Постанова № 43993162, 15.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 квітня 2015 року

(16 год. 35 хв.) Справа № 808/1447/13-а

Провадження №

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Муха Я.М.,

представників позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

06.02.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000420026 від 31.01.2013, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 3925652,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1962826,00 грн.; №0000430026 від 31.01.2013, яким позивачу було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2621617,00 грн., які були прийняті відповідачем на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №33/26-2/00186542 від 18.01.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено ОСОБА_3 №33/26-2/00186542 від 18.01.2013 (далі - ОСОБА_3 перевірки). На підставі ОСОБА_3 перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000420026 від 31.01.2013, №0000430026 від 31.01.2013. ОСОБА_3 перевірки позивач вважає необґрунтованими, не підтвердженими документально та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 07.02.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 18.02.2013.

Ухвалою від 18.02.2013 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №0870/10640/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 06.04.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 06.04.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.04.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, які сплачені у звязку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у жовтні 2012 року. Всі придбані позивачем сировина, матеріали та послуги використані у господарській діяльності підприємства для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізується підприємством з нарахуванням податкових зобовязань з податку на додану вартість. Виробництво феросплавної продукції з метою її продажу та з метою отримання доходу грошовій формі є господарською діяльністю позивача та в повній мірі відповідає визначенню господарської діяльності. Крім того, за даними декларації з ПДВ позивачем за жовтень 2012 року, позивачем задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 3925652,00 грн., яке сформовано за рахунок сум податку на додану вартість, який сплачено постачальниками сировини та матеріалів у попередніх податкових періодах. Сума податкового кредиту та сума залишку відємного значення обєкту оподаткування попереднього періоду правомірно сформовані та задекларовані підприємством на підставі п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, позивач мав право задекларувати до бюджетного відшкодування з Державного бюджету суму ПДВ у розмірі 3925652,00 грн. на підставі п. 200.4а ст. 200 Податкового кодексу України. Також, позивач зазначає, що всі витрати, понесені позивачем у жовтні 2012 року, направлені на забезпечення потреб виробництва продукції, та є безпосередньо повязаними із господарською діяльністю позивача, відтак суми ПДВ сплачені в звязку із таким придбанням правомірно віднесені до складу податкового кредиту. Разом з тим, позивач здійснює продаж своєї продукції за ціною, яка є звичайною та ринковою. В результаті продажу своєї продукції позивач отримує дохід в грошовій формі, що підтверджується даними перевірки. З урахуванням наведеного, твердження викладені в ОСОБА_3 перевірки про те, що позивачем здійснювався продаж своєї продукції за ціною нижчою за собівартість виготовлення такої продукції є необґрунтованими та безпідставними. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що в ході перевірки визначено суму податку на додану вартість сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не використані в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законом і правових підстав для їх скасування не має. Відповідач вказує, що формування податкового кредиту безпосередньо повязано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу. Тобто, платник податків здійснюючи діяльність повинен спрямовувати її на отримання доходу. Зазначив, що перевіркою було встановлено, що обсяг продажу 1 тони феросплавної продукції є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість 1 тони реалізованих феросплавів. Підприємство здійснює декларування податкового кредиту по всіх операціях придбання товарів, послуг, придбання товарів, послуг, які відносяться до собівартості виготовленої продукції, у тому числі по операціях придбання товарів, послуг, які не включаються до обсягів продажу готової продукції. Перевіркою встановлено, що позивач здійснює декларування податкового кредиту по операціях придбання товарів, послуг, які не включаються до оподаткованих операцій. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.04.2015 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 08.01.2013 №0004, 0005 та наказу відповідача від 08.01.2013 №9 в період з 01.01.2013 по 18.01.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем відємного значення податку на додану вартість за жовтень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2012 року.

За наслідками перевірки 18.01.2013 був складений ОСОБА_3 перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

-п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 ПК України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 3925652,00 грн.;

-п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 ПК України позивачем завищено залишок відємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за жовтень 2012 року) на загальну суму 2621617,00 грн.

23.01.2013 позивачем було подано заперечення на ОСОБА_3 перевірки, проте відповіддю на заперечення від 29.01.2013 №678/10/26-2 зазначені заперечення було залишено без задоволення.

На підставі ОСОБА_3 перевірки 31.01.2013 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000420026, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 3925652,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1962826,00 грн.; №0000430026, яким позивачу було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2621617,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №0870/10640/12 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2012 по справі №0870/10640/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, були скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.11.2012 №0000690026, від 02.11.2012 №0000700026.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що у позивача були наявні податкові накладні, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту. Зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, а тому позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в звязку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у червні та липні 2012 року.

Суд зазначив, що складові виробничих витрат платника податку, та фінансові результати його господарської діяльності в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з ПДВ в попередніх періодах та відповідно на правильність декларування сум ПДВ до бюджетного відшкодування в наступних, оскільки податкове законодавство та, зокрема, Податковий кодекс України не ставить право платника податку на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в залежність від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді.

Суд дійшов висновку, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в звязку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у червні та липні 2012 року.

Суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно було декларовано до бюджетного відшкодування з державного бюджету суму ПДВ на підставі п.200.4а ст.200 ПКУ.

З постанови вбачається, що при визначенні податкових зобовязань з ПДВ за операціями з поставки товарів позивач виходив з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, що податковим органом спростовано не було.

Суд зазначив, що право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем. Обставини ж, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми відємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено протиправність складених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012: №0000690026, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 4630167,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 2315083,50 грн.; №0000700026, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 2621617,00 грн.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення №0000700026, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 2621617,00 грн., то відповідно протиправним є і податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 №0000030026, в частині зменшення суми відємного значення за вересень 2012 року у розмірі 2621617,00 грн.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням відповідача від 04.01.2013 №0000030026, за наслідками якого прийняте оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення №0000430026 від 31.01.2013, позивачу було зменшено залишок відємного значення попередніх податкових періодів за вересень 2012 року на 6547269,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 №0000030026 було оскаржено позивачем до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №808/205/13-а).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2015 по справі №808/205/13-а було скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0000020026 від 04.01.2013, №0000030026 від 04.01.2013, №0000070026 від 04.01.2013.

Позивач у адміністративному позові просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000430026 від 31.01.2013, яким встановлено завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 6547269,00 грн.

Суд зазначає, що внаслідок перенесення позивачем суми залишку відємного значення попередніх податкових періодів до складу відємного значення наступних податкових періодів (рядок 24 декларації з ПДВ), податковим органом за результатами перевірки жовтня 2012 року було враховано зменшення залишку відємного значення за вересень 2012 року на 2621617,00 грн. Таким чином, 2621617,00 грн. увійшли до складу загальної суми відємного значення за жовтень 2012 року, який було зменшено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000430026 від 31.01.2013.

Отже, оскільки оскаржуване в цьому провадженні податкове повідомлення-рішення є наслідком прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 №0000030026, яке було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2015 по справі №808/205/13-а, то відповідно протиправним є і податкове повідомлення-рішення №0000430026 від 31.01.2013, в частині зменшення суми відємного значення за жовтень 2012 року у розмірі 6547269,00 грн.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ОСОБА_3 перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в ОСОБА_3 перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4б ст. 200 Податкового Кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем було подано декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року, згідно якої загальний обсяг поставки продукції без ПДВ склав 191491739,00 грн. та було задекларовано податковий кредит на загальну суму 38298347,00 грн.

02.04.2012 між позивачем та ТОВ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір постачання №16, за яким останній зобовязався поставити руду марганцеву збагачену зі зниженим вмістом фосфору, в асортименті, за якістю і кількістю, згідно специфікацій, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Постачання здійснюється залізничним транспортом FCA станція Марганець Придніпровської залізниці (Інкотермс-2000).

З метою поставки товару позивачу постачальником на суму поставки виписувались податкові накладні, рахунки-фактури та залізничні накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується платіжними дорученнями, та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

03.09.2012 між позивачем та ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір купівлі-продажу №Т1101/05, відповідно до якого останній зобовязався продати марганецьвмісну продукцію, в асортименті, за якістю, цінами, які є звичайними, і в кількості, згідно специфікацій, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Постачання здійснюється: залізничним транспортом FCA станція Чортомлик Придніпровської залізниці (Інкотермс-2000); автотранспортом EXW склад ПАТ «ОГЗК»; при поставках залізничним транспортом на адресу ПАТ «НЗФ» - FCA станція Промислова ПАТ «ОГЗК».

З метою поставки товару позивачу постачальником виписувались податкові накладні, залізничні накладні. Передача придбаного товару здійснювалась за Актами здачі-приймання продукції до платіжних вимог-доручень.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується платіжними дорученнями, та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

15.12.2011 між позивачем та ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір купівлі-продажу №Т1434/05, відповідно до якого останній зобовязався продати марганецьвмісну продукцію, в асортименті, за якістю, цінами, які є звичайними, і в кількості, згідно специфікацій, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Постачання здійснюється: залізничним транспортом FCA станція Чортомлик Придніпровської залізниці (Інкотермс-2000); автотранспортом EXW склад ПАТ «ОГЗК»; при поставках залізничним транспортом на адресу ПАТ «НЗФ» - FCA станція Промислова ПАТ «ОГЗК».

З метою поставки товару позивачу постачальником виписувались податкові накладні, залізничні накладні. Передача придбаного товару здійснювалась за Актами здачі-приймання продукції до платіжних вимог-доручень.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується платіжними дорученнями, та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

03.05.2012 між позивачем та ПАТ «ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» було укладено договір №12/311, відповідно до якого останній зобовязався поставити та передати у власність позивачу коксову продукцію, в асортименті, за якістю, строками, цінами, на умовах та у обсязі, згідно додатків, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Постачання здійснюється: залізничним транспортом на умовах FCA залізнична станція відправлення, або СРТ - залізнична станція призначення товару, згідно додатків.

З метою поставки товару позивачу постачальником на суму поставки виписувались податкові накладні, рахунки та залізничні накладні. Передача придбаного товару здійснювалась за Актами по рахункам прийому-передачі товару.

16.05.2012 між позивачем та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» було укладено договір поставки №488/12Сб, відповідно до якого останній зобовязався поставити та передати у власність позивачу продукцію коксохімічного виробництва, в асортименті, за якістю, строками, цінами, на умовах та у обсязі, згідно специфікацій, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Витрати на перевезення товару покладаються на покупця. Постачання здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA залізнична станція Авдіївка Донецької залізничної дороги (Інкотермс-2000).

З метою поставки товару позивачу постачальником на суму поставки виписувались податкові накладні, рахунки-фактури та залізничні накладні.

12.03.2012 між позивачем та ТОВ «Істек» було укладено договір №324 на поставку продукції коксової, відповідно до якого останній зобовязався поставити позивачу продукцію власного виробництва, в асортименті та за цінами, згідно специфікацій та додаткових угод, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.

З метою поставки товару позивачу постачальником на суму поставки виписувались податкові накладні, рахунки на оплату та залізничні накладні.

15.05.2012 між позивачем та ПАТ «Запоріжкокс» було укладено договір поставки №1111, відповідно до якого останній зобовязався поставити та передати у власність позивачу продукцію коксохімічного виробництва, в асортименті, за якістю, строками, цінами, на умовах та у обсязі, згідно специфікацій в, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Постачання здійснюється на умовах EXW склад ПАО «Запоріжкокс» (ст. Південна) (Інкотермс-2000).

З метою поставки товару позивачу постачальником на суму поставки виписувались податкові накладні, рахунки-фактури та складалися внутрішньозаводські залізодорожні накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПАТ «Запоріжкокс», що підтверджується платіжними дорученнями, та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, рахунки-фактури, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що придбана позивачем продукція (сировина, матеріали) використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізувалась позивачем контрагентам-покупцям.

01.04.1992 позивачем було укладено договір №3/552 на користування електричною енергією, за яким ДАЕК «Запоріжжяобленерго» відпускало електричну енергію позивачу. Наданими позивачем банківськими виписками, платіжними дорученнями підтверджується факт сплати позивачем у вересні-жовтні 2012 року коштів за спожиту електричну енергію.

Судом встановлено, що електрична енергія, яка придбавалась, використовувалась для забезпечення потреб виробництва феросплавної продукції.

Суд зазначає, що визначення собівартості продукції та встановлення збитків від здійснення продажу продукції на підставі документів фінансової звітності та бухгалтерських документів, наданих підприємством, не передбачено чинним податковим законодавством.

Складові виробничих витрат платника податку, та фінансові результати його господарської діяльності в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з ПДВ в попередніх періодах та відповідно на правильність декларування сум ПДВ до бюджетного відшкодування в наступних, оскільки податкове законодавство та, зокрема, Податковий кодекс України не ставить право платника податку на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в залежність від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що у вказаному періоді позивач здійснив реалізацію частини продукції за ціною нижчою за собівартість продукції, при цьому не зазначається, яку частину від продукції та за яким договором було реалізовано за ціною, яка нижче за собівартість.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компетенцією вартості товарів/послуг.

Таким чином, база оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (послуг) не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей і визначається тільки з договірної вартості.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що оскільки позивачем при придбанні сировини було сплачено коштів більше, ніж отримано від реалізації готової продукції, на підставі математичних розрахунків, податковий орган дійшов висновку, що позивачем в ціну товару включено лише частину витрат, а тому останній втрачає право на формування податкового кредиту. Крім того, на думку відповідача, собівартість товару має дорівнювати сумі реалізації товару, в протилежному випадку реалізація товару призводить до збитків, що свідчить про не здійснення підприємством господарської діяльності.

Суд зазначає, що за приписами ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність повязана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у звязку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

На підставі вище зазначеного, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в звязку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у жовтні 2012 року.

Судом встановлено, що всі придбані позивачем сировина, матеріали та послуги були використані в господарській діяльності підприємства для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізується підприємством за ціною, яка включає ПДВ. Виробництво феросплавної продукції з метою її продажу та з метою отримання доходу в грошовій формі є господарською діяльністю та в повній мірі відповідає визначенню господарської діяльності.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає умов, згідно з яких платник податків може відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ в залежності від фінансового результату відповідного податкового періоду, чи в залежності від собівартості продукції та отриманого доходу від реалізації продукції у звітному періоді.

Також, суд зазначає, що визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, оскільки сума податкового кредиту та сума залишку відємного значення обєкту оподаткування попереднього періоду були правомірно сформовані та задекларовані позивачем, то позивачем правомірно було декларовано до бюджетного відшкодування з державного бюджету суму ПДВ у розмірі 3925652,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем продаж феросплавної продукції здійснено за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення. Зазначає, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

Суд зазначає, що в акті перевірки жодних доказів щодо реалізації продукції позивачем за цінами, які не відповідають звичайним відповідачем не зазначено та протилежного не доведено. При цьому відповідачем не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної сировини та подальшої реалізації готової продукції.

При визначенні податкових зобовязань з ПДВ за операціями з поставки товарів позивач виходив з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, що відповідачем спростовано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та контрагентами господарських операцій з поставки товарів.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №206527 від 05.02.2013 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 2294,00 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000420026 від 31.01.2013, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 3925652,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1962826,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000430026 від 31.01.2013, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2621617,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» сплачений судовий збір у сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті девяносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль