Постанова № 43993146, 30.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року о/об 15 год. 23 хв.Справа № 808/69/15

м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВТОРРЕСУРС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 січня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВТОРРЕСУРС» (далі позивач або ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2014 №0004142212.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відсутність у постачальників факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобовязань не свідчать про порушення податкового обліку ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» та не відносяться до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності підприємства. Такі обставини, так само і співставлення декларованих податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання, знаходиться поза межами податкового обліку ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС».

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» отримано податкові накладні від ТОВ «Піраміда Сіріус» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 30 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_1 А01 №031009 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОВТОРРЕСУРС» 06.05.2006 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, як юридичну особу за адресою: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 6, ідентифікаційний код 34373632 (а.с.24).

На підставі направлення від 19.11.2014 №950, Наказу від 19.11.2014 №985, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI проведено документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 34373632) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903) за серпень 2014 року. За наслідками перевірки складено Акт від 02.12.2014 №1782/22-12/34373632.

Згідно висновків перевірки позивачем порушено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 34 755,00 грн., у тому числі по періодам: за серпень 2014 року у сумі 34 755,00 грн. (а.с.28-43).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 №0004142212, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 37 775,00 грн., за штрафними санкціями 8 693,75 грн. (а.с.26)

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2014 між ТОВ «Піраміда Сіріус» (Продавець) та ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» (Покупець) укладено Договір від 01.08.2014 №01/08 (далі Договір) за умовами якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити залізорудні окатки, надалі «Продукція», на умовах, викладених в цьому договорі (а.с.78).

Згідно п. 2.1 Договору Продавець поставляє Покупцеві продукцію автомобільним транспортом на протязі 5 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати в розмірі 50% на поточний рахунок Продавця.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Піраміда Сіріус» виписало позивачу податкові накладні від 13.08.2014 №110 всього на суму 101 100,48 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 17 350,08 грн.) (а.с79), від 14.08.2014 №111 всього на суму 104 427,84 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 17 404,64 грн.) (а.с.81); рахунок від 14.08.2014 №14-08 всього на суму 208 528,32 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 34 754,72грн.) (а.с85); видаткові накладні від 13.08.2014 №806 всього на суму 104 100,48 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 17 350,08 грн.) (а.с.86), від 14.08.2014 №807 всього на суму 104 427,84 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 17 404,64 грн.) (а.с.87); товарно-транспортні накладні від 14.08.2014 (а.с.12), від 13.08.2014 (а.с.113).

Оплата за отримання товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.83,84) та платіжними дорученнями від 04.08.2014 №395 (а.с.98), від 05.09.2014 №398 (а.с.99).

Транспортування залізорудних окаток також підтверджується журналом №65 вїзду-виїзду автотранспорта за 13.08.2014 (а.с.94-95), журналом звіту вїзду-виїзду автотранспорта КПП№2 (а.с.96,97).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) зазначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п. 3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обовязкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару. Окремі недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до положення ст.48 Закону Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно транспортна накладна включена в перелік документів, на підставі яких виконуються перевезення автомобільним транспортом. Автомобільним перевізникам, водіям необхідно мати та пред»являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Проведення господарської операції фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких і ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, у відповідності з п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою для податкового обліку.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання.

Суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як зазначено у пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідач посилається Акт від 01.09.2014 №2658/26-55-22-08/39183903 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014 (а.с.66-76), що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Отже, договірні відносини з ТОВ «Піраміда Сіріус» є довготривалими господарськими відносинами, укладений договір направлений на забезпечення виробничого процесу, що спростовує висновки відповідача стосовно нетоварного характеру спірних операцій та відсутності ділової мети придбання товару. Предметом зазначеного договору, є поставка залізорудних каток.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Покупець) та ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» (Постачальник) укладено Договір від 26.12.2013 №11140015 (далі Договір) за умовами якого Постачальник зобовязується продати, а Покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні (далі брухт), зазначені в специфікації (а.с.114-118). Крім того між сторонами підписано додаткову угоду від 10.01.2014 №1 (а.с.120), що свідчить про подальший рух товару, придбаного у ТОВ «Піраміда Сіріус».

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентами, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту. Крім того, наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбання товарів були включені до податкового кредиту цілком правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВТОРРЕСУРС» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004142212 від 23.12.2014 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВТОРРЕСУРС» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова