Постанова № 43993336, 14.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року 810/1412/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до

Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0000174102.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки позивачем було своєчасно у встановлений Податковим кодексом України строк вжиті заходи на погашення задекларованого грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 11832201,00 грн.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 14.04.2015, відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, не прибув, про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" є юридичною особою (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 14.08.1997 №13391200000001327), як платник податків перебуває на обліку в Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Відповідно до матеріалів справи, в лютому 2015 року посадовою особою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету по податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 20.10.2014 №9060614712 з граничним терміном сплати 30.10.2014.

Результати перевірки позивача оформлено Актом №134/28-10-41-20/20578072 від 06.02.2015 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що ПАТ "Київоблгаз" подано до МГУ Міндоходів - Центрального офісу з ОВП податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 20.10.2014 №9060614712, за результатами якої задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету в сумі 11832201,00 грн., з граничним терміном сплати 30.10.2014.

Станом на 30.10.2014 в КОР ПАТ "Київоблгаз" по платежу 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)):

- наявна переплата у розмірі 69090,89 грн.;

- фактично надійшло - 6157000,00 грн.;

- податковий борг склав 5606110,11 грн.

31.10.2014 податковий борг в сумі 5606110,11 грн. було погашено шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, платіжне доручення №100089-20 від 31.10.2014 в сумі 5675554,42 грн.

Отже, ПАТ "Київоблгаз" суму податкового боргу в розмірі 5606110,11 грн. - граничний термін сплати 30.10.2014 фактично сплачено 31.10.2014, що складає 1 день затримки.

На підставі висновків акту перевірки Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 19.02.2015 №0000174102, відповідно до якого позивачу за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 5606110,11 грн. нарахований штраф у розмірі 10%, що становить 560611,01 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішенням, яким ПАТ "Київоблгаз" визначені штрафні санкції, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено актом перевірки, позивачем задекларовано до сплати до загального/спеціального фонду державного бюджету, згідно з поданою до відповідача податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 20.10.2014 №9060614712 суму у розмірі 11 832 201 грн., з граничним терміном сплати 30.10.2014.

Окремо, в акті перевірки зазначається, що станом на 30.10.2014 в КОР ПАТ "Київоблгаз" по платежу 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)):

- наявна переплата у розмірі 69090,89 грн.;

- фактично надійшло - 6157000,00 грн.;

- податковий борг склав 5606110,11 грн.

31.10.2014 податковий борг в сумі 5606110,11 грн. було погашено шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, платіжне доручення №100089-20 від 31.10.2014 в сумі 5675554,42 грн.

Так, відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань платника податків є, поміж інших, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов’язань платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявою від 06.10.2014 №8-3518 повідомив контролюючий орган про сплату грошових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2014 року з наявних станом на 01.10.2014 переплат за 2012 рік з податку на прибуток в розмірі 5675554,42 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Наявність надміру сплачених сум до бюджету було узгоджено позивачем та відповідачем шляхом складення Акту звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2014 до 01.10.2014 з податку на прибуток приватних підприємств від 21.10.2014 №3664-20.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення надміру сплачених грошових зобов'язань, а саме це – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

Так, п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Судом встановлено, що позивач повідомив відповідача відповідною заявою про повернення надміру сплачених коштів з напрямом перерахування коштів у погашення грошового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року, яку відповідач отримав 06.10.2014.

Оскільки сплата надмірної суми грошових зобов’язань здійснювалась з 09.02.2012, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 09.02.2012 №600 на суму 2000000,00 грн., від 26.04.2012 №246 на суму 2500000,00 грн., від 26.07.2012 №1689 на суму 1000000,00 грн., від 17.08.2012 №1988 на суму 110000,00 грн., від 27.08.2012 №2114 на суму 124522,13 грн., позивачем був дотриманий строк у 1095 днів від дня її виникнення, встановлений п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, для подання вказаної заяви.

Згідно з п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з п. 8 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платниками податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923, орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Отже, з огляду на отримання відповідачем відповідної заяви 06.10.2014, останній повинен був підготувати такий висновок та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до 17.10.2014 (граничний строк).

Проте, в порушення строку встановленого п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, відповідач листом від 24.10.2014 №19342/10/28-10-20-3-20 повідомив позивача лише про розгляд можливості перерахування надміру сплачених сум, а не про направлення відповідного висновку до виконання.

30.10.2014, а саме після проходження 13 днів від дати, встановленої Податковим кодексом України, відповідачем був підготовлений висновок №10089-20 про перерахування з КБК 11021000 (податок на прибуток) на КБК 14010100 (податок на додану вартість) суми 5675554,42 грн. згідно із заявою позивача від 06.10.2014 №8-3518.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

При цьому, згідно п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що відповідач діяв всупереч встановленого способу повернення спірних коштів, що визначений чинним законодавством України, оскільки у встановлений строк не вчинив дій, що визначені Податковим кодексом України щодо надання відповідного висновку.

У зв’язку з зазначеним, суд приходить до висновку, що позивачем було своєчасно у встановлений Податковим кодексом України строк вжиті заходи на погашення задекларованого грошового зобов’язання з податку на додану вартість до державного бюджету в сумі 11832201,00 грн., зокрема шляхом: наявної переплати у розмірі 69090,89 грн. в КОР ПАТ "Київоблгаз" по платежу 14010100 (податок на додану вартість); фактичної сплати позивачем 6157000,00 грн. за податковим зобов’язанням; та подання заяви про повернення надміру сплачених коштів з напрямом перерахування коштів у погашення грошового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 5675554,42 грн., яку відповідач отримав 06.10.2014.

Отже, визначенні відповідачем штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податку на додану вартість в розмірі 5606110,11 грн. у ході розгляду справи не підтвердились і спростовані наданими позивачем доказами, а тому прийняте на підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0000174102 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.02.2015 №0000174102.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.