Постанова № 43994174, 28.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2015 року № 826/3969/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовомАрбітражного керуючого ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 «САНТЕХМОНТАЖ»провизнання протиправною бездіяльності, припинення юридичної особи та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про:

- визнання бездіяльності Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03151, вул. Смілянська 6, податковий номер 39471390) щодо припинення АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» (вул. Виборзька 104, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 01414123);

- припинення АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» (вул. Виборзька 104, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 01414123) на підставі, що не пов'язане з банкрутством;

- призначення ліквідатором по припиненню АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» (вул. Виборзька 104, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 01414123) арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 823, адреса для листування: АДРЕСА_1).

Під час розгляду вказаної справи, судом до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство закритого типу Київське спеціалізоване управління № 521 «САНТЕХМОНТАЖ» (далі - АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж»).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилався на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не вчиняв дій відповідно до встановлених законом повноважень щодо припинення АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» і таким чином порушив Конституцію України, зокрема ст. 19, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є порушенням прав позивача і є підставою для звернення до суду.

Зокрема, позивач вважає, що в процесі своєї діяльності АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» систематично та грубо порушає законодавство України.

До даного часу третя особа не здійснила заходів по приведенню своєї діяльності у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема, не приведено до відповідності вимог закону статут товариства та дематерилізація його акцій.

Не надається регулярна інформація до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та не проводяться загальні збори акціонерів.

На сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, яке є відповідальним за створення та утримання інформаційної бази даних про ринок цінних паперів України, www, smida. gov.ua відсутня будь-яка інформація про подання третьою особою звітність до НКЦПФР та проведення загальних зборів акціонерів, крім останньої, яка надана за 2008 р.

За порушення на фондовому ринку Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 у справі № 826/8757/13-а з третьої особи стягнуто штраф у розмірі 17 000, 00 грн.

Державним реєстратором внесена до Єдиного державного реєстру запис про відсутність АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» за її місцезнаходженням.

Представник відповідача в поданих запереченнях зазначав, що ним в спірних правовідносинах не було вчинено порушень норм чинного законодавства, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував, в своє обґрунтування посилаючись на відсутність у позивача права на звернення з відповідним позовом та недоведеність взаємозв'язку позивача із діяльністю АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж».

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи існування ознак бездіяльності у відповідача щодо припинення юридичної особи - АТЗТ КСУ № 521 «Сантехмонтаж» на підставі, що не пов'язана з банкрутством.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами Арбітражний керуючий ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1. ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно ст. 247 Господарського кодексу України у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

При цьому, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст. 38 Закону № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що право на звернення до суду з підстав вказаних вище надається органам доходів і зборів та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 22 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України має право звертатись до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери та порушувати в суді питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду та саморегулівних організацій.

При цьому, відповідно до пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

У той же час, відповідно до п. 11.30 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі:

- неподання протягом одного року до контролюючих органів податкових декларацій, документів податкової звітності;

- якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;

- провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству;

- наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- наявності у контролюючого органу передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання,

то керівник контролюючого органу приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

У той же час, суд при вирішенні вказаної справи, виходить з наступного.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Враховуючи викладене вище, позивачем під час розгляду вказаної справи, так само як і під час подання вказаного адміністративного позову до суду, не було надано суду належних та допустимих доказів, які б встановлювали суть його взаємовідносин з третьою особою та які б підтверджували порушення його прав в межах відносин, що становлять предмет розгляду в даній адміністративній справі.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко