на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, шляхом перерахування на рахунок ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ»: р/р 26006001970601 ПАТ «Агрокомбанк», МФО 322302.

За результатами розгляду вказаного звернення відповідач 2 повідомив позивача листом від 24.12.2014 року № 06-08/6923-20023 про необхідність отримання від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві висновку про повернення коштів.

26 грудня 2014 року ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» звернулося до відповідача 1 з заявою про надання висновку про повернення коштів у розмірі 841 469, 98 грн., що були безпідставно перераховані на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, шляхом перерахування на рахунок ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ»: р/р 26006001970601 ПАТ «Агрокомбанк», МФО 322302, за результатами розгляду якої відповідач 1 листом від 22.01.2015 року № 1250/10/26-58-20-04-09 відмовив позивачу, у зв'язку з відсутністю підстав для такого повернення.

Незгода з вказаними рішеннями відповідачів обумовило позивача на звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ», виходячи з наступного.

З 01 січня 2011 року Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципі рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно із пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податку має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 43.1 якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання, згідно із пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Як передбачено пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як передбачено пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів є джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оскаржено до суду податкове зобов'язання, нараховане податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року № 0000352202, за результатами розгляду яких постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року по справі № 2а-11062/12/2670 адміністративний позов ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» задоволено, визнано протиправними та скасовано вище вказане податкове повідомлення-рішення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Положеннями частини 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Таким чином, відповідно до зазначених вище судових рішень, останні є такими, що набрали законної сили та підтверджують факт протиправності нарахування позивачу податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року № 0000352202 у розмірі 841 469, 98 грн.

Окрім цього, позивачем в підтвердження повної сплати за вказаним вище податковим зобов'язанням надано суду платіжне доручення від 18 травня 2012 року № 552 на суму 841 469, 98 грн.

Отже, з урахуванням скасування постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року, яка набрала законної сили 12 березня 2013 року податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 0000352202 у податкового органу виник обов'язок щодо внесення відповідних змін до облікової картки ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ», а у позивача відповідно виникло право на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

У той же час, як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із заявою, однак йому було відмовлено у поверненні безпідставно перерахованих коштів, з посиланням на відсутність судового рішення за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2013 року № 0000232206, № 0000222206.

Втім, суд зазначає, що грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 15 серпня 2013 року № 0000232206, № 0000222206 не є підставою для повернення позивачеві безпідставно перерахованих коштів. Грошові зобов'язання, що були безпідставно перераховані на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві визначено податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року № 0000352202.

Отже, вказане вище свідчить про протиправність дій відповідача 1, які виявились у відмові повернення за заявою позивача надміру сплачених коштів за податковим зобов'язанням, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року № 0000352202 у розмірі 841 469, 98 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що виходячи з аналізу зазначених норм права та виходячи з визначення поняття бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо).

А тому, з огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність ознак протиправної бездіяльності Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неповернення ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» надміру сплачених грошових зобов'язань у сумі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп.

У той же час, судом не беруться до уваги посилання представника відповідача в підтвердження правомірності своїх дій на наявність у позивача заборгованості з податку на прибуток у розмірі 28 202, 37 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність вказаної заборгованості підтверджується зворотнім боком облікової картки позивача станом на 31 березня 2015 року.

У той же час, позивачем під час розгляду вказаної справи надано суду копію довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.04.2015 року № 9412/10/26-58-23-01-12 про відсутність у ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС.

Окрім цього, суд також звертає увагу, що станом на час звернення позивача до відповідача 1 про повернення безпідставно перерахованих коштів за податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року № 0000352202 за ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» заборгованість була також відсутня. Вказана обставина підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2015 року № 2645/10/26-58-23-01-12.

У той же час, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надмірно сплачені грошові зобов'язання у розмірі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. задоволена бути не може, оскільки повернення таких коштів здійснюється органами Державної казначейської служби на підставі висновку податкового органу.

Повернення вказаної суми грошових коштів можливо лише за умови надання відповідачем органу казначейської служби відповідного висновку.

З урахуванням того, що такий висновок на час розгляду даної справи складено та подано до органу казначейської служби не було, ознак протиправної бездіяльності з боку останнього не встановлено, а відтак підстави для задоволення вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надмірно сплачені грошові зобов'язання у розмірі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. відсутні.

Втім, за вказаних вище обставин та з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надмірно сплачених грошових зобов'язань у розмірі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.

За правилами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 2 192, 40 грн.судового збору.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надміру сплачених грошових зобов'язань у сумі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» надмірно сплачених грошових зобов'язань у розмірі 841 469 (вісімсот сорок одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКІ АВТОБУСНІ ЗАВОДИ» судовий збір у розмірі 2 192, 40 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко