Постанова № 43994209, 10.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 квітня 2015 року 14 год. 15 хв. № 826/2141/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) 12 лютого 2015 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- із дати прийняття рішення відповідача від 04 лютого 2015 року № 1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків (далі - оскаржуване рішення);

- із дати оформлення інкасових доручень (розпоряджень) відповідача № 13, № 14 та № 15, оформлених на підставі оскаржуваного рішення (далі - інкасові доручення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення та інкасові доручення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем із порушенням встановленого законодавством порядку, направлені на стягнення із позивача грошових коштів понад суму реальної заборгованості перед бюджетом та свідчать про застосування до відносин між сторонами, які виникли раніше, норм нового закону, які набрали чинності пізніше, та якими передбачено інший порядок стягнення податкового боргу.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду і вирішення позову 12 лютого 2015 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2141/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02 березня 2015 року судом прийнято ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, та письмових доказах, наданих на обґрунтування позову.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи вище викладені обставини та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду і вирішення справи по суті, у судовому засіданні 10 березня 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 16 березня та 01 квітня 2015 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті позову та доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 04 лютого 2015 року прийнято оскаржуване рішення про здійснення погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом стягнення з нього безготівкових коштів.

На виконання оскаржуваного рішення 06 лютого 2015 року відповідачем оформлено інкасові доручення на загальну суму 58282329,14 грн.

Суд погоджується із доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, у ході розгляду справи судом з’ясовано, що у ІІІ, IV кварталах 2014 року позивач самостійно задекларував грошові зобов’язання за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року із плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які, поряд з цим, позивачем у встановлені нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) строки не сплачені, у зв’язку з чим у позивача виник податковий борг.

Зокрема, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

При цьому, частина податкового боргу на час прийняття оскаржуваного рішення позивачем погашена.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 29 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо надання розстрочення податкового боргу (непогашеної його частини).

Інформація про результати розгляду вказаної заяви у позивача та у суду відсутня.

Поряд з цим, як уже зазначено вище, 04 лютого 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, посилання на яке зазначено у реквізиті "Призначення платежу" інкасових доручень.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20, п. 59.1 ст. 59, п.п. 95.1-95.4 ст. 95 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи із його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, тимчасово, до 01 липня 2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм ПК України та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Зокрема, згідно з п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, до 01 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з вище викладеної норми вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за умов: виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

Вище викладена норма прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків тільки у разі відсутності зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

У нормі термін "держава" застосовується як уособлення усіх органів державної влади, у тому числі органів державної фіскальної служби.

При цьому, буквальний зміст п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України вказує на необхідність відсутності зобов’язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов’язань, а тому наявність зобов’язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

У матеріалах справи містяться копії актів проведення звірення розрахунків за період із 01 січня по 31 грудня 2014 року інших органів державної фіскальної служби, відповідно до яких, у позивача обліковується переплата.

Зважаючи на те, що у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення наявна переплата зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), тобто існувало зобов’язання держави щодо повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, суд прийшов до висновку, що у відповідача відсутні законні підстави для застосування до позивача п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України з метою стягнення коштів.

Суд звертає увагу, що нормами законодавства не визначено форму рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку, передбаченому п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sta-sumy.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63550.html), форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення боргу платника податків у банках перебуває тільки на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244".

Відповідачем у ході судового розгляду справи також не доведено факт відсутності зобов’язань держави щодо повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, що є обов’язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Отже, як вбачається з вище викладених норм та з’ясованих судом обставин, оскаржуване рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що встановлені законом, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними та скасування інкасових доручень суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що на підставі оскаржуваного рішення, з метою стягнення податкового боргу, відповідач оформив та направив обслуговуючим банкам позивача інкасові доручення.

Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України, які, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність", є обов’язковими для всіх банків.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також здійснює банківське регулювання. Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Відповідно до п. 1.4 глави 1, п.п. 12.1, 12.2, 12.4 глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України та ст. 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених п. 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків / суб’єктів господарювання на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Тобто, нормами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу, зазначається також у абзаці 4 листа Національного банку України "Роз’яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)" від 27 січня 2015 року № 25-110/4833.

Отже, як вбачається з вище викладених норм та з’ясованих судом обставин, інкасові доручення оформлені відповідачем із порушенням встановлених вимог та на підставі оскаржуваного рішення, яке визнано протиправним, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 28, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати із дати прийняття рішення державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

3. Визнати протиправними та скасувати із дати оформлення інкасові доручення (розпорядження) державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 06 лютого 2015 року № 13, № 14, № 15, які оформлені на підставі рішення державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин