Постанова № 43993640, 23.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 квітня 2015 року Справа № 814/880/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг",

пр. Героїв Сталінграду, 113, м. Миколаїв, 54025

до

Миколаївської митниці ДФС України,

вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про

визнання протиправними та скасування рішення від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/000011/1, картки відмови від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/00018,

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (далі – Позивач) до Миколаївської митниці ДФС (далі – Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/000011/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/00018, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці ДФС.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, мають розбіжності та неточності. За таких обставин, митниця визначила цю суму самостійно відповідно до ст. 54 Митного кодексу України (далі – МК України).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

10.01.2014 р. між позивачем та компанією "CNHІ International SA" (Швейцарія) укладено контракт поставки № UA-EAC-EUR-2014 на загальну суму 20000000,00 євро (а. с. 24-38). Продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар в межах цього контракту згідно окремих додатків, що укладаються між сторонами. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях.

19.01.2015 р. між позивачем та компанією "CNHІ International SA" було укладено специфікацію № 16 до контракту № UA-EAC-EUR-2014, відповідно до якої сторони домовились про поставку, окрім іншого, 5 одиниць жаток зернових до комбайну New Holland, модель 8P25VB (ширина захвату 7,6 м), нові, без транспортного візка, на умовах поставки – EXW Плоцьк, Польща за ціною 5000,00 євро за одиницю (а. с. 39).

17.02.2015 р. по надходженню на територію України 1 одиниці жатки New Holland, модель 8P25VB (ширина захвату 7,6 м), позивач подав митну декларацію № 504070000/2015/000560, в якій зазначив ціну товару 5000,00 євро (а. с. 12-15).

З урахування цієї митної вартості, позивачем самостійно було обраховано митні платежі в сумі 31647,38 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості, контракт поставки № UA-EAC-EUR-2014, доповнення № 1 до контракту, поправку від 21.10.2014 р. № 4, додаток від 19.01.2015 р. № 16, специфікацію № 16 до контракту, витяг з прайс-листа постачальника від 31.12.2014 р., комерційну пропозицію від 02.12.2014 р., рахунок-фактуру від 09.02.2015 р. № FTCNH150010101, лист банку від 16.02.2015 р., банківську контр-гарантію № GRI0644MK14, сертифікат відповідності товару, договір на перевезення вантажів від 30.05.2014 р. № 9, заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні від 04.02.2015 р. № 105, товарно-транспортну накладну від 12.02.2015 р., рахунок-фактуру від 16.02.2015 р. № 14, довідку перевізника про транспортні витрати від 12.02.2015 р. № 2, митну декларацію країни відправлення № 15PL335010E0039570, лист контрагента від 16.02.2015 р.

17.02.2015 р. відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (а. с. 16). На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи, передбачені розділом 4 договору від 31.12.2014 р. № 78 на перевезення вантажу; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію декларації країни відправлення та митні документи, передбачені п. 8.4 контракту; 4) висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. У зв’язку з наявністю пов’язаності осіб у розумінні п.п. bп. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 р. необхідно надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів щодо відчуження оцінюваних товарів, ідентичних; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері ідентичних товарів; розрахунок ціни.

Листом від 17.02.2015 р., на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи: банківську контр-гарантію, витяг з прайс-листа, комерційну пропозицію, копію митної декларації країни відправлення, відповідь контрагента, бухгалтерські документи. Позивач надав також обґрунтовані пояснення на лист відповідача (а. с. 17-19).

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/000011/1 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується на підставі ч. 1 п. 4 ст. 58 МК України. У наданих документах наявні розбіжності та неточності. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 20457,38 євро за одиницю (митна декларація від 05.11.2014 р. № 901050000/2014/11746) (а. с. 20-21).

Таким чином, Миколаївською митницею було визначена митна вартість товару позивача в сумі 20457,38 євро, замість задекларованих ним самостійно 5000,00 євро.

Крім того, головним державним інспектором Марченко А.В. винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/00018 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України (а. с. 22-23).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1-2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив чотири підстави того, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача:

1) розбіжність між витягом з прайс-листа від 31.12.2014 р. з надання спеціальної пропозиції для дилерів та умовами розділу 3 додатку 9 договору про імпортування та дистрибуцію від 01.05.2014 р. (оцінюваний товар відсутній у списку узгодженої продукції, що підпадає під дію договору);

2) в наданих документах відсутня інформація щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Відповідно до рахунку на оплату від 16.02.2015 р. № 14 невірно проведений розрахунок відповідної частини транспортних витрат;

3) неможливість здійснення числової перевірки митної вартості товару, зазначеної в митній декларації країни відправлення;

4) декларантом не надано документи, які спростовують вплив пов’язаності осіб на ціну товару.

З даного приводу суд зазначає, що товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту поставки від 10.01.2014 р. № UA-EAC-EUR-2014 та специфікації від 19.01.2015 р. № 16, а не за договором про імпортування та дистрибуцію від 01.05.2014 р. Довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема витрати на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось.

Постачальником товару є безпосередньо його виробник – компанія CNHІ International SA, яка є відомим світовим концерном з виробництва сільськогосподарської, будівельної та промислової техніки.

Позивач має прямий договір з виробником товару. Враховуючи обсяги постачання, сезонність та акційні знижки для дилерів, позивач придбав товар по більш низькій ціні.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., що й підлягає відшкодуванню (а. с. 3, 70).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/000011/1, прийняте митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці ДФС.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2015 р. № 504070000/2015/00018, прийняту митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці ДФС.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (ідентифікаційний код 30976452) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська