Постанова № 43994197, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 березня 2015 року 16 год. 15 хв. № 826/12028/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів України та Ради адвокатів міста Севастополя про визнання протиправними дій, а також з інших питань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) Аблова Є.В. від 03 лютого 2015 року задоволено його заяву про самовідвід у справі №826/12028/14 (далі - справа) за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Ради адвокатів України (далі - відповідач-1) та Ради адвокатів міста Севастополя (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій відповідачів із внесення 13 вересня 2013 року до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ) запису наступного змісту: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 16.05.2013", а також стягнення із відповідачів у солідарному порядку на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для подальшого розгляду і вирішення справи 11 лютого 2015 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою судді Данилишина В.М. від 16 лютого 2015 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники відповідача-1 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Позивач у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи він повідомлений своєчасно та належним чином. При цьому, 16 березня 2015 року до суду надійшло письмове клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача-2 у судові засідання також не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений шляхом розміщення повісток про виклик на офіційному веб-сайті суді, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також на відсутність заперечень з боку представника відповідача-1, у судовому засіданні 16 березня 2015 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 червня 2003 року НОМЕР_1, виданого Севастопольською міською КДКА (рішення від 31 березня 1994 року).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається наступне.

Станом на 22 квітня 2013 року у ЄРАУ містився запис про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на заняття адвокатською на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 17.04.2013".

Станом на 13 вересня 2013 року у ЄРАУ містився запис про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 16.05.2013".

Станом на 12 листопада 2013 року у ЄРАУ містився запис про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 17.04.2013".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

У контексті вище викладеного суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03 грудня 2013 року у справі № 827/2584/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ради адвокатів України про визнання незаконними дій із внесення 22 квітня 2013 року відомостей до ЄРАУ у вигляді запису наступного змісту: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на заняття адвокатською на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 17.04.2013".

У ході судового розгляду справи № 827/2584/13-а з'ясовано, що до ЄРАУ стосовно ОСОБА_1 внесено запис про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю із 17 квітня 2013 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону, на підставі рішення КДКА (дисциплінарної палати) Закарпатської області від 17 квітня 2013 року строком на 6 місяців. Право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю поновлюється із 17 жовтня 2013 року.

Вказаний запис за датою, із якої зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю, за датою його поновлення та за суб'єктом внесення запису є вірним та відповідає встановленим судом обставинам.

Рішення від 17 квітня 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців прийнято дисциплінарною палатою КДКА Закарпатської області від імені КДКА Закарпатської області у межах повноважень, у спосіб та за формою, що передбачені чинним законодавством

Тобто, як вбачається з вище викладеного, правомірність внесеного до ЄРАУ запису про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області від 17 квітня 2013 року встановлена у судовому порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У матеріалах справи міститься копія розпорядження Національної асоціації адвокатів України від 06 листопада 2013 року № 20 "Про проведення перевірки щодо правомірності визначення дати внесення відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 до Єдиного реєстру адвокатів України", зі змісту якого вбачається, що прийнято рішення про здійснення перевірки правомірності визначення дати внесення до ЄРАУ відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення дисциплінарної падати КДКА Закарпатської області від 17 квітня 2013 року та рішення КДКА Закарпатської області від 16 травня 2013 року стосовно ОСОБА_1

За результатами проведеної 11 листопада 2013 року Національною асоціацією адвокатів України прийнято розпорядження № 21 "Про внесення змін до Єдиного реєстру адвокатів України щодо дати внесення відомостей про зупинення права на заняття адвокатської діяльністю адвоката ОСОБА_1", з наявної у матеріалах справи копії якого вбачається, що рішенням дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області від 17 квітня 2013 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців за порушення Правил адвокатської етики.

Згідно з абзацом 7 ч. 5 ст. 50 Закону, у передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

Тобто, застосування будь-якого виду дисциплінарного стягнення є виключним повноваженням дисциплінарної палати КДКА та не може бути переглянуто рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у межах якої вказана дисциплінарна палата діє.

Відповідно до п. 8.7 розділу 8 Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року № 77, окремими документами КДКА визначеної форми, які видаються від її імені, є рішення КДКА та палат КДКА: б) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю внаслідок накладення на адвоката дисциплінарного стягнення.

Тобто, рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області від 17 квітня 2013 року про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців є документом визначеної форми, яке видане від імені КДКА Закарпатської області та є підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРАУ.

Отже, застосування дисциплінарного стягнення починається із дня прийняття дисциплінарною палатою КДКА рішення про застосування до адвоката дисциплінарного стягнення, тобто із 17 квітня 2013 року, а не із 16 травня 2013 року, коли аналогічне рішення продублювало КДКА Закарпатської області.

Підсумовуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дій відповідачів із внесення 13 вересня 2013 року до ЄРАУ запису наступного змісту: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 16.05.2013" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 (із подальшими змінами), відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів. Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1167, ст. 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п.п. 3, 4, 5 постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 та від 27 лютого 2009 року № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до норм чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням вище викладених норм та з'ясованих обставин суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано, у чому саме полягає заподіяна йому відповідачами моральна шкода. Ним не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, тому суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення із відповідачів у солідарному порядку на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів України та Ради адвокатів міста Севастополя про визнання протиправними дій, а також з інших питань є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідачів.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Ради адвокатів України та Ради адвокатів міста Севастополя із внесення 13 вересня 2013 року до Єдиного реєстру адвокатів України запису стосовно ОСОБА_1 наступного змісту: "За вчинення дисциплінарного проступку зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців. Рішення КДКА Закарпатської області від 16.05.2013".

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин